Падре Серж

Падре Серж

монах-редемпторист, священник

Про йорданську воду: що ми дійсно святкуємо – Богоявлення чи «водоявлення»?

Падре Серж | 18 січня 2020 Думка, Життя
Share Button
Водохреща у Львові
Зовсім скоро ми будемо святкувати свято Богоявлення чи хрещення Ісуса Христа. Важливим атрибутом цього празника є йорданська вода. Якою ми кропимо себе, п’ємо її, окроплюємо приміщення та все підряд. Але щось останнім часом почав задумуватися над тим, що вода стала центром свят і ми святкуємо вже не Богоявлення, а «водоявлення».

З Йорданською водою я давно знайомий. У нас в родині до неї була особлива побожність. Бабця приходила, приносила воду і всі мали її випити. Але проблема була така, що у нас в квартирі також стояв стакан з водою, заряджений від екстрасенса з телевізора… Скажіть мені тоді, яка різниця між однією та іншою водою? Невже якась з них однозначно сильніша! Правда?

Одним словом, розповім вам про йорданську воду, коли вона працює, а коли ні?

Мушу одразу попередити, що я не проти користування йорданською водою. Навпаки, я за і зараз поясню, чому. Людина є істотою духовною і матеріальною. Боже благословення може також подаватися через матеріальний знак.

У 19 главі Апостольських діянь можна прочитати наступне, що Бог чинив надзвичайні чудеса руками апостола Павла. Навіть його хустинки покладали на хворих і вони оздоровлювалися. Але, коли у цьому уривку ми звертаємо увагу на хустинки, то буває таке, що ми забуваємо перші слова: «Бог творив чудеса руками апостола Павла». У святкуванні Йордану, ми так сильно вдивляємося у цю воду, що забуваємо подивитися на Того, хто в неї входить.

Іоан Предтеча хрестив хрещенням покаяння, він омивав людей. У символічний спосіб вони обмивалися водою від гріхів. Але, якщо Ісус Христос не мав гріха, то з чого він там міг умиватися? Відповідь на це запитання я знайшов в Антонія Сурожського. Він каже так, коли люди омивалися з гріхів, то їх гріхи немовби входили у воду і вона ставала брудною та важкою від цих гріхів. А коли Ісус Христос, будучи чистим, входить у ці води, то він бере гріхи на себе. Зрештою Йордан – це досить особисте свято. Особисте для кожного з нас. Бо у ньому ми також згадуємо і наше хрещення. Ми, будучи дітьми гріха, самі увійшли у воду хрещення і Господь наші гріхи бере на себе. Один мій співбрат сказав таку просту і зрозумілу фразу: Христос хрестився, диявол втопився. Тому, коли ми омиваємося цією водою, окроплюємо приміщення, ми хочемо ствердити тільки одне – я і мій дім не належать дияволу, бо я і мій дім належать Богові.

Йорданська вода – це не якась магія, яка діє автоматично. Якщо ти прийшов до церкви з йорданською водою, натовкмачив комусь обличчя, натоптав ноги, накричав і насварив, і думаєш, що отримаєш благословення? То ні! Більше того, благословення отримає той, хто терпеливо дочекається до останку і набере воду останнім…

Богоявлення – це історія про Бога, який входить у наше життя для нашого спасіння. Якщо будемо триматися цієї благовісті, то і йорданська вода обов’язково спрацює і кожен отримує своє благословення.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі