4 роки казковому стартапу письменниці й журналістки Лесі Кічури

13 лютого 2021 Інтерв'ю
Share Button
4 роки назад львівська журналістка вирішила зробити читання казок популярним трендом. Задля цього вона оголосила про створення авторського проєкту, в рамках якого мала намір видавати авторські казки та проводити зустрічі-читання з дітьми.

Вже цієї неділі – 14 лютого – в Міжнародний день дарування книг – задумці львівської казкарки Лесі Кічури виповниться 4 роки. За цей час вона видала 6 авторських збірок з казками (4 з них також вийшли шрифтом Брайля), отримала літературну премію ім. Н. Забіли (2020 р.), втретє стала мамою, а зараз готує тексти до нової, вже 7-ї збірки казкових історій.

Про перемоги та поразки, успіхи й розчарування в казковій творчості ми поспілкувалися з авторкою.

– Найбільше перешкод ймовірно було на початку, коли готували першу збірку? Поділіться досвідом.

– Перша збірка – то наша терниста дорога до визнання. Пошук видавництва і 6 відмов. Пошук художника – й абсолютні «не ті зображення». Пошук фінансування та партнерів – і тиша у відповідь на 105 листів… Навіть зараз згадую це з острахом – як же я це все пройшла? Але відразу згадую, що вдома мене всі підтримали з моїм прагненням. Насамперед чоловік – він завжди говорив, що заради свого проекту я ладна звернути гори і тому в мене все вийде неодмінно! Лише після успішних перших презентацій дебютної збірки він зізнався, що йому самому було лячно, чи вийде все так, як ми задумали – але він не подав і виду, щоб не розчарувати мене. Тому всім, хто йде вперед до своєї мрії, якою б неймовірною вона не була, я завжди раджу, мати довкола себе людей, котрі вірять у вас і тоді ви неодмінно здолаєте всі перепони!

– Відчуття успіху, коли воно прийшло і яким було?

– Відверто – насамперед йшлося не про успіх, а про мрію. Хотілося видати збірку кращих казок і читати дітям казки зі сторінок книги, а не з аркушів. Проте, Всесвіт мав на це інші плани. Наша дебютна книга була видана накладом 2000 примірників 1 червня (Міжнародний день захисту дітей) 2017 р., і попри літній період ми мали потребу додрукувати ще 2 додаткові наклади, тож дебютна збірка розійшлася у світ накладом у 6000 примірників – це дуже хороший старт для невідомого письменника. Тоді з’явилося перше відчуття ейфорії. Проте діти вимагали продовження наших історій і щоразу запитували про нову книгу й чи можу я її привезти до них уже на новорічні свята? От тоді й розпочалася наш марафон мегашвидкого видавничого проекту новорічно-святкової книги «Магія Різдва», котра була презентована 5 січня 2018 р. (лише через 5 місяців). Тоді ми влаштували святкову, смачну й театралізовану презентацію цієї збірки у Львівські обласній бібліотеці для юнацтва ім. Р. Іваничука. Образ казкової феї, у якому я була, настільки сподобався дітям, що мене й досі сприймають як львівську фею-казкарку з тієї різдвяної презентації.

– Навесні 2020 року ви стали лауреаткою премії ім. Наталі Забіли, що дала вам ця нагорода?

– Насправді дуже багато! Особиста сатисфакція – це по-перше! По-друге, ще більше вимогливості та натхнення працювати задля дітей. І звісно дуже багато нових запрошень до співпраці від редакцій всеукраїнських журналів для малечі.

– Ви багатодітна мама? Третій малюк вніс корективи у ваш щоденний творчий письменницький графік?

– Зараз у нашій домівці всі дослухаються до побажань цього маленького «бейбі-боса». Їсти, спати, гуляти, бавитися – всі потреби мають бути вислухані та задоволені. Однак, на те воно третє материнство, аби мати старших двох помічників (старшому синові – 15 р., доньці – 12 р. – прим. авт.), щоб скористатися їхньою щоденною допомогою. Тому наше забавляння малечі дуже чітко поділене поміж усіма членами родини і саме це дає мамі змогу кілька годин щоденно присвятити новим казковим сюжетам.

– Кажуть діти надихають, чи у вашому випадку це працює?

– Так, бо ж щоразу, коли гуляю з малюком, «прокручую» у голові нові казкові сюжети, коли співаю йому колисанку також вигадую нові події в уже розпочатих казках. До речі, навіть його одяг (дитячий комбінезон з зайчиками та автомобілями) надихнув мене на створення казки для хлопчаків. Історія «Заячі змагання» уже дописана і увійде до нашої 7-ї осінньої збірки казок.

– Ви – авторка, менеджерка, сама собі агентка та популяризаторка. Яка з цих рис є найважливішою?

– Тут не можна сказати однозначно. За кордоном, до прикладу, достатньо бути хорошим письменником і мали гарного літературного агента, який презентуватиме твою творчість для читачів, на плечі цієї людини лягає левова частка роботи з популяризації, співпраці з видавництвом та промоції книги на ринку. В Україні літагентів мають лише декілька письменників, тож усім решта доводиться – або покладатися на свого видавця (і тут автор частково програє, бо видавництво, маючи у видавничому портфелі запланових на рік 10-15 найменувань, не буде займатися винятковим промо однієї книги) або брати все у свої руки і ставати свого роду «людиною-оркестром», пильнувати усі ланки довидавничої та післявидавничої промоції нової книги.

– Казковий стартап – неодноразово можна зустріти саме це словосполучення до вашої творчості. Що новаторського бачите ви у ній?

– Одного разу стартапом мій проект назвала подруга з-за кордону і я про це написала у соцмережах і якось уже так повелося (усміхається). Направду мені дуже хотілося запровадити з казками багато новаторських речей. По-перше, це щоразу особисті зустрічі із дітьми. По-друге, авторські читання у форматі вікторин, майстер-класів та перегляду-обговорення відео за казками. По-третє, це розмови про казкову творчість із дітьми та рецензування їхніх текстів, які вони мені приносили. По-четверте, це театралізовані сценки за нашими сюжетами. Хотілося показати дітям та дорослим, що казки приходять по-новому, весело та креативно, вони сучасні і цікаві і кожен читач неодмінно знайде кілька цікавих героїв саме для себе. Насправді дуже часто мене запитують чому я обрала казки, а не якийсь інший літературний жанр – романи, новели, вірші? Власне в казках можу сказати найбільше! Сьогодні дитяча література в Україні дуже стрімко розвивається і попри те, це ще не цілковито зайнята ніша, тож впродовж наступних кількох років своє місце бачу саме тут.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі