Місцевий «сепаратизм»: чи хочуть Винники, Брюховичі й Рудне бути частиною Львова?

20 лютого 2020 Львів
Share Button
Фото: Винниківський вісник
Адміністративно підпорядковані Львову населені пункти планують створити власні ОТГ, не бажаючи, щоб їх "поглинув" обласний центр.

Вже найближчим часом ми дізнаємось, чи бути «малій агломерації» Львова, довкола якої розгорілися справжні пристрасті. Наближені до обласного центру населені пункти, які мали би стати частиною Львова, рішуче заявляють про незгоду із таким рішенням. Люди висловлюються за створення власних ОТГ, з центром в їхніх населених пунктах. Натомість кажуть, що приєднання до Львівської ОТГ буде не повноцінним об’єднанням з обласним центром, а «поглинанням» Львовом їхніх містечок і селищ.

ІП Діло з’ясовував, якою є позиція громад «ближнього Львова» щодо створення Львівської ОТГ.

Заступник голови ЛОДА та депутат ЛОР, обраний від Брюхович, Іван Собко  каже, що розуміє, чому громада Брюхович висловилась за створення власної ОТГ разом з Бірками, Ясниськами та кількома іншими селищами. «Любомир Зубач свого часу представив хороший проєкт закону, проте все змінилося – цей закон про агломерацію не затвердили. І зараз ми бачимо, що ближні населені пункти не увійдуть до складу Львова на рівних правах. По суті, це буде не об’єднання і навіть не приєднання – а поглинання обласним центром Винників, Рудного, Брюхович. Ми не матимемо гідного представництва у міській раді. Від Брюхович там буде один депутат, чий голос не матиме ваги у вирішенні тих чи інших питань, важливих для селища».

Крім того, наголошує Іван Собко, жителі Брюхович побоюються, що після створення Львівської ОТГ на їхніх землях виростуть нові житлові квартали багатоповерхівок, натомість ліс і озера зникнуть. «У людей є побоювання, що Брюховичі будуть таким собі продовженням вулиці Замарстинівської, – каже він. – А зараз це курортне селище. Люди кажуть, що ці території – ласий шмат для великих забудовників. Що буде з озером? Чи не спіткає його доля того, що на Замартинівській було?»

За його словами, жителі також не дуже вірять тому, що Львів фінансуватиме Брюховичі в достатньому обсязі.

«Наприклад, зараз нам у мерії кажуть, що відкриють школу вже цього року, – зауважує він. – Чудово, але хто її відкриє? Хто відбудовує? Львів? Так, ЛМР долучилася до будівництва, проте фінансування з держбюджету і селищної ради було набагато більшим. І люди в Брюховичах це знають у більшості. То навіщо приписувати собі чужі заслуги? Ось такі розмови насторожують людей і викликають питання, чи буде агломерація для них вигідною…»

Голова Брюховицької селищної ради Володимир Доманський наголошує, що жителів Брюхович ображають розмови про «сепаратизм», які лунають з мерії.

«Усі ці балачки в Львівські міській раді про «сепаратизм» – міф, – каже він. – Чи знаєте ви, що Брюховицька селищна рада взагалі не отримувала жодних офіційних повідомлень про те, якою саме буде агломерація. Ми за великий Львів. Проте, він мав би бути створеним на базі цих великих громад. Ми хочемо збалансованого представництва в органах місцевої влади. Натомість не розуміємо, як все буде насправді. І тому ідея власної ОТГ із сусудніми селищеми громаді Брюхович подобається більше».

Також він зауважує, що є багато питань щодо фінансування.  «Якби Брюховичі отримували податок з доходів фізичних осіб, то ми були би повністю самодостатніми, – каже Доманський. –  Спецфонд минулого року – 35 млн грн. Ми теж продавали землі, щоб будувати дороги, ми провели каналізацію (Брюховичі каналізовані на 70%)».

Крім того, на думку голови Брюховицької селищної ради, питання про агломерацію треба було вирішувати набагато раніше, а не в останні тижні і дні, коли слід прийняти рішення про агломерацію.  «У 2015 році Львів з позиції сили вимагав від Брюхович підписати межу із селищем. Тепер – ми частина Львова? Якщо місто Львів претендує, щоб прилеглі території приєднались до Львівської ОТГ, то треба було раніше вести діалог з громадами. Цього не було. Тепер, в останні дні, почались розмови про агломерацію. Чи не запізно?»

Голова смт. Рудно Ігор Форманчук наголошує, що селище, в принципі, не проти приєднатися до Львова, але жителі не розуміють, як це може статися технічно.

«Львів і Рудне не межують між собою, – каже він. – У нас позиція одна єдина була – об’єднання з Львовом, більшість людей не планували відходити від Львова, бо місто нам допомагало фінансово. Але виникає запитання: як Рудне має об’єднатися, якщо ми не межуємо зі Львовом? Я не знаю, як людям пояснити».

Голова Винниківської міськради Володимир Квурт каже, що позиція Винників є державницькою. «Ми чітко усвідомлюємо, що місту Львову, найбільшому місту західної України, україномовному місту, потрібно розвиватися, – каже він. – Безперечно, він має зберігати свої лідерські позиції як політичний, культурний, освітній центр. Ми прекрасно розуміємо, що це необхідно робити у співпраці якраз з приміськими територіями, якими ми є».

Проте, не все так просто. На думку Володимира Квурта, у проєкті Закону України «Про добровільне об’єднання громад» наразі  не передбачені інтереси міст. Тобто, місто з містом не може об’єднатись.

«У випадку приєднання міста-селища  формується старостинський округ. Визначається староста. Щоправда, не акцентується на принципах: чи це буде обрана посада, чи це буде призначатися від центру? Проте, якесь представництво зберігається. Немає відповіді і про формування виконавчих органів населених пунктів. Ми стаємо територією Личаківського району. І у мене банальне запитання: що буде після 1 листопада? У який спосіб буде існувати місто Винники? Чи селища, міста, громади є достатньо самодостатніми?

Крім того, варто правильно розрахувати кошти. Львів не буде лукавити, якщо скаже, що існує “маятникова” міграція. Тобто, кількість людей, які на постійній основі працюють у Львові. Отже, працюючи на львівських підприємців, ці люди формують податок на доходи фізичних осіб, що сьогодні є практично основним податком міста Львова. Якщо він сьогодні становить близько 4 млрд, то 1,5 млрд це є податки мешканців навколишніх територій. Тому ми також – ж законодавець для того, щоб простимулювати формування об’єднань. Для того, щоб обнулити податок фізосіб для таких населених пунктів, як наші: Винники, Брюховичи, Рудне.  Для прикладу, минулого року мешканці Винник згенерували близько 46,3 млн грн податку фізосіб. І безперечно, ці кошти повертаються частково за рахунок співфінансування шкіл, медицини, освіти. Але я б не хотів говорити у ключі — ділитися грошима. Варто розуміти, що грошей потребує також і Львів. Правда всі ми (населені пункти ) працюємо не лише з Львівською міською радою, але й з ЛОДА, Кабінетом Міністрів України, міжнародними організаціями, тобто у спілку “скидаємо” додаткові кошти. Є підстави вважати, що після об’єднання ми як спільнота отримуватимемо менше коштів». 

Мешканець  Винників Ігор Тимець, директор місцевого історико-краєзнавчого музею вважає, що сьогодні перед громадою м.Винники і с.Лисиничі постає питання майбутнього. «Стати околицями Львова і бути на задвірках великого міста, чи зберегти наші міста і села створивши ОТГ, – каже він. – Вибір нелегкий і не простий, проте пам’ятаємо, що історія цього мальовничого села і міста мають давнє минуле, яке заслуговує на повагу зі сторони не лише мешканців, а й влади Львова. Не можна одноосібно вирішувати долю тисяч мешканців, не спитавши їх. Впродовж століть Винники і Лисиничі мали спільні сторінки історії, були добрими сусідами, творили колись один район. Звичайно вибір майбутнього є за нашими громадами. Мешканці нашого міста зацікавлені створити спільне ОТГ з громадою Лисинич і вирішувати спільно майбутнє наших громад. З економічної точки зору Винники, як і Лисиничі, можуть забезпечити свою діяльність – утримувати школи, садочки і дороги».

На думку іншої жительки Винників, Ірини Борисенко, Винники є «маленькою Швейцарією», яку необхідно зберегти. Вона каже, що тут жили її прабабуся і прадідусь, вона дуже любить свої Винники і не хотіла би, щоб вони стратили свою ідентичність.  «У нас поставили палатки, збирали підписи до міського голови з проханням не вирішувати наше майбутнє без нас, – каже жінка. – Я також свій підпис поставила. У Винниках живе понад 20 тис. людей, у нас місто з Магдебурзьким правом, з багатою історією. Ну як можна таким нехтувати? Що буде тут за кілька років? Переферія Львова?  Я уважно прочитала Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Я не бачила там дозволу містам, які входять до складу об’єднаної територіальної громади і не є їх адміністративним центром, залишити свою самоврядність. І це мене насторожує. Я думаю, що об’єднавшись зі Львовом, Винники  щезнуть. Тому створення ОТГ з центром у Винниках подобається мені більше. Я не думаю, що ставши жителями «великого Львова”, я чи мої сусіди матимуть більше прав чи якихось благ. На мою думку, ми можемо тут, у себе, вирішувати свої проблеми швидше і ефективніше, не чекаючи рішення з центру».

Заступник міського голови Львова з містобудування Любомир Зубач запевняє, що громади ближніх населених пунктів не втратять ідентичності від агломерації зі Львовом.

«Вони входять у склад міста Львова, але зберігають свою самоврядність, – пояснює він. – Це такий собі квазі-статус. Тому зараз, коли ви ставите питання до створення ОТГ, об’єднуючись з іншими населеними пунктами, але не зі Львовом, це означає, що ви хочете забрати частину територію від Львова. З точки зору доброчесності партнерських відносин це не є добре. Коли я був народним депутатом, то зробив все можливе, щоб прийняти закон про міські агломерації. Такий закон, щоб дозволяв створювати агломерації, але зберегти самостійність довколишніх громад. На жаль, його не прийняли, цьому завадили певні депутати.  І зараз ми маємо інший закон, до якого, погоджуюсь, є багато запитань. Проте, Львівська міськрада готова до діалогу. Ми разом мусимо визначити, у якій конфігурації мають функціонувати ті громади, які зараз є в межах частини Львова. І ми готові роглядати різні варіанти, починаючи від створення окремої адміністрації і закінчуючи створенням районної ради або органом самоорганізації населення – такого, де люди могли би делегувати своїх представників, які би вирішували велику кількість питань, а ми би зі свого боку могли би делегувати повноваження і ресурси. Це все можливо. Я пропоную говорити про це, приймати рішення, які влаштовують всіх, а не робити спроби відокремлення від Львова». 

Міський голова Львова Андрій Садовий переконаний, що Брюховичі були є і завжди будуть Львовом, проте «є певна групка сепаратистів, які хочуть від’єднати Брюховичі від Львова». Але, на його думку,  мешканці Брюхович не дадуть їм цього зробити.

«Брюховичі завжди були Львовом, бо це Львів, – сказав днями мер Львова на відкритті амбулаторії у Брюховичах. – Я маю велику повагу до місцевих. Тут живе багато моїх колег, друзів і знайомих. Спитайте їх, чи вони хочуть за довідками їхати у Пустомитівський район? Чи вони хочуть мати львівську медицину і освіту чи щось інде. Прості питання будуть і прості відповідні на них».

Це дуже важлива ділянка для Львова. Це легені міста. Тому тут люди мають приїжджати відпочивати. Тут можна створити набагато більше робочих місць. Щоб це не був лише спальний район, де люди приїжджають ночувати, але, щоб сюди можна було приїхати по відпочинок.  Тут є і джерела лікувальні і інше. Тому така перспектива звичайно є (про перетворення у рекреаційний центр, – редактор). Я б дуже цього хотів. Я дав чітке доручення профільному заступнику Любомиру Зубачу і всім керівникам управлінь, щоб ми почали готувати детальний план розвитку Брюхович на наступних 5 років. Враховуючи всі аспекти життя. Бо це буде більша зона відповідальності міста. Тому я би хотів, щоб рівень у Брюховичах був найвищий».

Утім, мешканці Брюхович мають різні думки з приводу позиції Садового.

Брюхівчанка, Олена Іващук, каже, що не дуже довіряє твердженню про “зелені легені”, якщо Брюховичі стануть частиною Львова.

«Я народилась і виросла у Львові, – каже вона. – Але кілька років тому ми з чоловіком продали квартиру на Личаківській і на ті гроші відбудували старий будинок, що залишився мені від бабці в Брюховичах. Ми хотіли жити за містом, щоб наші діти могли бавитись у подвір’ї, гуляти в лісі, плавати в озері. Нам все це обіцяють зберегти, проте в обласному центрі, мов гриби ростуть нові житлові квартали. Чи не станеться це з Брюховичами? Чи не перетвориться він за 10-15 років на “мурашник”? Зараз у нас тихо, гарно. А що згодом? Розумієте, якби я хотіла жити в місті, то і залишалась там. Але я переїхала сюди, щоб бути подалі від нього. І що тепер? Я житиму у місті, а не в курортному селищі?»

Втім, жителька Брюхович Андріана Коляда зауважує, що зміни в Брюховичах за останні роки – не завжди на краще. «Я народилась тут, виросла, – розповідає вона. – Мені 70, і селище не те, що раніше: ти не можеш пройти лісом, скрізь паркани, землі, раніше доступні для всіх, у приватних руках. Свого часу всі брюховицькі діти катались на Українські гірці біля старшої школи (там ростуть реліктові сосни), а в часи незалежної України ділянка стала приватною. Таборів немає, санаторій – одна назва. Ми ще не місто, але курортність” Брюхович за останні часи, як я бачу, під великим питанням. І це не львівські чиновники роблять, наскільки я розумію… »

У той же час голова Львівської облдержадміністрації Максим Козицький вважає, що Львів повинен розростатися. Зокрема, в ексклюзивному коментарі ІП Діло він зазначив, що Львів не може і далі бути затиснутим у ті територіальні рамки, в яких він є зараз. Місто повинно розвиватись і розростатись! Це запорука успіху не лише Львова, а й України в цілому.

«Багато хто говорить, що Львову не бракує своїх проблем, але погодьтесь, що до Львова їдуть люди з області за найкращими товарами, більшим асортиментом послуг чи у пошуках фахівців, – зазначив очільник ЛОДА. –  У місті люди, так історично склалось, живуть краще. Погоджуюсь з думкою, що створити щось креативне можна там, де є багато людей і умови, тобто у великій потужній системі, у місті. Це аксіома. Попри активну дискусію, ті, хто опираються реформі – програють».

Що ж, побоювання мешканців сусідніх населених пунктів щодо втрати ідентичності і так званої самостійності зрозуміти можна. Проте, є серйозні питання, наскільки усвідомлюють у цих громадах, що таке бути центром ОТГ. Скажімо, у тих самих  Брюховичах можуть навести лад, але – чи дадуть собі раду  з набагато біднішими довколишніми селами, якщо ті увійдуть до складу ОТГ? Тими, де немає ні нормальних доріг, ні шкіл. Будьмо щирими, зараз власними коштами навіть свою дорогу добудувати не вдається, а тут доведеться вкладати немалі кошти в інші об’экти, не у себе.

І ще щодо земель, які Львів пустить під забудови – те питання, яке насторожує брюхівчан найбільше. Так і хочеться запитати: а як щодо тих рекреаційних зон, які потрапили у приватні руки власне за рішеннями місцевих депутатів? Це не страшно було? Ну але ж це – свої…

Ірина Львова

 

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі