Радко Мокрик

Радко Мокрик

історик, культуролог

Європі байдуже на Україну – це менінгіт, який треба вирішити, щоб повернутись до своїх справ

Share Button
Фото: «Укрінформ»
Отже, слуга Бужанскій вслід за Владімір Владімирчом вважає, що в нас дискримінують російську мову. Навіть законопроект вніс. Венеціанська комісія, мовляв, все таке.

Ну так! От йдеш Києвом – в центрі повсюдно гримить руська попса. Зайдеш в магазин чи кафе – звертаються майже завжди російською. Вулицями – здебільшого російська, в кращому разі 50 на 50.

І тут ти такий, «великий дискримінатор»: «Перепрошую, а можна українською?». Переходять. Та й вся тобі історія.

Це – Київ. А Харків? А Дніпро? А Одеса? Точно російську дискримінують? Нічого не переплутав депутат Бужанскій?

Мені, насправді, багато не треба. Мені достатньо, щоб не порушували мої права на спілкування українською. На моє переконання, українізація в першу чергу має бути спрямована на майбутнє покоління. «Ламати через коліно» дорослих людей, які все життя розмовляли російською я не бачу сенсу. Але якщо майбутнє покоління буде говорити українською, то лише завдяки тому, що вже зараз інформпростір, публічна сфера, освіта, виховання будуть українськими. Це треба робити вже, прямо зараз.

В плані мови – ми важко травмоване суспільство, нехай і більшість людей про це навіть не замислюється. Нас десятиліттями і століттями планомірно гвалтували російською мовою і культурою. Витісняючи наше.

За «українськість» вбивали. І це не про спалення Січі і глибоку історію. Це про Василя Стуса і Олексу Тихого. Це – про Артема Мірошниченка.

От нарешті було зроблено те, що мало бути зроблене ще 28 років тому. Прийнято закон про мову. Вперше за останнє століття ми маємо можливість бодай якось захищати мову. Не просто групами ентузіастів, а цілком законно, в правовому полі.

Але таким як Бужанський це заважає. Йому примарилась «дискримінація російської».

Народний депутат України проти захисту української мови.

І про Венеціанську комісію. Це – дорадчий орган, який варто чути, але не означає слухняно все виконувати.

Мені близькі європейські цінності. Водночас я не маю жодних ілюзій щодо європейських інституцій і їх пріоритетів. За великим рахунком, Європі байдуже, що буде з Кримом чи Донбасом. І їм байдуже, якою мовою будуть говорити в Україні. І як взагалі виглядатиме Україна – федеративна, унітарна, з кордоном на Дніпрі чи на Донбасі. Для Європи це в першу чергу, менінгіт, який треба якось вирішити, щоб можна було повернутися до своїх справ. В разі чого висловлять «глибоку стурбованість», та й по всьому.

Тому поради Європи – це дуже добре. Але вирішувати ми маємо самі. Тому, що крім нас самих ані наша країна, ані мова, насправді, нікому не потрібна.

Тому, на мою скромну думку – в цьому випадку до лампочки, що думає Венеціанська комісія. І депутат Бужанскій разом з нею.

 

 

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі