Чи потрібно спалювати неживі тіла львів’ян?

Share Button
Ілюстративне фото
Усі ми любимо своє тіло, леліємо його, догоджаємо йому у міру наших можливостей, настрою і бажань.

Але! Всі ми свідомі того, що воно (наше тіло) – рано чи пізно – спершу почне потрохи відмовлятися нам служити, якийсь час ми його ще будемо лікувати і намагатимемося втримати його якомога довше при цьому земному житті, однак… Так, ми всі ТУДИ перейдемо, оскільки квитки у Потойбіччя були куплені нам ще у момент нашого народження.

Що роблять з мертвими тілами людей – кожен з нас чудово знає: у більшості випадків, після певних процедур і здійснення релігійних обрядів, тіло відносять на кладовище і опускають в яму.

Однак, зараз у Львові не спадає ажіотаж через пропозицію львівського міськвиконкому на чолі з Андрієм Садовим, який заповзявся переконувати львів’ян у необхідності побудови у нашому місті, крематорію.

Гадаю, що я можу щось сказати у цій справі, оскільки фахово займаюся вивченням обряду кремації майже три десятиліття: тобто – шукаю, знаходжу, розкопую, вивчаю і публікую інформацію про спалені рештки людей дохристиянської давнини (при цьому, відстежую особливості поховального обряду та “заупокійні дари” померлому, як от зброю, посуд, прикраси, кінську упряж та ін.).

Так, от: від часу появи в Галичині обряду кремації (4 тисячоліття до нар. Хр.) і до раннього Середньовіччя, спалювання тіл померлих завжди (!) і невіддільно було пов’язане з тогочасною релігією у тому числі з відповідними ритуалами та іншими діями.

Нас же, сьогодні, хочуть переконати, що спалювати людські тіла можна і з суто санітарних міркувань. Звичайно, я знаю, що Ватикан, який представляє лише одну із світових християнських конфесій, дозволив католикам спалювати тіла своїх одновірців. Не будучи богословом, не вникатиму у розмірковування щодо цього доволі специфічного рішення теперішнього понтифіка, а висловлю свої міркування з іншого приводу.

Отже, зараз нас, львів’ян, закликають перейти до тимчасового біритуалізму, тобто співіснування обряду інгумації (віддавати землі неспалені тіла) і обряду кремації (цілковите спалення у печі).

Виникає питання: чому всі ми, які сьогодні так шанобливо поводимося зі своїми тілами, не задумуємося над питанням: а, як же на практиці – у наших конкретних львівських умовах – виглядатиме те спалення у печі крематорію..?

А, виглядатиме це все, ось так: спалювати мертві тіла львів’ян будуть у тих самих печах, в яких утилізуватимуть невпізнані трупи з моргів, “біологічний матеріал” із хірургічних відділень наших лікарень (не буду уточнювати, що саме), а також трупи домашніх улюбленців, а, можливо, і свійських тварин та багато чого іншого…

Які є підстави думати, що все виглядатиме саме так..?

По-перше, на папері (тобто в Ухвалі сесії Львівської міської Ради щодо відкриття крематорію), все буде подано у найпривабливішому вигляді, типу: “…керуючись принципами гуманізму…” та “…у зв’язку з дороговизною земельних ділянок, місто не може собі дозволити…” чи щось подібне.

По-друге, за фактом ЛКП “Львівський крематорій” (назвемо його так) мусить працювати круглодобово і… приносити дохід місту (ну, і , можливо, не лише місту, але – то таке… На привласнення державних коштів львівськими урядовцями міста і області, через різні хитруваті схеми, офіційний Київ вже звик дивитися крізь пальці. Тих київських урядників, наші львівські остапи бендери, вже давно привчили таке “не бачити”…).

Так, от: головною проблемою ЛКП “Львівський крематорій”, буде його завантаженість і – байдуже, чим. Палитимуть у ньому все, що може горіти і що втиснеться у вхідний отвір печі. Звичайно, хтось у цьому побачить торжество демократії, бо, в одній і тій самій печі згоратимуть трупи і багатіїв, і безхатченків, і “біологічний матеріал” з львівських лікарень, і трупи наших домашніх улюбленців. Одним словом, у тих печах-крематоріях новоствореного львівського ЛКП, заради прибутку, палитимуть все! Спалять будь-що і будь-кого, аби лише заплатили. Скажіть мені, що я, у цьому, неправий…

Тому, дорогі львів’яни, не спішімо схвально кивати головами на чергову ідею міського Голови щодо крайньої необхідності крематорію, у нашому житті. Бути кинутим у вогонь, як звичайний непотріб для банальної утилізації – не найкраща перспектива для кожного з нас…

Джерело

Як писало Діло, команда архітекторів із Маріуполя перемогла в конкурсі на проект крематорію для Львова.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі