Чи з`явиться в Україні партія мерів?

22 травня 2020 Життя, Політика
Share Button
Фото ілюстративне
В Україні може з`явитися партія, яка об`єднає міських голів найбільших міст України. Такими заголовками ще кілька місяців тому рясніли усі стрічки українських медіа та різноманітних телеграм-каналів, як офіційних, так і анонімних.

Чи насправді вона з`явиться до місцевих виборів? Хто туди може увійти? І які шанси вона матиме 25 жовтня 2020 року? Спробуємо знайти відповіді на ці запитання.

Чи з`явиться партія мерів?
Насправді відповідь на це питання залежить зовсім не від самих мерів, а від монобільшості “Слуги народу” і її планів знову змінити виборче законодавство. При діючій системі місцевих виборів, створювати одну партію міським головам немає сенсу. Станом на сьогодні у великих містах України діє партійна система із ніби-то відкритими списками. Тобто виборець зможе обрати вподобану собі партію, проголосувати за неї і за того кандидата, якого він/вона вважатиме найдостойнішим. Партія подолала 5-відсотковий бар`єр у своєму населеному пункті – потрапила до місцевої ради.

Чим більше голосів зібрала, тим більше депутатів завела у раду. Все ніби просто… А якщо поглянути на рівень довіри до міських голів, то ситуація взагалі виглядає для чинних мерів міст дуже оптимістично.

Принаймні, якщо взяти до уваги результати шостого муніципального опитування, яке проводилось Соціологічною групою “Рейтинг” від імені Центру аналізу та соціологічних досліджень Міжнародного республіканського інституту, то ми можемо побачити, що особистий рейтинг мерів найбільших міст України є достатньо високий. Для прикладу, мера Харкова підтримують 68%, мера Одеси – 48%, мера Дніпра – 47%, мера Львова – 45% і навіть мера Києва – 36%.

Так, рейтинги партій, які очолять міські голови набагато нижчий за їхній особистий рейтинг, але і він дозволяє спокійно йти на вибори і перемагати кожному у своєму населеному пункті.

Навіть представника “Слуги народу”. Однак у “слуг” є трохи інше бачення того, як мають відбуватись місцеві вибори. В парламенті посилено обговорюється нова система виборчого процесу. Вона залишається пропорційною (партійною) із ніби-то з відкритими списками. Однак з`являються два суттєві нюанси.

По-перше, партія не може піти своїм списком у якомусь одному регіоні чи населеному пункті. Вона повинна сформувати свої списки у щонайменше 2/3 регіонів України.

По-друге, партія на місцевих виборах має подолати 5-відсотковий бар`єр не лише у тому регіоні чи населеному пункті, де балотується, але й загалом по всій Україні. Що це означає на практиці. Якщо, наприклад, партія любителів самогону у Львові набрала 57%, 38% – у Дніпрі, 22% – у Харкові і 43% – у Києві, але загалом по Україні – 4,89%, то цієї партії не буде ні у Львові, ні у Дніпрі, ні у Харкові, ні в Києві. А всі голоси, які ця партія набрала у всіх населених пунктах і регіонах, будуть перерозподілені між партіями, які там набрали набагато менше, але по Україні отримали більше 5%. Саме така ідея “Слуг народу” змушує мерів великих міст відмовлятися від власних регіональних політичних проектів і домовлятись про об`єднання, яке дозволить їм загалом подолати цей дивний 5% бар`єр і покрити 2/3 регіонів України. Та й таким чином зберегти свої відсотки у кожному з міст.

Хто туди може увійти?

Тут чуток і варіантів більше, ніж самих мерів міст.

Але виглядає так, що локомотивом цього процесу є Київський міський голова Віталій Кличко. Принаймні, він не приховує факту самих переговорів між мерами міст. Точно, що такі перемовини вже відбулись з міським головою Дніпра Філатовим. Виглядає на те, що вчора (21 травня) Віталій Кличко говорив про це з Львівським міським головою Садовим, у якого поки що не зовсім виходить домовитись зі “слугами”, але і ці перемовини ніби-то ще тривають.

Сам Андрій Садовий, виглядає так, прийматиме рішення про те, під кого “ляже” “Самопоміч”, після того, як Кабмін Шмигаля проголосує за новий адміністративно-територіальний устрій Львівщини. А правильніше сказати, за його конфігурацію – з “великим” Львовом, чи все-таки затиснутим у щільні лещата і навіть без Винників, Брюхович і Рудна.

Попередньо свою згоду на участь у цьому одноразовому проекті дали мер Одеси Труханов і очільник Харкова Кернес, які ще в 2019 році створили спільну партію “Довіряй ділам” для походу на парламентські вибори. Але похід виявися в нікуди. Хоча за іншою інформацією Кернес взагалі не планує брати участь у цих виборах, а уже домовився з іншим харківським олігархом Ярославським. Але не мерами єдиними. Політичне майбутнє на цих місцевих виборах хоче собі влаштувати тричі “екс” Гройсман.

Екс-мер Вінниці, екс-голова парламенту і екс-глава уряду розуміє, що його вінницький політпроект має дуже мало шансів на всеукраїнські 5%, тому буде шукати десь підтримки. Найімовірніше це теж може бути партія мерів. Відкритим залишається і ще одне питання. На базі якої з цих всіх місцевих партій, будуватиметься мерський проект. Реально до соціологічних опитувань потрапляють лише “Українська стратегія” Гройсмана зі своїми 3,1% та “Самопоміч” Садового із 1,4%. Усі інші навіть близько не наближаються до цих “результатів”.

Але є ще згадуваний політичний проект згадуваного на початку цього розділу “локомотива” Кличка – партія “УДАР”. Варіантів є достатньо. Який оберуть, поки не зрозуміло. Але попередньо схиляються до останнього. Які шанси матиме партія мерів на місцевих виборах? Відповідь на це питання теж треба шукати у двох напрямках. Якщо її розглядати, як одноразовий проект, скерований на те, щоб формально виконати умови, які збирається прописати у виборчому кодексі монобільшість, то так – цей проект має достатньо високі шанси стати успішним. Але успіх полягатиме в тому, що мери збережуть свої посади і спробують сформувати більшості у великих і трохи менших містах під себе, щоб ще 5 років безперешкодно князювати на місцях. Цьому сприятимуть два фактори.

Перший. Це, уже згадувані тут, достатньо високі особисті рейтинги очільників міст і їхніх партій на місцях.

Другий. Це різке падіння рейтингу партії “Слуга народу” від 65% до 34% і перетворення цих 30% на електоральне болото, адже ці відсотки не відійшли жодній із традиційних партій. Тому новий політичний проект має прекрасну базу для набирання обертів.

Чи вдасться? Важко сказати. Українська політика така ж непередбачувана, як і львівська погода. Але чи матиме цей проект якісь шанси після виборів-2020? Скоріш за все, що ні. Занадто ці всі мери різні, з різними ідеями і планами на майбутнє, з шаленими амбіціями на загальноукраїнському рівні і без них. Мабуть, єдине, що їх всіх об`єднує і поєднує, то це бажання ще 5 років “подоїти” ввірені їм виборцями території. Відповіді на більшість з цих питань почнуть з`являтись уже незабаром…

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі