Що ж каже правопис?
За допомогою суфіксів -к-, -иц-, -ин-, -ес- від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс -к-: авторка, дизайнерка, директорка, редакторка, співачка, студентка, фігуристка.
Суфікс -иц- приєднуємо насамперед до основ на -ник – верстальниця, набірниця, порадниця та -ень – учениця.
Суфікс -ин- сполучаємо з основами на -ець – кравчиня, плавчиня, продавчиня, на приголосний – майстриня, філологиня, бойкиня, лемкиня.
Суфікс -ес- рідковживаний: дияконеса, патронеса, поетеса.
Як пояснює кандидатка філологічних наук Олена Масалітіна, фемінітиви завжди були в українській мові. Понад 700 фемінітивів є навіть в академічному тлумачному словнику. Щоб не помилитися у творенні фемінітива, науковиця радить для початку заглянути у словник. Адже багато слів, які ми думаємо, що утворюємо наново, насправді давно живуть у словниках. Якщо потрібного слова не знайшли, пробуємо утворити самостійно. Починати мовознавці пропонують з універсального суфікса -к-.
Анумо, поекспериментуємо. Юрист – юристка, кондитер – кондитерка, прем’єр – прем’єрка, генерал – … генералка? Очільниця, виборчиня, психологиня, гінекологиня, адвокатка чи адвокатеса – не підходить -к-, пробуємо інші суфікси. Ніби й нічого складного. Трішки сум’яття є, але, думаю, звикнемо. Це я вам як редакторка кажу.
Фемінітивів не варто боятися, каже письменниця Лариса Денисенко. Можна не сприймати, але можна і спробувати застосовувати. Почати хоча б з того, щоб не впадати у ступор від слова «членкиня».
Хто хоче нагадати собі про ирода та икавку – вам сюди, про гостел, хол і Ґрегуара – тут.
Наступного разу розглянемо зміни у написанні складних слів.
Автори
Коментарі