Ростислав Камеристов

Ростислав Камеристов

Історик, публіцист

Перша річниця Томосу. Чи справді Київ – “мать городов русских”?

Share Button
Фото: УНІАН
6 січня 2019 року Православна церква України отримала Томос - патріаршу грамоту, яка офіційно стверджує канонічний автокефальний статус церкви.

Минув рік. Але мишебраття і досі скриплять зубами з приводу  “один народ, одна вера” і співають панегирики про те, що Київ – “мать городов русских”, а отже нікуди нам одне від одного не відкараскатись. Амінь.

Та насправді не все так просто. Вислів «Київ – мати градів руських» має різні інтерпретації і відтінки. Вперше, як це прийнято вважати, його промовив князь Олег 882 року і звучало це так: «Се буде мати градом русьских».

І сенс тут зовсім інший, ніж в сучасній інтерпретації!

Справа в тому, що ідеологема «мати градів» у своєму первісному значенні це – метрополія, тобто головне місто не всієї церкви, а тільки лише певної території (так би мовити, адміністративної одиниці). А зміна значення на користь “міста як центру” – всього лише вільне тлумачення помилки, а точніше описки авторів XV століття.

Слід окремо підкреслити, що тлумачення про «матір міст руських / російських», на яке напирають пропагандисти Кремля, є безглуздим хоча би через те, що на момент написання «Повісті временних літ» ні слова “росіянин”, ні “Росія” не існувало. Була Московія. І усілякі тлумачення щодо того, ніби Київ – столиця міст Русі (а отже – Росії!) є брехливою маніпуляцією.

Чи знають про це у сучасній Росії? Ну, принаймні історики добре знають. Мусять. Хоча би тому, що про таке помилкове трактування писав ще у XIX столітті Ізмаїл Срезневський. Однак, російська історіографія століттями – і до наших днів – замовчує цей факт. Бо сучасному російському самодержавству вигідно в такий спосіб виправдовувати свої претензії на “загальні” віру та українські землі. Саме на цій “правді” тримається міф про «три братні народи», «єдність Русі» та інша єресь.

Українцям слід чітко розуміти, що північний сусід ніколи не відмовиться від спроби чіпко затиснути нас в “братні обійми”, волаючи про “єдину церкву”, натискаючи на тонкі клавіші віри, маніпулюючи святими для нас речами. Не соромлячись брехати і красти у “молодшого брата” навіть його релігійну спадщину, перетворюючи його в інструмент ідеологічної пропаганди.

Але – дзуськи. У нас свій Томос. А у вас… що там у вас… словом, йдіть покуріть. Чи помоліться. Це ваші справи. І нам до них діла нема.

 

 

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі