Коли працюю з глиною, то байдуже краса і манікюр, – як живе львівська дитяча художня школа у свої 75

05 березня 2020 Життя, Культура, Львів, Фото
Share Button
Львівська дитяча художня школа ім. Олекси Новаківського – одна з найвідоміших і найдавніших у Львові. Цього року їй виповнюється 75 років. Щосезону тут проходять виставки дитячого малюнку, включаючи міжнародні. І кожного року школа приймає безліч заявок від охочих стати її учнями. І це неспроста. Відомого випускника школа - графіка Олександра Аксініна, навіть називали львівським Дюрером… Отож, навіщо сучасній дитині фарби  і чи важко стати художником - наша бесіда з педагогом і завучем Леонідом Гошовським та учнями школи.    

Коли тільки заходиш у приміщення художньої школи, тут з перших кроків пахне фарбою, а  на стінах, підвіконнях і навіть по кутах  ваблять око дитячі роботи  різних форм та напрямків – скульптури з глини і дроту, найнеймовірніші портрети і пейзажі, розписи на склі та велетенські фігури з пап’є-маше.

Ви  не знайдете тут класів, де діти, чемно-шнурочком  сидять за партами та виконують поставлені завдання. Заняття  можуть проходити навіть при відчинених дверях, по декілька учнів на клас, і кожен маленький  художник – щиро зосереджений над своїм шедевром. І байдуже, чи він малює простим олівцем, чи в автора всі руки в глині, незважаючи на дорогий манікюр.

«Раніше  я ходила на різні гуртки з малювання, і на одному з них  була вчителька, яка тут викладає. Коли це дізналася, то вирішила сюди поступати, взяли відразу у сьомий клас. Тепер хочу стати графічним дизайнером. Трохи важко поєднувати навчання у звичайній школі і тут. Але то тільки на початках. Потім до всього вдалося звикнути», – розповідає Кароліна Романик.

«Я з першого класу любив малювати, ходив на багато гуртків. Мені тут подобається, бо ти не сидиш за компом, тикаючи мишкою в екран, тут  багато  дітей та вчителів,  всі  розповідають безліч цікавого. Мене тут навчили добре малювати,  це я бачу, порівнюючи  роботи тієї пори, коли  сюди прийшов, і тепер. Регулярно беру учать у виставках, навіть одну з картин відправляли в Польщу на виставку. Люблю малювати натюрморти», – розповідає 12-річний  Ярослав Сивуляк, який уже п’ять років вчиться в художній школі.

«Нашій школі уже 75 років, була заснована в 1945 р., у старому приміщенні на площі Мацкевича, потім нас перевели на вул. Глінки. Ми тут останні 30 років», – розповідає Леонід Гошовський, педагог і заступник директора художньої школи.

Сьогодні у школі навчається близько  340 учнів, плюс декілька  самоокупних груп. Програма – академічного плану, діти вивчають класичний рисунок, малярство, композицію, вивчають ази ліпнини та  історію мистецтв. Крім того, нещодавно тут відкрили клас комп’ютерного дизайну.

«Ми проводимо виставки дитячих художніх робіт 5 – 6  разів на рік. Традиційно – це  Різдвяна, «Ми любимо наше місто» і на тему творчості Шевченка. Також  бувають виставки портрету, натюрморту тощо. Зараз у нас триває міжнародна виставка  робіт, де представлена творчість дітей із 13 країн – Йорданії, Єгипту, Китаю, Румунії, Туреччини, Болгарії. Потім, звісно, ми  відправимо за кордон роботи наших вихованців», – розповідає Леонід Гошовський.

За його словами, у школі є навіть  група для дорослих художників, куди приходять вчитись малювати ті, кому за  40.

«Є такі, що працюють дизайнерами, програмістами, але не мають художньої освіти. І це їм дуже допомагає, як у професійному плані, так і  відволіктися від основної роботи. Можна мати основну професію, але мусить бути і творче бачення цього світу. Адже Ейнштейн був відомим вченим, але з дитинства грав на скрипці і постійно возив інструмент з собою», – каже Гошовський.

На думку пана Леоніда, у людини, яка займається живописом, краще  працює уява та просторове мислення. І взагалі, творчим людям  набагато  легше  знаходити неординарні рішення складних проблем, до яких а-мистецька людина навіть би не додумалась.

Як це було у «великих»

Вінстон Черчіль –  прем’єр-міністр Великобританії у роки Другої світової війни, письменник і лауреат Нобелівської премії, почав малювати в сорок років і до кінця життя не розлучався  з мольбертом. Перші свої картини політик підписував «Чарльз Морін», пізніше — «Містер Вінтер». І тільки коли до нього, як до художника, прийшло повне визнання, на більшості картин з’явився підпис «WSC» — Вінстон Спенсер Черчілль.

Напевно, саме в той період у Черчіля народилася щира фраза: «Якщо я потраплю в рай, то перший мільйон років хотів би займатися малюванням, аби досягти в цій справі абсолютної досконалості». Черчілль став єдиним у Великобританії політиком — почесним членом Королівської академії мистецтв. Всього він створив близько 500 картин.

Цікаво, що Черчіль – не єдиний з “великих”, який захоплювався живописом.  У цій компанії  –  спадкоємець британського престолу принц Чарльз, чинний американський президент Дональд Трамп, а також Джордж Буш та  Дуайт Ейзенхауер.

Не менше аматорів і  зірок шоу-бізнесу: Джоні Депп, Пол Маккартні, Ентоні Гопкінс, Френк Сінатра і навіть Фредді Меркюрі.

Тетяна Сімка

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі