“Ми маємо допомагати сім’ям, щоб діти не потрапили в інтернат”, – начальник служби у справах дітей ЛОДА Володимир Лис

Ольга Бомко | 16 лютого 2021 Інтерв'ю, Львів
Share Button
Фото із відкритих джерел
Начальник служби у справах дітей ЛОДА Володимир Лис в інтерв’ю «Ділу» розповів про впливи децентралізації на роботу громад, нову реформу та основні проблеми у захисті прав дітей.
  • Як впливає децентралізація на роботу щодо захисту прав дітей? І хто займатиметься питанням служби в справах дітей у нових територіальних громадах на Львівщині?

Станом на сьогодні відбувається процес децентралізації, з 20 райдержадміністрацій, які функціонували в області тепер буде 7, створено 73 територіальні громади, які активно формуються. Таким чином змінюється вертикаль влади. Відповідно до законодавства кожна територіальна громада мала б у себе створити підрозділ служби у справах дітей, це стосується і райдержадміністрацій. Ми маємо ситуацію, що ще не всюди функціонують служби у справах дітей. А саме, ще не утворені дві райдержадміністрації: Львівська та Червоноградська. Тому трошки нам це затримує процес передачі справ від районів, які  ліквідовуються. І також у нас ще в двох третіх територіальних громадах не створені служби у справах дітей.

Перш за все, це важливо для процесу формування цілісної системи захисту прав дітей. Якщо не будуть створені відповідні підрозділи на місцях, тоді блокуватимуться певні речі, які потрібні для того, щоб забезпечити захист для дітей. Територіальна громада не буде в змозі надавати дітям певний статус, наприклад, не зможе вести процеси щодо обліку дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, зміни реєстрації і т.д. Адже є близько сто сорока функцій, які вони повинні були б виконувати у системі захисту дітей.

Зараз ми просимо територіальні громади створити відповідні служби, щоб передати певні повноваження на місцях.

Служби у справах дітей у міських територіальних громадах будуть мати функції, такі як служби при райдержадміністраціях. Тобто вони будуть мати повністю увесь пакет функцій, включаючи всиновлення, створення прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, матимуть доступ до електронної системи ЄІАС «Діти». Служби, які створені в сільських та селищних територіальних громадах не будуть мати доступу до усиновлення, влаштування дітей до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. Такі функції будуть закріплені за службами у справах дітей, які працюватимуть при районних державних адміністраціях.

Також важливо переконати територіальні громади, щоб при кожній громаді були підрозділи, які б відповідали за соціальну роботу. Зараз у державі відбувається реформа системи інституційного догляду та виховання дітей, так звана ДІ-реформа. Адже якщо не буде в територіальних громадах працівників, які відповідатимуть за соціальну роботу, це утруднить нам роботу щодо повернення дітей з інтернатів додому. Тому для нас важливо забезпечення фахівців, які наглядатимуть за родиною, будуватимуть фундамент для повернення дитини з інтернату в сім’ю.

  • Тобто процеси децентралізації та реалізація Ді-реформи є взаємопов’язаними?

Так. Ці дві реформи, можна сказати, накладаються одна на одну. Тому це може дещо утруднювати деякі моменти, але я думаю ми справимося. Рано чи пізно керівники територіальних громад зрозуміють, що вони відповідальні не тільки за землю, економічний стан, але й – за родини, за людей і за дітей, які живуть на території громад. Оскільки дитина повинна виховуватися в сім’ї, а для того, щоб так і було – потрібно допомогти родинам. В таких випадках держава має допомогти родині вийти з кризи.

Фото: ЛОДА

  • Які основні проблеми в ході введення цієї реформи?

Перш за все, громади повинні знайти фінансування для того, щоб відповідні фахівці працювали при громаді. Деякі керівники громад просто ще не розуміють важливості введення соціального працівника на території громади, а це дуже важливо. Фаховий працівник – запорука того, що родині буде надана кваліфікована допомога для виходу із кризи, і дитину не потрібно буде направляти до інтернатного закладу.

  • Як саме відбуваються профілактичні рейди, і які основні причини чому забирають дітей від батьків?

І знову ж, щоб проводити профілактичні рейди, потрібні фахові працівники. В попередні роки працівник служби у справах дітей, працівник правоохоронних органів та працівник із центру соціальних служб виїжджали по селах та, перш за все, відвідували кризові родини, ходили до сільського голови, щоб дізнатися про такі родини, або отримували сигнал від закладів освіти. І шляхом відвідування сімей та оцінки рівня безпеки дітей, ми виявляли родини, які опинилися в складних життєвих обставинах. Тому якщо ми бачили, що є загроза життю дитини, тоді ставилось питання про вилучення таких дітей з родини та вирішення певних проблем.

Оскільки позбавлення батьківських прав є крайньою мірою.

Перш за все, коли діти вилучаються на певний період, потрібно надати фахову допомогу родині, щоб вона з змогла вийти з кризи і дитина повернулася в родину. Це може бути навіть більш затратно, наприклад, облаштувати житло чи зробити ремонт і т.д. Але якщо громада береться за це і відчуває відповідальність перед тією родиною – це не є проблемою, бо можна залучити якісь фонди або меценатів. Буває, що хтось в родині зловживає алкоголем чи наркотиками, тоді потрібно допомоги відправити людину у спеціальний центр на лікування, а дітей взяти на деякий час у притулок.

Тобто потрібно фахово підходити до кожного випадку окремо. Повірте, держава незацікавлена, щоб масово відбирати дітей.

Тому реформа деінстуціалізації передбачає забезпечення права дитини на виховання в сім’ї. В Україні запроваджується послуга патронату.

Зараз в області функціонує тільки шість патронатних сімей. Ми також працюємо над створенням центрів підтримки сім’ї та дітей. У Львові функціонує притулок для дітей служби у справах дітей, де діти можуть бути, якщо є криза у родині. Наприклад, якщо жінка небажано завагітніла, то у місті Дрогобич є центр матері та дитини, де ця особа може бути із  новонародженою дитиною  до півтора року.

  • На даний час ідея патронатних сімей тільки розпочинає втілюватися?

Цієї осені в державі була велика кампанія щодо розвитку патронату, і вона й надалі продовжується. Але  бажаючих стати патронатними вихователями на жаль ще недостатньо.

  • Проблема жебракування дітей ромів на вулицях у Львові. Як служба у справах дітей ставиться до цього?

Жебракування – відноситься до найгірших форм примусової дитячої праці. І якщо поліцейські виявляють матір, яка жебракує із немовлям чи використовують малих дітей – це є кримінал. Можливо на перший раз це буде тільки попередження і протокол, але на другий – ні. Принаймні зараз в центрі чи біля церков масового жебракування із дітьми – немає. Наприклад, як було в двохтисячних чи в кінці дев’яностих, тому що є зміни до кримінального кодексу і правоохоронні органи вживають відповідні заходи.

  • Тобто для того, щоб дитину забрали від батьків , поліція має відкрити кримінальне провадження?

Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей терміново після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров’ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров’я проводить оцінку рівня безпеки дитини. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені представники інших органів державної влади та місцевого самоврядування, у межах своїх повноважень.

У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров’ю та потреби вжити невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути одразу направлена до закладів охорони здоров’я для обстеження стану її здоров’я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована у відповідний навчально-виховний заклад.

  • Нещодавно була така ситуація на Львівщині, коли у Стрию вагітну сироту позбавили житла. Як служба відреагувала на такий випадок?

Перш за все, це є вже повнолітня особа і тому Служба у справах дітей не мала б приймати в цьому участі. Бо це вже справа соціальних служб. По-друге, я б посперечався щодо цього сигналу, на який ми, до речі, одразу відреагували. Бо позбавлення житла, як такого, не було, адже документів ніхто не забирав, і дівчина має житло на правах користування. Коли це питання тільки виникло, місцева влада одразу ж його врегулювала. І зараз результат роботи є позитивними. Дівчину мають поставити на квартирний облік, і якщо буде відповідне фінансування, її зможуть придбати власне житло за кошти місцевої влади.

Фото із відкритих джерел

  • Як служби допомагають дітям після дитбудинків?

У нашій компетенції діти від нуля до вісімнадцяти років. Після виповнення вісімнадцяти років ми передаємо справи дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до соціальних служб, які ведуть тих дітей до двадцяти трьох років. А для осіб, які не мають житла в області, вже більше п’яти років діє програма забезпечення житлом дітей-сиріт і тих, які позбавленні батьківського піклування. За тих п’ять років з різних бюджетів: місцевого, державного, обласного – понад 300 дітей отримали житло у власність. І це дуже серйозний показник. А для тих дітей, які ще не мають житла і немає можливості його купити, у селі Вовчищовичі є соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та тих, котрі позбавлені батьківського піклування, де вони можуть жити. Я знаю, що у Львові є відповідний центр, там, правда, живуть хлопці, але можуть мешкати відповідний час, поки навчаються. Тобто система захисту дітей працює без збоїв і нема такого, щоб сироти десь були на дворі чи жили у підвалах. А якщо є проблема і особа не має де жити, то є заклади, куди її можна прилаштувати.

  • Як працює програма із надання житла, та як обирається кому воно є більш потрібне?

Обласна програма забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування передбачає співфінансування, 60% платить обласний бюджет, а 40 % –  місцеві бюджети. Тобто місцеві ради, знаючи, що у них перебувають діти відповідної категорії на квартирному обліку, передбачають співфінансування, а ми відповідно дофінансовуємо. Після цього вони обирають житло. Все це перевіряється обласною та місцевою комісією, і якщо всі критерії  підходять відповідно до програми – тоді ми купуємо таке житло. Крім того, є ще відповідна постанова КМУ, відповідно до якої передбачено  придбання житла за рахунок державного бюджету шляхом надання грошової компенсації. В цьому році це було в межах 400 тисяч гривень для дітей- сиріт з області, а  для  дітей цієї категорії зі Львова більше 700 тисяч гривень. Це коли особа із числа сиріт сама собі шукає житло, і тоді відповідно ми дивимося, чи воно підходить, і даємо дозвіл  на його придбання.

Основним критерієм надання житла є перебування дитини-сироти на відповідному квартирному обліку. Важливо також є дата постановки на квартирний облік, адже відповідно до постанови КМУ в області створений  єдиний облік дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа в області віком від 16 років, які потребують житла. На сьогодні в цьому реєстрі перебуває близько 390 осіб.  В минулому році ми закрили 2013 рік.

  • Будинок сімейного типу – це вже не інтернат, але чи справжня сім’я?

Дитячий будинок сімейного типу – відповідно до чинного законодавства це сім’я, що бере на виховання до десяти дітей певної категорії. Діти там перебувають до 23-річного віку. Держава фінансує  зазначені сім’ї, виплачує грошову винагороду батькам-вихователям, і при бажанні вони можуть виховувати дітей до  пенсійного віку та вийти на професійну пенсію з посади батьків-вихователів.

Дитячий будинок сімейного типу або прийомна сім’я створюється в регіоні для того, щоб вирішити проблему сирітства. Якщо встановлюються контакт батьків-вихователів з дітьми, тоді діти переходять жити в сім’ю, але якщо контакту немає –  їх ніхто насильно у сім’ю не буде влаштовувати. Бо це все-таки є сім’я, в якій має бути взаєморозуміння та повага.

Фото ілюстративне

  • Тобто бували такі випадки, коли діти не знаходили контакту із сім’ями?

Безперечно. Наприклад, менші діти хочуть, а старші – ні. А розривати сімейну групу не можна. Кожен випадок є індивідуальний, адже кожна дитина має власний характер.

  • Різноманітні акції допомоги дітям у дитбудинках: як вони відбуваються і чи кожен може долучитися до цього?

Це взагалі цікава ситуація. Бо як тільки ми маємо свято Миколая чи День захисту дітей, то усі наші спонсори та бізнесмени згадують про дітей… Якщо ж людина справді хоче допомогти, вона просто їде у цей заклад і запитує, що саме є потрібним і які в дітей є потреби.

Тобто тут важливо запитувати про потреби закладів. Крім того, у 2020 році ми робили акцію «Листи до Миколая», брали листи із бідних сімей та із сиротинців. І тут виявилася цікава диспропорція: бо діти із бідних сімей просили елементарні речі, а діти з дитбудинків – досить дорогі, що могло бути і не підйомним навіть для дарувальника.

Це все є відносні речі, і коли людина хоче допомогти – вона просто запитується, як допомогти.

Бо можливо інколи потрібно певні побутові речі, а інколи влаштувати для дітей екскурсію, найняти репетитора, або стати наставником для дитини, що буде набагато кориснішим.

  • Нова реформа прагне зменшити кількість дітей в інтернатах?

Деінстуціалізація закладів це не те, що ми закриваємо інтернати, а те, що ми намагаємось їх переформувати. Тобто діти мають бути вдома та виховуватися в сім’ї. Знову ж таки, суспільство має збудитись, чому батьки віддали дітей в інтернат. А через те, що є певні проблеми, які повинна вирішувати громада. Інколи це психологічні проблеми  чи матеріальні, але якщо усім зібратися та підійти комплексно, тоді можна вирішити ці питання.

Вже декілька років ми обрали новий вектор руху.

Ми маємо допомагати сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах, для того щоб їх діти не потрапили в інтернат.

А це є стереотип, що дитина має стати сиротою – тоді її мають допомогти. Ні, насправді найперше потрібно допомогти родині, бо міцна родина є запорукою здорового суспільства. Родина ж, яка послабшала – потребує допомоги. Є багато різних випадків. Часто люди замикаються у собі і не знають куди постукати. А є безліч добрих людей, активних ініціатив. Наприклад, Львівська освітня фундація. Вони взагалі мають  проєкт «Добрий Сусід», який вже багато років функціонує, коли просто береться певна родина, якій надають допомогу.

  • Які результати Ді-реформи зараз?

Цього року COVID-19 нам вніс багато корективів. Але разом з тим, така ситуація показала мені деякі позитивні речі. Коли ми рік тому дітей з інтернатних закладів одночасно всіх повернули додому – багато хто думав, що буде хаос. Але область з таким викликом справилась. Ми порахували всіх дітей, подивилися де вони є, вивчили, чому діти були в інтернатах. І зараз ми маємо реальну картину: де діти мають іти до закладу, а де мають виховуватися вдома. Тоді нам стало краще видно ці проблеми. Весна 2020 року нам показала, що коли дитина повернулася до батьків, вона знову може жити з ними. А це – найголовніше.

  • Які плани на цей рік та найпріорітетніші питання, що потребують вирішення?

Перш за все, ми маємо сформувати мережу служб дітей. І фахівці служби мають бути при кожній територіальній громаді. Також нам потрібно навчити фаховості тих людей, які нові прийдуть, щоб вони знали, як працювати. Друге, це не збавляти темпів у створенні нових прийомних сімей чи будинків сімейного типу та влаштування дітей до сімейних форм виховання, що завжди для нас є пріоритетним. Наступне – це розвиток патронату. І безперечно подальша реалізація ДІ-реформи у Львівській області.

Тому реформування закладів, створення нових соціальних послуг для дітей і сімей на місцях – це наші основні пріоритети.

  • Чого все-таки діти найбільше потребують у дитбудинках?

Сім’ї звісно. Зрозумійте одне, де б я не інспектував дитбудинки, директори закладів інколи хвалились, що у нас перебувають діти батьків, які були вихованцями закладу.  Але ж чим тут тішитися… Тим що їхні діти повторюють долю своїх батьків, і їх не навчили створювати сім’ю та виховувати дітей. А для того, щоб розірвати це коло, діти мають виховуватись у сім’ї. Якщо немає своєї сім’ї, тоді потрібна прийомна родина, яка виховуватиме тих дітей та навчить їх бути громадянами України та створювати родину. Бо міцна родина – запорука сильної країни. А якщо буде безбатьківство, то і держави не буде кому будувати.

  • Яка зараз ситуація із усиновленням у Львівській області?

У службах у справах дітей області на обліку перебуває 2251 дитина сирота,  з яких 94% виховуються в прийомних сім’ях, в дитячих будинках сімейного типу, під опікою чи піклуванням. Тому сімейні форми виховання завжди для нас є пріоритетними. А у закладах переважно залишилися діти, які мають проблеми із здоров’ям, діти старшого віку та великих родинних груп, для яких ми також шукаємо батьків-вихователів, щоб кожен із них мав власну сім’ю.

Етер на Першому Західному. Володимир Лис у програмі «Великі перемовини».

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі