“Кесарю– Кесареве, Боже – Богові”

Юрій Бойко | 24 листопада 2020 Думка
Share Button
Ілюстративне фото
Ці слова Христос промовив до фарисеїв, які підійшли до нього з іродіянами, щоби спіймати його на слові і приписати йому злочин за провадження політичної діяльності і підбурювання народи проти окупаційної римської влади.

Ситуація справді виглядала на той час не дуже доброю, оскільки народ від римських податків страшенно терпів, через що ненавидів римлян і тим, хто їм служили. Фарисеї, які підійшли до Христа з питанням «Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?» (Мт. 22, 17) очікували логічно, що Христос підтримає простий люд і скаже, що не слід платити податок кесарю. Таким чином його слова відразу б розцінені були як спроба посягання на існуючий державний устрій. Але Христос, на превелике здивування, відповідає їм інакше.

Ось як це описує євангелист Матей: «Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій. Він спитав їх: “Чий це образ і напис?” Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли» (Мт. 22, 18-22).

Хтось запитає мене, а до чого я це говорю ? А справа у тому, що сьогодні у Львові як завжди гаряче. Градус напруги зріс до неможливого. І я б жодним чином не вмішувався в цю справу, якби не дзвінки і фейсбучні дописи поважних людей про місце капеляна і Церкви у сьогоднішніх політичних баталіях у місті. На превеликий жаль, це вже гірка традиція Львова – колотнеча між міським головою і депутатами. Але, я переконаний, що згодом усі знайдуть порозуміння і продовжать працювати для добра громади міста Львова, яка їх обрала. Принаймні таку надію плекаю.

Але, коли одна сторона твердить, що Церква на їхній стороні, а інша, що на їхній – мовчати годі. На чиїй стороні Церкві ? На стороні Бога Живого, який хоче, щоби усі люди жили в любові і злагоді, щоби вміли прощати, знаходити порозуміння, тощо. Тим більше, що усі обрані депутати визнають себе християнами, а Христа Спасителя як найголовніший орієнтир у житті. Тому, у ці дні ми священники усильно молимося з вірними, щоби подав нашому народові мудрих і жертовних провідників на церковній і народній ниві. Саме так заповів нам молитися праведний митрополит Андрей Шептицький.

Якщо шановні місцеві політики хочуть, щоб Церква виступила арбітром у примиренні між ними, вони знають куди звернутися і, переконаний, провід Церкви їм у тому не відмовить. А покликатися на інститут капелянства для підтвердження правоти тої чи іншої партії, виходить поза межа віри і моралі. Пригадую ще раз Христові слова: «Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові» (Мт. 22, 21)

А щодо інституту капелянства у львівській міській раді, то так виглядає, що його протягом останніх років місцевий політикум використовує як захоче. Тому, щораз то більше схиляюся до думки, що усі молитви перед кожною сесією Львівської міської ради слід проводити не у сесійній залі, але у Гарнізонному храмі свв. Петра і Павла, куди прийде кожен, хто захоче. І може там, коли побачать на власні очі плоди війни, очі героїв, які віддали своє життя за волю України, наші місцеві політики по-іншому почнуть працювати у львівській міській раді. А на даний час закликаю новообраного міського голову, депутатів міської ради не виставляти Львів на посміховисько! Покажімо перед Україною вищу культуру політичного життя, як також і культуру діалогу і порозуміння, до яких неодноразово закликає нас наш Спаситель Ісус Христос!

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі