Дмитро Посипанко

Дмитро Посипанко

Журналіст, політичний оглядач

Львівська бордоманія

Share Button
Фото Друга приватна мемарня
Початок цього тижня ознаменувався для нас всіх початком політичного затишшя.

Практично усі львівські політики і майбутні кандидати на місцевих виборах вирішили відпочити перед офіційним стартом своїх кампаній. Про те, що вони живі і все ще думають про нас, нагадують лише їхні піарники у соціальних мережах і білборди, якими зараз заклеєний просто увесь Львів та область. Саме про якість останніх буде нинішній #політичнийтреш.

Традиційно усі політики чомусь стартують із засмічування усіх рекламних площин своїми білбордами. Цей традиційний метод агітації, мабуть, ще довго залишатиметься найпопулярнішим, хоча ніхто так і не визначив його рівень ефективності. Ба більше, складається таке враження, що автори цих білбордів навіть особливо не заморочуються, коли їх малюють. Ні креативу, ні ідейної бази, ні розуміння вектору руху, ні комплексного бачення виборчої стратегії. Підхід до візуальної агітації банальний і простий – якомога більше лице і якомога незрозуміліше гасло. Все! Над кількістю цих площин теж ніхто не заморочується. Є гроші – клеїмо. Є багато грошей – клеїмо всюди, де тільки можна. Немає грошей – наклеїмо один, але все одно наклеїмо.

Складається таке враження, що деякі партії і кандидати тільки в червні згадали, що на них чекають вибори. А коли згадали, то першим ділом вирішили, що треба заліпити усі вільні площини у Львові, щоб часом хоча б одна з них не дісталась конкурентові.

Однак, як завжди, забули врахувати дві базові речі. Візуальна реклама повинна сприяти впізнаваності людини або бренду (тобто партії). І цієї візуальної реклами повинно бути рівно стільки, скільки очі виборця здатні адекватно сприйняти. Якщо її замало, то це гроші на вітер і вона нікому не запам’ятається. А якщо її забагато, то це теж гроші на вітер, бо вона набридає і починає давати зворотній ефект. Так, політик чи партія стають впізнаваними, але надмірна кількість нав’язливої реклами починає дратувати виборця і чим її більше, тим більше і швидше дратується виборець. А якщо ці білборди ще й не несуть жодного адекватного змісту і наповнення, то швидкість і якість роздратування збільшується щонайменше вдвічі.

Давайте ж спробуємо розібратись, що ж пропонує нам шестірка найпопулярніших партій у Львові, яка станом на сьогодні має найреальніші шанси пройти до Львівської міської ради.

“Європейська солідарність”, на мою суб’єктивну точку зору, взагалі найменше переймалась якістю своєї візуальної реклами. Вони вирішили взяти просто її кількістю. Це, звичайно, тішить в Олега Синютки багаті спонсори і партія, які можуть викупити чи не всі рекламні площини у Львові, та підтримати вітчизняний рекламний бізнес. Однак, їх так багато і вони такі недолугі, що лише шкодять панові Синютці.

Якщо б таку кількість білбордів розклеїли Ігор Васюник, Ярослав Рущишин чи Наталія Тимчій, рівень впізнаваності яких не перевищує 20%, то це можна було б зрозуміти. Для чого це Синютці, якого чи не кожен львів’янин знає, мені взагалі не зрозуміло. Не зрозуміло також, чому ці площини розкручують виключно бренд самого Синютки, а бренд його партії “Європейська солідарність” зробили таким візуально ображеним.

Погодьтесь, що на цих білбордах помітити лого партії достатньо складно, особливо, якщо ви проїжджаєте повз ці площини на автомобілі. Про гасло я взагалі промовчу, бо “Без Львова немає України” – це настільки ні про що, що навіть не хочеться зловтішатись. Мені от цікаво, а чим це Львів такий особливий? Чому без Донецька, Луганська чи Севастополя є Україна, а без Львова її немає? Чому без Тернополя, Чернігова, чи Дніпра Україна буде, а без Львова ні? Але це не все. “Європейська солідарність” настільки не заморочувались своїми бордами, що гаслом про Львів заклеїли усю область. І я знову не розумію, чим завинили єесівцям і Синютці Винники, Дрогобич, Стрий чи Червоноград, що вони повинні тішитись тим, що “без Львова немає України”?

Партія Андрія Садового “Самопоміч” теж вирішила здивувати і чомусь відмовилась (принаймні поки що) від прив’язки до свого засновника. Так, використовувати обличчя у візуальній рекламі при існуючій системі виборів, не потрібно, але прив’язка партії до прізвища Садового може їй трохи відсотків додати.

А от використання прапора Європейського Союзу, як на мене, взагалі зайве. ЄС – це підсвідома асоціація із партією “ЄС”, тому тут є прихована агітація за головного опонента “Самопомочі”. Із гаслом “Самопомочі” взагалі повний провал. “Підтримуй своїх” – це кого? Кожен виборець “своїм” вважає того кандидата і ту партію, яку він вважає своїм чи своєю. Тому заклик голосувати за своїх не сприймається, як агітація за “Самопоміч”.

У партії “Голос” взагалі сталась повна халепа з їхньою візуалкою. Надрукували вони бордів Рущишина з Вакарчуком достатньо багато. І ніби-то все правильно зробили, адже саме Вакарчук протягнув “Голос” у парламент рік тому.

Але Вакарчук взяв та й пішов з політики. І борди стали напівактуальними, бо це уже підтримка не лідера партії, а простого співака, хоч і дуже популярного. А потім “Голос” перейшов звідкись в опозицію і гасло теж стало не надто актуальним, бо тепер “Голос” бореться не за Україну, а за владу в Україні (бо саме такою є суть будь-якої опозиції).

“Слуга народу” не лише не може остаточно визначитись зі своїм кандидатом на посаду міського голови Львова, але й ще навіть не починала своєї кампанії у Львові. А, зважаючи на те, що практично усі рекламні площини уже викуплені їхніми конкурентами, то свою візуальну агітацію вони можуть і не почати. А це для їхнього кандидата буде точно не на користь, адже він точно буде не таким розкрученим, як Садовий, Синютка чи Кошулинський. З партійним брендом все простіше, бо “Слугу народу” знає кожен виборець. Бренд партії дає можливість протягнути мінімальну фракцію у місцеві ради на Львівщині. Але це поки що максимум, на що вони можуть розраховувати. Ані нових облич, ані якоїсь реальної діяльності від нардепів, ані впевненої і результативної роботи від ставленика “Слуги народу” на Львівщині – Максима Козицького. Тому поки що виглядає так, що “Слуга народу” просто “зливає” місцеві вибори на Львівщині.

Ще одна партія, яка ще не розпочала своєї активної візуальної кампанії – ВО “Свобода”. Ні бордів, ні політичних активностей. Практично нічого, до чого звикли виборці соціал-націоналістів. З цієї ніші свободівців остаточно витіснили представники партії “ЄС”. А нового поки що ніхто там не придумав (та й навряд чи придумає). І цим користується дуже вдало той, кому кандидат від “Свободи” найбільш вигідний.

Ось такі, немарковані білборди уже з’явились у Львові. Це добре продуманий політтехнологічний хід, який працює на користь Андрія Садового, створюючи видимість безальтернативності другого туру.

І, мабуть, найкраща поки що візуальна агітація у ВО “Батьківщина”.

Все дуже просто і лаконічно. Жодних облич. Жодних недолугих гасел. Лише назва населеного пункту, де розміщений білборд, і назва партії. Цих білбордів не так і багато, тому вони не набридають і викликають відрази. Але, не зважаючи на це, максимум, яким доведеться тішитися партійцям “Батьківщини” – це невеличкі фракції у Львівській міській та обласній радах.

Усе викладене це лише моя суб’єктивна точка зору і ви можете з нею не годжуватись, але не забувайте підписуватись на телеграм-канал #політичнийтреш , бо там ще більше про місцеві вибори і місцевих політиків.

 

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі