Могила першого керівника ВІА ”Кобза” знаходиться у занедбаному стані

06 вересня 2021
Share Button
Так сталося, що останні роки життя композитор жив серед безхатьків. Ніхто не зміг його підтримати у найважчий час. Похований серед безхатьків на цвинтарі у місті Ірпінь. І не сто років тому, а всього лише 15.

Про це написав на своїй сторінці у Фейсбуці Михайло Маслій.

“Ось так виглядає нині могила одного з найкращих методистів нашої естради, першого керівника ВІА ”Кобза”, автора музики до таких суперпопулярних пісень, як: ”Чого квіти не в’януть?”, ”А ми удвох”, ”Три дороги”, ”Якщо поруч ти”, ”Пробач нам, Мамо” Олександра Зуєва (30.08.1950 — 31.10.2006)…”, – йдеться в повідомленні.

“Культуру нації визначають поховання і могили. Хтось зможе подібне пояснити дітям і онукам, нащадкам: Спілка композиторів, Міністерство культури, колеги, друзі, влада?”, – написав Михайло Маслій.

Вадим Крищенко (український поет): “Якось я запитав у його першої дружини Лялі: ”Чому у вас немає дітей?” Вона знітилася, опустила голову і тихенько відповіла, що Сашко — важкохворий. Недуга прогресувала. Він хворів, узимку міг ходити в … босоніжках, пальто одягав на голе тіло. Лежав у лікарнях, став безхатченком”.

Ігор Поклад (український композитор): “За якийсь його вчинок відбулося засідання правління Спілки композиторів, щоб виключити зі Спілки. Я єдиний був проти цього. Сказав, що Сашу не виключати, а терміново лікувати потрібно. Але його виключили… Перед ним зачиняли двері, ховалися чи переходили на інший бік вулиці. А треба було допомогти, направити в лікувальний заклад. Там він би мав необхідний догляд. Але всі відвернулися. Я допомагав йому матеріально, він міг зателефонувати о другій чи третій ночі і запитати: ”Як справи?” Трагедія Зуєва залишиться на нашій совісті. Всього українського мистецтва”.

Олена Куц (директор Будинку творчості композиторів ”Ворзель” того часу): “Це було у жовтні 2006–го. Його, холодного і голодного, відчухали в лікарні міста Буча, куди відвезла машина швидкої допомоги. З лікарні через три дні Саша втік. Я шукала його в містах Бучі та в Києві, але він ніде не з’являвся. Згодом його, побитого, привезли з Ірпеня в лікарню Бучі ще раз. Я про це нічого не знала. Там, у лікарні, композитор Олександр Зуєв і помер 31 жовтня 2006 року. Похоронне комунальне господарство за рахунок держави поховало його, як безхатька. Мені видали довідку–підтвердження, в якій сказано, що його тіло ”поховали 2 листопада 2006 року: ділянка №29, ряд №9, місце №15 на кладовищі у місті Ірпінь”. Найбільш моторошно, що ніхто вручну цих могил не копає. Екскаватор риє довжелезний рів, і всіх безхатченків у рядок ховають, лиш присипаючи землею. Зверху ставлять жерстяну табличку, де вказано (якщо відомо), хто це і коли помер. Деякі таблички іржаві, деякі валяються на чужих могилах… Страшно, прикро, жахливо і несправедливо…”

Віталій Білоножко (український співак): «Всі винні ми в такому кінці долі Сашка, і ми артисти, що співали його пісні, і організація естрадних діячів, і влада, і бездушне суспільство… Прости, Господи , всіх за, безпомічно, втраченого, блаженного Олександра, гірко, відновити в пам’яті той час… Сашко, прости нас грішних, світла пам’ять…»

Фото з Фейсбуку Михайла Маслія.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі