Про безіменні могили жертв Голодомору

Share Button
Фото: Олексій Ляшенко-Белецкий
Без хрестів. Без імен. Безкінечні могили.

Ці фото я робив у травні 2019 року у селі Лукім’я на правому березі річки Сули. Ось вони, ті непримітні горбочки, що ледве визирають із трави. Таке я бачив у багатьох селах на території Полтавщини та нинішньої Черкащини.

А чому без хрестів? Не було сил ховати. Хто ховав – вже наступного дня помирав. Не встигали землею тіла загортати.

Кремль на експорт криваве зерно відправляв…
Що ж ми можемо сьогодні?
Не забувати їх.

Пам’ятати, хто є заклятим одвічним нашим ворогом.
Відновлювати, відбудовувати, оживляти своє, рідне.

І ще. Розпрощатися назавжди з паскудною, брудною мовою наших вбивць.
Якщо ми не рабське плем’я.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі