Дом Педро. Про що писало «Діло» 7 грудня 1891 р.

07 грудня 2019 РетроДіло
Share Button
Фердінанд Крумгольц. Портрет імператора Дом Педра ІІ (1849). Фото: вікіпедія
«Згідно Архілоха, лисиця „знає багато речей”; проте мою увагу більше привернула інше створіння – сорока, яка, щоб прикрасити своє гніздо, підбирає все й звідусіль. „Знай дедалі менше й менше про дедалі більше й більше, доки не знатимеш нічого про все”.

Рушійною силою мого життя була допитливість. Я дозволив собі захоплюватися мовами, різними культурами, їх походженням, різними пейзажами, містами, будівлями, малюнками, пташиною фауною, так і сучасними моєму життю політичними конфліктами, які, очевидно, не обійшли б мене стороною, навіть коли б я їх іґнорував. І якби я не дозволив допитливості захопити мене, то загруз би в якійсь одній історичній проблемі, ба навіть перетворився б у їжака. Ідеал, якого досягають одиниці, – це баланс між допитливістю й переховуванням в норі; як і в історії, так і в багатьох видах людської діяльності, протобуржуазне motto еллінського суспільства „нічого забагато” – правильна формула. Можна прагнути бути їжаком; боюся, я був лисице-сорокою».

Ці слова фундатора британської славістики сера Г’ю Сітона-Ватсона приходять на думку, коли читаю дописи «Діла» на міжнародну тематику. Рання українська преса здебільшого була «для хатнього вжитку»: передовсім висвітлювалися проблеми національного руху, публікації на теми світової політики та культури були рідкістю. І хто б їх писав? Володимир Барвінський, перший редактор «Діла», виходив з цієї ситуації в той спосіб, що творив їх самотужки. А після його смерті в редакції «Діла» з’явився Кирило Кахникевич (1850 – 1926) і саме йому доручили боротися з проблемою «для хатнього вжитку».

У грудні 1890 р. уряд вирішив видавати у Львові ґазету українською мовою «Народна часопись». Справа, однак, закінчилася скандалом, оскільки отець Лука Бобрович, її перший редактор, емігрант совісти з підросійської Холмщини, своїми пресовими ревеляціями викликав хвилю обурення українського істеблішменту. Тому за якийсь місяць намісник граф Казимир Баденій усунув Л.Бобровича і призначив новим редактором «Народної часописі» делегованого «Ділом» К.Кахникевича.

К.Кахникевич навчався на філософському факультеті Віденського університету, і саме це, можливо, запалило його до пізнання інших культур і цивілізацій. Відтак концепція додатку до «Ґазети львівської» істотно відрізнялася від концепції самої «Ґазети львівської». «Ґазета львівська» була «Regierungsblatt» – нудним офіціозом галицького намісництва, де друкувалися політична передовиця нейтрального змісту, щось із літератури, адміністративні повідомлення та оголошення. Прикметно, що її редактор Адам Креховецький друкував власні лукубрації про українську політику «Z obozu ruskiego» в краківському «Часі». Проте редакція «Народної часописі» (формально її головним редактором був той же А.Креховецький) все ж користувалася значною дозою свободи слова. Отже, ставши редактором, К.Кахникевич самореалізувався як міжнародний коментатор сповна: «Народна часопись» багата на повідомлення про події не лише в Европі, а й Америці, Африці та Азії. До певної міри урядова «Народна часопись» була таким собі українським відповідником «National Geographic» своєї доби – щоправда, без ілюстрацій.

Передруковуємо з «Діла» некролог останнього імператора Бразилії, автором якого, імовірно, був К.Кахникевич.

***

Дом Педро, бувший цісар бразилійський, помер 5 грудня в Парижі. На три дні перед своєю смертю скінчив Дом Педро 66 рік житя, однак сего торжества родинного не можна було величаво святкувати, бо Дом Педро, перестудившись на засіданю паризької академії наук, тяжко занедужав. Прибочний лікар, гр. Мотта-Мірія, прикликав на лікарську нараду славних професорів паризьких Шаркота і Бушарда і они орекли, що стан недужого єсть дуже грізний.

Дом Педро уродився 2 грудня 1825 р. в Ріо де Янейро яко син Дом Педра І, першого цісаря бразилійського і цісаревої Леопольдини, доньки цісаря австрійського Франца І. Невзгодини між цісарем і бразилійськими кортесами приневолили Дом Педра І зречися престола в користь шестилітного свого сина і установити реґенцію під проводом Аранпо Ліми. Але управа реґенції не подобалась кортесам і они окликали 15літного Дом Педра цісарем бразилійським в 1840 р. В 18тім році житя оженився зі старшою о три роки донькою короля Франца І з Неаполю, Тересою, і з того супружества мав дві доньки, Ізабелю і Леопольдину. Ізабеля вийшла за гр. Ґастона Орлеанського, гр. Е, найстаршого сина кн. Немурського. Леопольдина, померша 1871р., була замужна за кн. Августом з родини саксонсько-кобурґзько-ґотайської. З обох тих супружеств лишилось по трох синів.

Дом Педро яко цісар бразилійський мав титули: конституційний цісар і постійний защитник Бразилії. Єго дотація не була велика, бо виносила лиш 800 конто рейсів (около 900 000 злр.) і дохід з деяких державних доменів. Правлінє Дом Педра І причинилось до піднесеня Бразилії під виглядом культурним і торгівельним. Дом Педро клав велику вагу на розвиток наук, а знесенєм невільництва 13 мая 1888 р. причинився до того, що Бразилію можна було зачислити між держав зі всіма інституціями цивілізації.

Педро Амеріко. Дом Педро ІІ виступає з тронною промовою в парламенті Бразилії (1872). Фото: вікіпедія

Дня 15 падолиста 1889 р. вибухла революція войскова під проводом маршалка Фонсеки, котра проклямувала републику Бразилія а прогнанє цісаря і його родини з краю. Цісаря і його родину ув’язнено і вивезено на кораблі до Лізбони. Революцію можна було наперед предвидіти, бо крім загального невдоволеня в краю за знесенє невільництва щораз більше змагалось негодованє против доньки цісаря Ізабелі, котра була по нім вступила на престол. Ізабеля і єї муж, гр. Е, під впливом єзуїтів нав’язали величезні інтриги в краю, тож порішила революція прогнанєм цісарської родини не допустити зненавидженої Ізабелі на престол. Цісар Дом Педро не ставляв опору революції, спокійно піддався єї рішеню і виїхав до Лізбони. Тяжким ударом для Дом Педра І була смерть єго жени, цісаревої Тереси, котра упокоїлася 28 грудня 1889 р.

Послідні два роки проживав Дом Педро з родиною в місцевости купелевій По в Піренеях, а зимою в Парижі, де головно віддавався наукам і красним штукам. На засіданю паризької академії наук перестудився і набавився інфлюенци. Тіло покійного перевезесь до Лізбони, де похоронять єго при єго жені Тересі.

Ігор Чорновол,

для ІП «Діло»

 

 

 

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі