Богдан Тихолоз

Богдан Тихолоз

літературознавець, франкознавець, директор Музею Івана Франка у Львові

Мова – це не тільки про поезію, а насамперед про владу, сферу впливу та силу переконання

Богдан Тихолоз | 09 листопада 2020 Думка
Share Button
Ілюстративне фото
Аби перетворити мову на державотворчий чинник та дієве знаряддя національної консолідації, нам передусім слід позбутися в цьому питанні дешевої романтизації, сентиментального усюсюкання та архаїчної міфологізації a la "солов'їна-калинова...", а поставитися до рідного слова як до знаряддя щоденної праці, практичного засобу комунікації й опінієтворення.

Часи романтизму й сентименталізму давно минули, настала епоха жорсткого прагматизму, і в мовному питанні теж.

Мова – це не тільки про поезію, пісню та ліричні зітхання при місяці, а насамперед про владу, сферу впливу та силу переконання. Так що менше пафосу, більше діла, дорогі мовці, мовотворці і мовознавці. Менше епітетів, більше практики. І здорової наступальності, певної своєї сили і рації.

Чим більше трепетно-зворушливих зменшувально-пестливих суфіксів у вашому дискурсі про мову рідну, слово рідне, тим більше шансів на маргіналізацію, провінціалізацію й інфантилізацію тої мови й того слова. Добрий майстер не конче має називати сокиру сокиронькою, а меч – мечиком. Натомість має дбати, щоб були вони гострими, міцними та не заіржавіли від бездіяльності чи нехлюйства.

День рідної мови й писемності – не тільки час для радіодиктанту.

Це чудова нагода нагострити сокиру й почистити кулемет. Без пестливих суфіксів і калиново-квіткових декорацій.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі