Сергій Вусик

Сергій Вусик

Учасник гурту "Антитіла"

Тіньові схеми у сфері авторського права

Сергій Вусик | 06 травня 2021 Думка
Share Button
Фото ілюстративне
На прес-конференції в Українському Кризовому Центрі оприлюднено факти, отримані мною і моїми колегами, в рамках власного розслідування, тіньових схем в сфері авторського права, матеріали якого увійшли в основу кримінальних справ.

Це розслідування охоплює велику кількість інформації, яку ми роками ретельно збирали, вивчали, провели безліч консультацій і розмов з юристами, свідками і фахівцями у даній сфері.

Сьогодні ми оприлюднюємо одну зі схем багаторічного відмивання авторських грошей, а також за посиланням показуємо зв‘язки між ключовими особами, згідно даних відкритих реєстрів, які перетворили сферу авторських виплат на сімейну годівницю. Розставивши на ключові позиції дружин та кумів.

За що ж боряться автори/виконавці у всьому світі? В чому суть протистояння між українськими авторами/виконавцями та видавцями, що майже 20 років контролюють сферу авторських прав? Хто ці люди? І де роялті (винагороди) авторів? Гроші, які по закону і по праву належать авторам/виконавцям, і мали би надходити до них вчасно і у прозорий спосіб.
Мали би!
Проте, їх спеціально відправляють у довге плавання, через ланцюг приватних компаній, де гроші губляться, як сіль по дорозі. І відправляють їх в плавання ті, що роками дерибанять авторські винагороди, посилюючи свій вплив на ринку, та створюючи собі благородний імідж, паралельно обкрадаючи українських авторів/виконавців.
Як все працює? Згідно умовної схеми.
У ресторан, бар, кафе, чи мережу магазинів, приходять чи телефонують представники акредитованої державою організації ГС УЛАСП, часто на манер рекетирів із 90-х. Без перебільшення, є маса свідків.

Погрожуючи судами та захмарними тарифами, необґрунтованими штрафами, переконуючи що вони представляють ледь не весь репертуар світу, розмахуючи державною акредитацією пропонують та навіть вимагають підписати – чотирьох сторонній договір «Про забезпечення правомірного використання об’єктів авторського права та об’єктів суміжних прав в публічних закладах». Примірник договору за посиланням – https://fex.net/uk/s/tr58txt

Згідно якого ресторан має щомісячно сплачувати певну суму за можливість вмикати музику для відвідувачів. І це в принципі правильно, але не у такий спосіб.
Якщо ж ресторан не погоджується з виставленими необґрунтованими тарифами і власник відмовляється сплачувати виставлений тариф, далі справа переходить в суд. Судова справа завжди відбувається за позовом акредитованої організації ГС УЛАСП, генеральний директор якої Нікін Олександр Іванович. Особа яка була раніше засуджена, по якій відкрито низку кримінальних справ сьогодні і його компанія отримала державну акредитацію в сфері суміжних прав.
Проте, до суду з користувачем часто не доходить бо власник ресторану розуміє, що програючи суд отримає штрафи, оплатить судові збори… і часто вирішує домовитись і сплатити необхідну суму та підписати договір. У користувача майже не має вибору, йому доведеться далі працювати на ринку з ним. Якщо що ж Нікін суд виграє, то сплачений рестораном штраф йде тіньовикам в кишеню, но не авторам/виконавцям (це свіжий інсайд).
Власник ресторану не хоче судів і домовляється. Офіційно чи не офіційно, зі звітом чи без. Тут це вже не так важливо, бо контролює збір грошей тільки той хто сам і збирає – сучасний музичний рекет.
За нашою інформацію більшість торгівельних мереж Києва працює саме за чотирьохсторонніми договорами. Звичайно є і 3х і 2х сторонні договори (що як правило рідкість), і навіть унікальні варіанти ліцензування музики через власні озвучувальні компанії.
Виникає логічне запитання: якщо є користувач, і акредитована організація, то хто ж ця третя та четверта сторона? І ця сторона, запевняю вас, точно не автор.
Згідно закону збирати, розподіляти і виплачувати гроші може тільки акредитована організація і із цих грошей може забрати собі не більше ніж 25% («комісійних»). На утримання свого штату працівників, оренду офісу, та інших супутніх необхідних витрат. Тобто, 75 гривень зі ста мають потрапити безпосередньо до кишені автора/виконавця, разом зі звітом про кількість, період і місце використання його пісень.
Але, коли у вас чотирьох сторонні договори, все стається інакше. На шляху авторських грошей з’являються приватні організації, ПРОКЛАДКИ, прикриті неприбутковим статусом і які насаджуються під різним приводом власникам ресторанів, кафе, магазинів, ТЦ, в договори. І у цих договорах вони можуть бути ким завгодно, і представником акредитованої організації, і компанією що здійснює правовий супровід, і навіть можуть стати представником, самого власника ресторану.
Але в назві майже завжди одна та сама юридична форма – Приватна Організація.
Отже, уявімо, що власник ресторану сплатив умовних сто гривень по чотирьох сторонньому договору. Мав би звичайно сплатити в акредитовану організацію Громадська Спілка УЛАСП де пан Нікін директор. Але за договором сплачує в Приватну Організацію з такою самою назвою УЛАСП, (на користувачів однакові назви гарно спрацьовують), де засновником є його дружина Нікіна Н.Г., яка у свою чергу з отриманих 100 грн. зрізає умовно до 30% і більше комісійних за свою, «важку» роботу. Невідомо яку, і звичайно це незаконно. Але ж хто буде проти цього? Чоловік точно вкурсі скільки його дружина “відклала” грошей за свою працю, а окрім цього статус Приватної Організації дозволяє безперешкодно розпоряджатись грошовими надходженнями, виводити їх на свої сторонні компанії під виглядом замовлення різноманітних послуг, а потім виводити наприклад у готівку.
Тим більше коли ресторан не надає звіт, а так майже завжди – це розширює «політ фантазії» з відмивання грошей. Головне щоб на рахунку залишався нуль, підкреслюючи статус неприбутковості. А внутрішні побудовані і прийняті для себе правила не дізнається ніхто. Чоловік очолює акредитовану організацію в якій всі вкурсі даних операцій і якщо відсутні будь-які скарги – значить все на ринку працює злагоджено і у відповідності із законодавством!
Які можуть бути скарги на власну дружину?
У прокладці ПО УЛАСП, що створена дружиною пана Нікіна, і яка має в цій організації прямий вирішальний вплив, відбувається розділення залишеної суми на суміжні і авторські винагороди в пропорції 50/50. Бо об’єкт авторських прав, наприклад пісня, це 200% з яких 100% це суміжні, а ще 100% це авторські права.
Після відрахування комісійних в ПО УЛАСП зі ста гривень в кращому випадку залишається 70 грн., які діляться навпіл і з яких 35 грн. далі йдуть своїм шляхом як суміжні права, а 35 грн. – рухаються як роялті (авторська винагорода). Цей розділ міг би відбутись і в акредитованій організації, але вони вирішили що в Приватній буде краще.
Отже далі відбувається два паралельних процеси руху грошей. Назвемо їх умовно Суміжні і Авторські винагороди.
1. Суміжні.
Сухий залишок в 35 грн., без звіту від ресторану, без розуміння того яка музика звучала в ресторані, перераховується на рахунок акредитованої організації ГС УЛАСП, яка з цієї суми забирає ЩЕ 25% своїх комісійних, з яких 20% йде на утримання організації, і від 5% до 15% на свій власний ФОНД. Наглядова рада організації що утворена в більшості з видавців не проти, Закон не забороняє, виконавці не вникають.
Отже, сміливо віднімаємо від 35 гривень ще 25% комісійних.
Залишається умовно 26 грн і 25 копійок.
Далі ці гроші за суміжні права мали б рухатись до автора, але є внутрішнє рішення ГС УЛАСП, яке приймає наглядова рада у складі видавців, за яким 55% всіх надходжень, це вже після відрахування 25% комісійних, має бути перераховано на користь компаній (видавців), що представляють інтереси закордонних правовласників.
Ви спитаєте чому саме 55%, і чому взагалі такий розподіл? В ресторані ж умовно звучала українська музика з флешки або з інтернету, і можливо її звучало всі 100%!? Умовно Степан Гіга.
Але відповідь криється у тому хто і як контролює що ж саме звучить у кафе чи ТЦ?
І відповідь – абсолютно ніхто і ніяк не контролює!
Навпаки, представники ГС УЛАСП наголошують, що звіти не потрібні.
У ресторанах відсутнє будь-яке програмне забезпечення чи пристрої які б фіксували що саме звучить (умовно за технологією «Shazam», що давно працює в світі), і ці програми створювали б автоматичний звіт, який надсилався в акредитовану організацію. На підставі якого б вже далі відбувався розподіл. Але особи, що 20 років контролюють ринок роялті, не зацікавлені в встановлені контролюючих і аналізуючих музику автоматичних програмних систем в кафе, барах і ресторанах. Простіше ділити роками «пиріг ножем» між «своїми» за умовним показником, типу «в мене артистів більше, договорів більше, і я хочу 55%».
Так і проголосували на засіданні ГС УЛАСП, що від будь-яких надходжень 55% відсотків йде на користь компаній, які є членами наглядової ради ГС УЛАСП і які є представниками (субліцензіарами) закордонних правовласників: ТОВ «КОМП МЬЮЗІК», що представляє Universalmusic, ТОВ «БЕСТ МЬЮЗІК», що представляє російський офіс WarnerMusic, ТОВ WarnerMusic Україна, ПП Світова Музика, що представляє SONY та ООО Російської Федерації «Сони мюзик Интертеймент», та можливо й інші. І ці компанії зрізаючи з цих 55% ще потім свої додаткові комісії, в межах десь 15%, залишки відправляють закордонним правовласникам разом з фальшивими звітами.
А де ж беруться фальшиві звіти? Все ж нібито при розподілі грошей прозоро, і юридично виважено. На засіданнях ГС УЛАСП всіх все задовольняє, по кожному пункту розподілу грошей є підкріплений звіт, хоча ресторан його не надавав, чи взагалі про це як правило забув. Але хто ж про це знає???
Ніхто навіть не здогадується що ЗВІТИ надаються фактично керованою паном Нікіним озвучувальною компанією, наприклад ТММ-Юкрейн, яка «на паперах» займається підбором музичного репертуару, створенням плейлистів для торгівельних мереж, наданням послуг музичного стрімінгу, ну і звичайно головне! – написанням необхідних звітів для самого Нікіна і Ко.
Саме необхідних. В ресторані може звучати виключно Ірина Білик, а її гроші розпишуть на інших авторів/виконавців. На потрібних, лагідних, на своїх, трішки на чужих щоб питань не задавали. Хто ж дізнається?
Коли чесних звітів майже не існує, організації попереджають власників ресторанів, магазинів, ТЦ, що їх не треба надавати, просто сплачуйте вчасно, а команда тіньовиків напише їх сама, щоб потім розподілити гроші так як «треба» – Нікін знає, що цикл «повітряного» заробітку повністю в його руках.
Коротко про озвучувальні компанії!
Директором компанії “TMM-Юкрейн” є Феоктистова Наталія -цивільна жінка Олексія ЯНОВА, який був заступником начальника Департаменту інтелектуальної власності в Міністерстві освіти і науки у 2010 році, ще за часів Міністра Дмитра Табачника.
У мобільних додатках її ім’я позначається також як Наталія Янова.
Олексій Янов – однокурсник, шеф і партнер Нікіна О.І., що приймає участь досі у всіх стратегічних перемовинах з Нікіним разом.
На початку 2011 року департамент Янова був виділений з Міністерства і перетворений в державну службу, а Янов став першим замом керівника служби Миколи Паладія і найважливішим держчиновником у сфері захисту авторських прав. Це був початок створення нових потужних тіньових схем УЛАСП/ОКУАСП.
Пан Нікін, звичайно, спростовує всі зв’язки, але тільки з відкритих джерел нам відомо що:
1. ФЕОКТИСТОВА НАТАЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА є засновником двох компаній ТОВ «ТММ Юкрейн» та ТОВ «ТММ-Україна».
2. На компанію ТОВ «ТММ-Україна» зареєстрований міський номер телефону
(044) 361 58 69, який одночасно і зареєстрований як основний контакт компанії ТОВ «Юмьюзик». Сьогодні засновником цієї компанії є Даховський Андрій Ігорович.
3. А першим засновником ТОВ «Юмьюзик» була Нікіна Наталія Григорівна. Якесь вже схоже ім’я. .!)
4. З неофіційних джерел, два співробітника «ТММ-Юкрейн» знаходяться в одному офісі з ГС УЛАСП, ГС ОКУАСП, ПО УЛАСП і ПО ОКУАСП. Далеко ходити не треба, оборудки між компаніями відбуваються в межах одного приміщення.
Більше того, представники «ТММ-Юкрейн» вже відвідують засідання ГС УЛАСП та ГС ОКУАСП в статусі правовласника.
Повернемось до грошей.
Згадаємо, гроші вже в ГС УЛАСП.
Після відрахування 25% комісійних ГС УЛАСП та 55% долі закордонних представників, а потім ще 15% їх комісійних, приблизно 12.27 грн. з ресторану летить у світ.
Тобто. 35 грн. – 25% (комісія ГС УЛАСП) – 55% (Доля закордонна) – 15% (комісія видавців) = 12 грн 27 коп. «Тімберлейку».
Ще залишилось українська частка 11,81 грн.,
Саме в ГС УЛАСП за принципом «пиріг ножем», «а в мене стільки прав, а я хочу більше» за участі тих хто будує родинні тіньові схеми ринку роялті використовуючи наданий озвучувальною компанією «з неба» необхідний звіт, місцями можливо використовуючи плей-лист топових радіостанцій, чи враховуючи певні інтереси виконавців, бо вони з невідомих причин встали на публічний захист організації – відбувається розподіл грошей в «узком круге наблюдательного совета».
Ви запитаєте чому про це до сих пір мовчать автори? А відповідь буде далі.
Після відрахування 25% комісійних ГС УЛАСП, та 55% долі закордонних представників, залишена українська частка, приблизно 11.81 грн. перераховується на рахунок українських видавців, наприклад: МунРекордс, ЛавінаМьюзік, в тому числі і знову Бест Мьюзік, КомпМюзік, тощо, – яким українські автори передали в управління свої права. Видавці утримують за свою роботу з умовного промо, просування, адміністрування, представництва творів автора від 15 до 30% комісії.
У сухому залишку, український автор умовно отримує свої «обдерті копійки» за суміжні права у сумі 8 грн 26 копійок, і це не враховуючи ще податки на всьому шляху, комісії за банківські транзакції, тощо.
2. Авторські права.
Другий паралельний процес.
Приблизний залишок в 35 грн. авторських роялті, без відповідного звіту від ресторану, прямує з Приватної Організації УЛАСП, дружини пана Нікіна, в нову Приватну Організацію ОКУАСП де також кінцевим бенефіціаром є Нікіна Наталія Григорівна, а Директором даної Приватної Організації, для додаткового контролю і щоб справи йшли точно як треба, бо цікавих і бажаючих отримати з повітря грошей співзасновників там чимало, стає Сабурова Валентина, що одночасно є співробітником ГС УЛАСП, де нагадаємо директором і її шефом є сам Нікін Олександр Іванович.
В цій новій Приватній Організації ОКУАСП відбувається чергове зрізання до 30% і більше комісійних з авторських роялті за «важливу», і не зовсім зрозумілу роботу організації.
Тут існує таке ж саме безконтрольне додаткове виведення грошей, за певними внутрішніми таємними правилами, бо форма приватної організації дозволяє такі дії, головне залишати на рахунку нуль підкреслюючи статус неприбуткової організації.
По ідеї гроші мали б рухатись, у відповідності до законодавства, одразу в організацію колективного управління з юридичною формою Громадська Спілка, або Громадське Об’єднання яке здійснює управління авторськими правами і керується переважно авторами.
Але 4х сторонній договір з рестораном діє і розкриває нові можливості перед родинним повітряним бізнесом.
Подвійний зріз. 4х сторонній договір – це ДЖЕКПОТ. Уявіть собі кількість ресторанів, ТЦ і кафе, по всій країні… І ми не торкаємось зараз взагалі радіо, чи ТБ, чи діджитал.
З 35 грн. що надійшло в ПО ОКУАСП після умовної комісії у 30% залишається 24 грн 5 коп. які рухаються… куди.. ви не повірите, в ГС ОКУАСП. Не зважаючи навіть на те що ГС ОКУАСП нещодавно була позбавлена статусу Організації Колективного Управління.
В назвах дійсно можна просто загубитись, і їх схожість продумана була з самого початку, щоб тих хто вперше стикається з даною сферою, у кого виникають якісь питання просто загубити в складних схемах і юридичних поняттях…
І як ви думаєте хто директор чергової організації що в даному випадку здійснює розподіл авторських роялті? Звичайно Нікін Олександр Іванович. І наглядову раду даної організації складають майже ті самі особи, що і попередню організацію, ГС УЛАСП.
Вони дружньо приймають умовний черговий, вже обгризений Приватними Організаціями транш авторських роялті в сумі 24 грн. і 5 коп., без звіту, підкріплюють до нього умовний необхідний звіт від ТОВ «ТММ-Юкрейн» і зрізають з нього ще одну комісію за роботу організації ГС ОКУАСП в розмірі 25% комісійних. На утримання організації, та на спеціальний фонд.
Звичайно, потім ще 55% відсотків від цієї суми відходить представникам (субліцензіарам) закордонних правовласників. За тим самим принципом і підставою, як і в суміжних правах. З тими ж самими членами, як і в наглядовій раді ГС УЛАСП, які погоджують напрями діяльності даної організації, а це переважно видавці / субліцензіари.
За відсутності прозорості, звітності і контролю вони знову ріжуть «пиріг ножем».
Використовують знову необхідні звіти від ТОВ «ТММ-Юкрейн», використовують плей-листи радіостанцій, або вимагають у власника заднім числом хоч якійсь звіт з використання музики «типу він пам’ятає що звучало місяць тому», або навіть пропонують власникам ресторанів свої варіанти звітів, які їм треба просто підписати. На щомісячний платіж від ресторану це не впливає. І звичайно ж ніхто не враховує що в Україні діють квоти 70/30, чи те що за нашим сценарієм в ресторані могла й дійсно звучати лише українська музика.
Кожен з тих хто криє тіньові схеми: держчиновники, видавці, члени наглядової ради даної організації, члени комісії з акредитації теперішні і колишні, деякі автори і важливі співробітники отримають з нього свою частку у вигляді свіжої готівки за покриття і розвиток тіньових схем.
Десятки мільйонів гривень осідає в кишенях зацікавлених осіб. А допоміжні сторонні компанії, які для надійності входять засновниками, чи керівниками в тіньові схеми, нададуть офіційні послуги з консультацій та юридичного супроводу, які неможливо перевірити.
Йдемо далі. 10 грн. і 11 копійок авторських роялті після всіх відрахувань виходять з ГС ОКУАСП на користь закордонних правовласників. З цієї суми ці компанії ще зрізають свої певні субліцензійні частки (15% комісійних) і закордонний автор отримує приблизно 8 грн 59 коп. Хоч в нашому ресторані «Тімберлейк» і не звучав )).
Після відрахування 25% комісійних ГС ОКУАСП, та 55% долі закордонних представників, залишена українська частка, приблизно 8 грн.26 коп. авторських роялті, що передбачаються вже для українського автора перераховується на рахунок видавців, що отримали в управління права від українського автора, і за свою роботу беруть комісію від 15 до 30%. МунРекордс, ЛавінаМьюзік, в тому числі, і знову БестМьюзік, КомпМюзік з цих 8 грн 26 коп., віддадуть українському автору 5 грн 72 коп.
А сумарно український автор, умовно, отримає авторських роялті в сумі 13 грн. і 98 копійок зі 100 грн. сплачених рестораном не враховуючи податки на всьому шляху і банківські комісії.
Мінімум 86 грн було загублено по дорозі.
За що бореться український автор сьогодні? Чому він вперше за 20 років вийшов на вулиці з протестом? Ви пам’ятаєте акцію авторів біля Верховної Ради!?
Тому що весь час українського автора тримали міцно в вакуумі невідомості, приправляючи жалібними розповідями про недосконалість ринку і про те як за права автора «боряться» видавці.
Видавці які є кінцевими бенефіціарами, співзасновниками та навіть авторами даних схем.
В Україні був шанс запустити прозорий збір і розподіл грошей при якому автор/виконавець отримував би мінімум 80% своїх винагород.
В описаних схемах Нікіна і Ко ви дійсно не помітили українського автора.
Є родинні схеми, видавці і подільники, є хто завгодно окрім нього.
Бо ті хто грабували десятками років авторські винагороди, сьогодні прикрившись ошуканими авторами пробують відновити утворений тіньовий контроль над авторською сферою, створивши монополію. Замкнувши коло всіх існуючих акредитацій Компанією гібридом, ГС Автори і Видавці в яку увійшло умовно дві родини і зацікавлені в схемах видавці, що контролюють сферу роялті вже 20 років і які повністю контролюють цю організацію прикрившись авторами які навіть не здогадуються про існування такого зоряного неба, яке можна подивитись за цим посиланням.
“Зоряне небо” з даними ЄДРПОУ тут – https://fex.net/uk/s/tr58txt
Компанію гібрид яка намагалась перемогти на нещодавній комісії з акредитації в сфері авторських прав.
Компанія гібрид, ГС Автори і Видавці утворена з:
– Команди Долінського Олега яка також отримала акредитацію на свою організацію ГС Український Музичний Альянс в сфері публічного сповіщення фонограм і збору за чисті носії.
– Та Команди Нікіна Олександра яка отримала акредитацію на свою організацію ГС УЛАСП в сфері суміжних прав, також разом змагались за акредитацію в сфері авторських прав.
Всі ці організації використовують додатково схеми і прокладки Нікіна і Долинського. І разом вони вирішили через новостворену компанію гібрид взяти останню акредитацію в сфері авторських прав. Що один що другий не є автором, і не має до авторства ніякого відношення, і прикрившись авторами, руками авторів, ведуть свою тіньову боротьбу.
Як би це відбулось, згідно даної схеми юридичних зв’язків, всі сфери авторських винагород опинились би в руках одних й тих самих осіб.
Саме тому сьогодні Міністр Економіки Петрашко Ігор Ростиславович намагаючись розібратись і навести лад в даній сфері не підписує Наказ по результатам проведеної акредитації. Наказ, за який раніше засуджена особа Нікін О.І., сьогодні позивається через суд до Міністра економіки, змушуючи Міністра його підписати. Таке можливо тільки в нашій країні).
Чому Міністр не підписав цей Наказ?
Бо по-перше, в останній комісії з акредитації знаходився Бережний Ігнат Володимирович. Який в минулому був директором компанії УМА Олега Долінського – Український Музичний альянс, яка вже отримала одну з державних акредитацій. Член комісії з акредитації Бережний Ігнат, сьогодні, очолює лобістську організацію яка діє в інстересах Долінського, так звану Асоціацію Музичної індустрії України, де згідно даних відкритих реєстрів Долінський Олег і його дружина є кінцевими беніфіціарами, а його компанія Комп Мьюзік співзасновником, разом з іншими видавцями. Конфлікт інтересів.
Олег Долінський, спростовує все, а на зустрічах в високих кабінетах, за круглими столами відхрещується від зв’язків з акредитованої організацією ГС УМА. Але статут Українського Музичного Альянсу (УМА) 2008 року, підтверджує що Долінський був одним із її засновників. Цей статут, його підпис і його печатка за тим самим посиланням.
І сьогодні, ще одна особа, Павло Калініченко, директор цієї акредитованої організації ГС УМА Долінського, є одночасно і директором з ліцензування Гібрида ГС Автори і видавці. Десятки років від імені компаній Долінського, Павло Калініченко веде всі стратегічні перемовини, на яких я також був присутній.
Контроль Долинського, вплив і зв’язок – доведено!
По друге, чому Міністр Економіки, Петрашко Ігор Ростиславович не підписує Наказ,.. тому що є скарга від авторської організації в якій вказано на порушення під час акредитації.
І по третє, є відкрита справа в НАБУ відносно дій держ посадовців, та також виявлених інших умовних порушень під час акредитації.
На даній схемі зв’язків ми бачимо СИНІМ кольором видавців, які входять в наглядові ради акредитованих організацій, приймають участь в розподілі авторських грошей, є співзасновниками чи засновниками даних організацій, тощо.
Ми бачимо ЖОВТИМ і помаранчевим команду Нікіна Олександра, його компанії, співробітників і дружину які займають посади, або є спізасновниками одночасно в декількох організаціях що утворюють схему руху грошей.
Ми бачимо ФІОЛЕТОВИМ кольором команду Долинського Олега, його самого, його співробітників/друзів і дружину які займають посади, або є співзасновниками, беніфіціарами в декількох організаціях що утворюють іншу схему руху грошей, прикривають загальні тіньові схеми та впливають на рішення комісії з акредитації, сьогодні через Бережного Ігната.
ЗЕЛЕНИМ ми бачимо озвучувальну компанію що фактично керована Нікіним Олександром, яка створює необхідні звіти з КБР. Яка частково розміщується в одному офісі з іншими компаніями Нікіна.
І різнокольорова компанія ГІБРИД, ГС АіВ, яка створена і під контролем всіх вище зазначених осіб та прикрита ширмою ошуканих авторів.
PS. На даний час існує вже одна кримінальна справа проти організацій Нікіна О.І. за заявою видавництва Уміг Мьюзік, яке представляє інтереси багатьох українських авторів і яка не погодилась з утвореними схемами, принципами розподілу грошей, та формуванням фальшивих звітів.
PS2. На даний час від авторської спільноти ГО УААСП зареєстрована заява в поліцію відносно даних тіньових схем, руху грошей від користувачів до акредитованих організацій через прокладки, що є прямим порушенням Закону України про колективне управління.
Сфера авторського права потребує повного перезавантаження, анулювання всіх виданих акредитацій та перезапуску за новими, простими, прозорими і зрозумілими як авторам, так і користувачам правилами. Без ручного розподілу.
В нових законопроектах мають бути закладені запобіжники для неможливості побудови в майбутньому таких чи інших тіньових схем. В законі треба знайти місце автора, не правовласника, а саме автора, забезпечити законом гарантію отримання ним своїх чесних винагород. Бо саме автор інвестує свої власні заощадження в свою творчість. Не Долінський, не Нікін, не будь який інший видавець, який кормиться з українських авторів цього не робить. Бо сьогодні український автор не отримує нічого. Його єдиний заробіток це концерти, до поки не настав пенсійний вік. Він працює все життя і в кінці свого життя, і він і його родини, нащадки розраховують тільки на авторські винагороди. В умовах пандемії утворені тіньові схеми взагалі нищать українського автора і українську культуру в цілому.
Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі