Хто готує для Львівщини сепаратистський сценарій?

Share Button
Фото з відкритих джерел
Тематика білбордів та гасел на вулицях Львова дуже нагадує атмосферу політичних гасел Донбасу до 2014 року, які тоді теж пропагували «окремішність», «унікальність» та «винятковість» свого регіону і невдовзі стали інформаційною репетицією до справжнього кривавого сепаратизму.

Галицький «План Б» для Порошенка?

«Без Львова немає України», «Настав час Львова»– сповіщають чи не з кожної вулиці білбордипорошенківської «Європейської Солідарності» із зображенням Олега Синютки, який знову прагне повернутися до влади у Львові. З усіх можливих гасел, які могли б стосуватися міської інфраструктури, соціальних проблем львів’ян, команда екс-президента Порошенка чомусь ставить акценти саме на формуванні у виборців почуття регіональної особливості та винятковості, які легко переростають у переконання у власній «вищості».

В минулому столітті Галичина дійсно була П’ємонтом української культури, а Львівщина відіграла вагому роль у боротьбі за незалежність. Однак для чого теперішнім галицьким політикам сьогодні знадобилося культивувати у виборців цінності регіональної ідентичності,які переважатимуть над державною та національною ідентичністю? Для чого політтехнологам Порошенка та Синютки спекулювати на навколо сепаратистських гаслах, які сім років тому вже привели Донбас до війни та руїни?

Зрештою, розтиражовані гасла «Європейської Солідарності» із закликами «Збудуємо Європу в Україні» та її регіональним варіантом «Збудуємо Європу у Львові» тісно переплетені з іншою одіозною сепаратистською партією, яка привела Донбас до руїни. Ще у 2013 році Партія регіонів завішувала країну білбордами з гаслом «Будуємо Європу в Україні» і навіть збирала в Києві на Європейській площі багатотисячний мітинг регіоналів на підтримку зовнішньополітичного курсу Януковича. А сьогодні порошенківська партія взяла на озброєння ті ж самі регіоналівські гасла.

Хоча, враховуючи, що Львівщина була єдиною українською областю, яка в більшості проголосувала в другому турі президентських виборів за Порошенка, в той час як решта українських областей підтримали Володимира Зеленського, особлива пропагандистська увага порошенківської команди до Львівської області очевидна, а дехто навіть стверджує, що – стратегічна. В політичних колах навіть говорили, що Порошенко, усвідомлюючи неможливість свого повернення до влади, не проти розглядати Львівщину як запасний варіант, яка, за задумом, мала б здобути особливий статус та ширшу автономію, щоб центральна влада не могла більше перешкоджати економічній діяльності колишнього гаранта. Особливотакірозмови активізуються в періоди чергових викликів Порошенка до прокуратури, тож дехто, схильний вважати, що в екс-президента існує «План Б» з сепаратистським душком, а Львівщина розглядається як «запасний політичний аеродром» для продовження політичної кар’єри Порошенка.

А якщо врахувати, що в рамках пропагандистської кампанії Синютка наголошує, що «Львів має бути містом для львів’ян», то латентні сепаратистські гасла під брендом «ЄС» вже нагадують плани побудови якогось регіонального гетто у вигляді галицького бантустану з елементами сегрегації. Ми не знаємо, чи не задумано в штабах Порошенка створення якоїсь окремої «Галицької республіки», проте, спекулювання команди Порошенка на передумовах галицького сепаратизму, схоже, обрано не випадково і має на меті щось більше, аніж тактичне завоювання місцевої влади на жовтневих виборах.

«Єстьтакая партія»

Одним з найбільш послідовних поширювачів латентного галицького сепаратизму, який в сприйнятті пересічних виборців сприймається як почуття галицького месіанства, є Українська Галицька Партія. Основним спонсором цієї галасливої партії, яка діє за принципом бізнесової корпорації з працівниками на зарплатах, є галицький аграрний бізнесмен Володимир Матківський, який володіє ПП «Західний Буг» та «Радехівський цукор». Можливо, галицького латифундиста глибоко дістало ділитися податками з рештою країни, але у гаслах та ініціативах фінансованої ним партії, Львівщину вже розглядають окремо від решти України.

«Україна починається з Галичини», «Купуй галицьке»– сповіщають білборди УГП, лідери якої неприховано пропагують протиставлення нашої області іншим регіонам держави та відкрито спекулюють на вкорінених у місцевій ментальності старшого покоління ідей галицького месіанства. При цьому економічний сепаратизм УГП, виражений у гаслі «купуй галицьке», має своє коріння в часах іноземної окупації Львова, коли українські громади намагалися протистояти польській владі шляхом економічної підтримки лише українських підприємців. Але тоді українці боролися проти іноземного поневолення, а для чого сьогодні, в незалежній Україні, використовувати гасла, які економічно та фінансово розділятимуть українські регіони?

«Вплив Галичини на будівництво держави та українську політику мінімальний, галичани не мають реального впливу на стан справ не лише в Україні, але й у самій Галичині»– стверджують угпісти, в час, коли в демократичній Європі за такі дискримінаційні гасла притягують до відповідальності.

«Наш край відсунуто на маргінес», «без потужної Галичини Україна перетвориться на занедбану територію, позбавлену європейської ідентичності»– зазначається у програмних документах УГП. «Ми не вимагаємо особливих пільг для Галичини. Але ми твердо вимагаємо пошани до наших цінностей і права самим творити свою долю. Якщо у Галичині ми створимо достойний український проєкт з пріоритетом вічних, Божих цінностей, тоді й відбудеться Україна. Нехай вона спочатку відбудеться на обмеженій території(!!!), але після цього вона пошириться дуже швидко.Тільки тоді Галичина зможе, як локомотив, втягнути цілу Україну до євроатлантичної спільноти»– стверджується у Маніфесті УГП, автори якого, схоже навіть не усвідомлюють, що працюють над розколом держави та створенням якоїсь галицької резервації, цінності якої протиставленні решті Української держави. А сама Україна оголошується проблемою другої черги, коли «галицький локомотив» заїде до Європи, тоді можливо, й решті України невдовзі пощастить туди потрапити.

Кому потрібна «Русскаявєсна» у Львові?

В подібному напівсепаратистському стилі, навіть після розлучення з Українською Галицькою Партією, веде свою агітаційну кампанію і партія «Голос». Їхнє гасло «Почуй Голос Львова» дуже нагадує сумнозвісний донбаський сепаратистський слоган весни 2014 року «Почуй голос Донбасу» та його варіацію «Почуй Донбас». Такі меседжі розганялися українським інформаційним простором, коли групи, привезених з Ростова росіян, захоплювали українські адміністративні будівлі та зривали й втоптували в землю синьо-жовті прапори під вигуки «Рєфєрєндум», а Москва лицемірно вимагала від України федералізації та «почути голос регіонів». Залишається загадкою, чому проєвропейській та демократичній партії, якою себе називає «Голос», знадобилося  використовувати гасла «Рускойвєсни» 2014 року?

Не оминула львовоцентричних гасел у своїй виборчій кампанії і «Самопоміч» Андрія Садового, яка всіяла вулиці Львова білбордами зі слоганами «Підтримуй своїх».Такі агітаційні заклики «Самопомочі»пов’язані із рекламними меседжами Львівської міської ради «Створено у Львові» та «#ПідтримуйСвоє»,які також акцентують на регіональному патріотизмі мешканців Львова. Хоча подібна риторика мерії цілком зрозуміла з точки зору прагнення міської влади до підтримки місцевого бізнесу в умовах пандемії та,відповідно, виконання міського бюджету.

«Донбаський сценарій» для Львівщини?

Не уникла натяків розколу української ідентичності й львівська обласна «Батьківщина», яка вивісила у Львові білборди з гаслом «Львів моя Батьківщина», при тому, що місто загалом не прийнято вважати Батьківщиною, якою може бути лише країна. А виборчі кампанії таких політиків як Ігор Васюник, з гаслами «Львів – Перший» лише посилюють почуття регіональної окремішності в мешканців регіону, який мав би об’єднувати націю, а не розділяти.

На жаль, в агітаційній кампанії місцевих виборів 2020 року більшість політичних партій Львівщини обрали стратегію розділення українців та формування світогляду регіональної унікальності, яка в теперішніх геополітичних умовах не стільки необхідна для проходження до облради, скільки корисна для сил, які зацікавленні в розділенні та протиставленні українців. З великих українських партій лише «Слуга Народу» не використала у виборчій кампанії спекуляцій на тему регіоналізму, насамперед тому, що президентській партії сьогодні потрібна єдина, а не розколота країна.

Адже точнісінько так само все починалося на Донбасі задовго до воєнних подій, коли донеччан переконували, що «Донбас – особливий», що «Донбас годує Україну», що «економіка тримається лише на найпрацьовитішому Донбасі» і тд. Такі ідеї культивувалися насамперед корумпованими місцевими елітами, які прагнули бути повновладними господарями регіону без контролю з боку держави, і щедро підтримувалися з-за порєбріка за імперським диверсійним принципом «поділяй і владарюй».

Схоже, деякі політичні сили Львівщини, які поширюють пропагандистські маніпуляції в стилі донбаського сепаратизму, або не засвоїли уроків Донбасу, або планують мешканцям Львівщини такий самий сценарій.

 

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі