Політики-маріонетки: як у Львові почали висміювати місцевих владоможців. Ретро

Богдан Скаврон | 21 листопада 2021 РетроДіло
Share Button
Ляльки маршалка (голови) Галицького сейму графа Станіслава Бадені та віцепрезидента (заступника мера) Львова Тадеуша Рутовського
Задовго до появи популярних у Британії, Європі, а згодом і Росії телевізійних шоу, в яких карикатурні ляльки висміюють відомих політиків (Les Guignols, Spitting Image, Куклы), наприкінці 1911 року у Львові з’явився своєрідний Театр маріонеток, присвячений виключно політичній сатирі. Його творцем та засновником був львівський письменник Ян Петржицький та спеціально організоване для цього акціонерне товариство.

“Діло” розповідає про незвичайне лялькове шоу, яке стало предтечею надзвичайно популярних у майбутньому політичних пародій, але так і не прижилося на теренах Галичини.

Як повідомляло тогочасне видання Świat, підготовчі роботи перед першою постановкою у Театрі маріонеток тривали кілька місяців. Сцену для вистави оформили у стилі німецького театрального новатора Макса Райнгардта — замість декорацій тут була суцільна однотонна штора, на тлі якої з’являлися ляльки, що були учасниками сатиричних сценок.

Лише на виготовлення самих маріонеток організатори нової атракції витратили понад 20 тисяч корон (за нинішніми цінами — це близько 2 мільйонів гривень, – авт.). Як писав тижневик Nowości Illustrowane, одна мистецьки виконана фігурка коштувала близько 500 корон, а їх до першої вистави підготували понад 40.

“Маріонеток з обличчями відомих особистостей, серед яких депутати парламенту, артисти, літератори, журналісти тощо, виготовили скульптори професор Тадеуш Блотніцький, Зигмунт Курчинський та Юліан Блашка за допомогою художників Станіслава Яновського та Броніслави Рихтер-Яновської”, – писали в тогочасному виданні.

З опублікованих фото можна зробити висновок, що персонажі львівського лялькового шоу були такими собі зменшеними копіями відомих у той час осіб, але без надміру гротескних рис чи карикатурних особливостей.

Ляльки засновника театру Яна Петржицького та театрального діяча Тадеуша Павліко́вського

Серед маріонеток був образ і самого засновника театру Яна Петржицького, і маршалка (голови) Галицького сейму графа Станіслава Бадені, і віцепрезидента (заступника мера) Львова Тадеуша Рутовського, і міського архіваріуса, директора історичного музею Олександра Чоловського, а також представників тогочасної богеми — відомого театрального діяча Тадеуша Павліковського, власника мистецького кафе “Штука” Фердинанда Турлінського, секретаря літературного клубу та публіциста Міхала Ролле, правника та економіста барона Роджера Баттальї тощо.

Ляльки секретаря літературного клубу та публіциста Міхала Ролле і правника та економіста барона Роджера Баттальї.

Ляльки міського архіваріуса Олександра Чоловського та власника мистецького кафе “Штука” Фердинанда Турлінського

“Для виступів відкривається один із найкрасивіших залів Львова у приміщенні літературно-мистецького клубу, елегантно оформлений, розрахований на 350 осіб у ложах і кріслах”, – повідомляв часопис Świat напередодні першої вистави.

Зал театру маріонеток був розташований у недавно збудованому пасажі Міколяша в самому центрі міста — це був такий собі тогочасний торгово-розважальний центр. Перехід простягся між вулицями Коперника та Крутою (нині – Миколи Вороного) і був накритий заскленою мере́жчатою металевою конструкцією довжиною 120 м та шириною 18 м,  у ньому були  торгові галереї, кафе та ресторани і перші зали кінотеатрів. Для заможних львів’ян це було одне з улюблених місць для прогулянок та світських зустрічей.

Пасаж Міколяша приваблював не тільки багатим асортиментом у крамницях, але й цікавим дизайном та інтер’єром, прикрашеним витворами мистецтва. Архітектурний комплекс взимку опалювався, що забезпечувало комфорт і приємну атмосферу навіть тоді, коли надворі був мороз. До наших днів пасаж не зберігся – розвалився під час бомбардування міста в роки Другої світової війни.

Сценарій першого сатиричного ревю на відкриття Театру маріонеток написали львівські письменники Корнель Макушинський, Ян Петржицький, Станіслав Василевський, Адам Загурський та Генрик Збєжховський. Вистава складалася із трьох актів, першим із яких був такий собі “парад ляльок”, коли всі персонажі за чергою з’являлися на сцені, представляючись глядачам жартівливими “пісеньками”.

Ініціатор створення Театру маріонеток у Львові Ян Петржицький

“Глядачу! Перед тобою сцена готова, за мить ти побачиш маріонеток зі Львова, долине до тебе сміху хвиля ясна, ти можеш побачити навіть обличчя власне, і твоя пісенька теж може пролунати, але цього тобі не треба боятись, бо в нашої сатири – зброя дерев’яна”, – цитували тогочасні видання пролог першої вистави.

У другому акті розігрувалися сценки, в яких ляльки-сучасники зустрічаються із історичними персонажами, а третій акт, як писав часопис Świat, “цілком справедливо можна назвати “політичним” або “парламентським”, оскільки в ньому виступають депутати сейму з маршалком Баденом на чолі”.

Пісеньку про роботу Галицький сейму (парламенту коронного краю Галичини у складі Австро-Угорщини) в цьому ляльковому шоу виконував “дзяд кальварійський” — жебрак, який старцює біля церкви.

“Всі сваряться у краю

за старим звичаєм –

Жид з Мужиком, Пан з Паном,

Русин хоче Ляха бачити за Сяном,

той хоче “день відплати”,

той — шкуру з демократа.

І люто всі гризуться,

немов у пеклі б’ються!”.

У рецензії на майбутню виставу тогочасні видання прогнозували великий успіх оригінальному театрові, в якому поєднано і дотепи, і артистизм, і художність текстів, і мистецьки виконані впізнавані фігурки. Передбачалося, що сатиричні пісеньки, які виконує актор за кулісами, вийдуть за межі театру та рознесуться між людьми, здобуваючи популярність.

“Цій новій мистецькій затії, яка має високий літературний гатунок і вже викликала у Львові неабиякий інтерес, можна прогнозувати успіх хоча б через те, що Львів останнім часом перетворився на суцільне кабаре і цей вид розваг стає все популярнішим і набуває нових прихильників”, – писав незадовго до відкриття театру краківський часопис Nowości Illustrowane.

Після серії перших вистав у Львові Театр маріонеток планував вирушити у турне, щоб заявити про себе ширшій аудиторії. Гастролі планувалися в Кракові, Закопаному, Варшаві і навіть у Відні. Але, очевидно, щось завадило здійснити ці плани — ймовірно, напружена атмосфера у тогочасному суспільстві перед вибухом Першої світової війни не була сприятливою для розвитку такої політичної сатири.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі