Адріан Михальчишин

Адріан Михальчишин

шахіст, гросмейстер

Недружні до України держави

Share Button
Ілюстративне фото
Нещодавно знову промайнула новина, що Вірменія в ОБСЄ відзначилась черговим голосуванням проти України. В принципі, нічого нового. Але ситуація цікава у порівнянні з іншими.

Торік одна з наших союзниць, Грузія, відкликала свого посла в Україні через призначення колишнього Президента Грузії головою виконавчого комітету Національної ради реформ України, попри те, що Грузія вимагає його екстрадиції. І щойно тепер, в квітні 2021 року, постає питання про його повернення.

Питання не зрозуміле до кінця, можливо, це спеціальна акція, спрямована на зменшення кількості союзників України, або щось інше. У нас, на жаль, прямих союзників небагато і тому треба їх цінувати.

Ми повинні розуміти, що у нас дуже важка ситуація на міжнародній арені, де російська дипломатія має багато старих міждержавних зв’язків і чимало економічних засобів впливу. Наші вороги особливо активно і нахабно діють в ООН, де всією шоблою постійно показують жорстку антиукраїнську позицію. Треба нам самим показати ставлення до цієї проституційної політики і декому вказати на їх місця.

Наприклад, проти проєкту резолюції “Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Україна”, який розглядав Третій комітет 74-ї сесії Генасамблеї ООН, голосували Російська Федерація та ще 22 країни. Зокрема, висловилися проти документа Вірменія, Білорусь, Бурунді, Камбоджа, Китай, Кот-д’Івуар, Куба, КНДР, Еритрея, Індія, Іран, Казахстан, Киргизстан, М’янма, Нікарагуа, Філіппіни, Сербія, Судан, Сирія, Уганда, Венесуела, Зімбабве. З інших антиукраїнських голосувань до них долучаються Ірак, Лаос, Намібія, ЦАР, Алжир, Нігерія…

Як реагувати на постійну ворожість цих держав?

Всі ті африканські і азійські держави, окрім Китаю, ніякої ролі ні в світовій економіці, ні в політиці не відіграють – але вони є союзниками Росії і тому займають антиукраїнську позицію в ООН. Bідносини з ними можуть бути на рівні консулів, без послів. Реально нічого не втратимо і просто зекономимо!

Філіппіни зі своїм скандальним президентом Дутерте взагалі стоять в куті світової політики. Нікарагуа та Куба – надійні форпости Росії в Латинській Америці, тому варто подумати, чи варто витрачати гроші на дипломатів у Гавані.

Дуже важливою країною у світовому вимірі є Китай. Він має, звісно, свою, в першу чергу антиамериканську позицію і на нього жодного впливу зараз мати не можна. Тому варто вичікувати. Маємо забагато торгівельних  інтересів з ними. Хоча зараз після коронавірусу можна серйозно знизити імпорт різного, не конче потрібного трешу звідти.

На Балканах Сербія  поводить себе підкреслено антиукраїнськи – тому і як торгівельний партнер вона нам не потрібна. От і дипломатичні відносини з нею особливого сенсу не мають. Нещодавно стало відомо про аферу сербських торгівців зброєю з так званою ДНР через польську фірму-прокладку, аби замести сліди. Це явно ворожа акція, а наші владці мовчать, ніби в роти води понабирали! Багато сербських радикалів воюють в арміях Лугандонії. Свого часу немало українців переселилось в Сербію і Боснію на початку 20 століття в пошуках кращої долі. Пізніше, під час боснійської війни  на початку 1990-х  наша тамтешня діаспора мала серйозні проблеми з войовничими сербами, бо їх, греко-католиків, ті сприймали як прихильників хорватів. Президент Кравчук мусів особисто телефонувати югославському Президентові Слободану Мілошевичу, щоби той привів своїх вояк до порядку. Наша діаспора в тій війні займала нейтральну позицію. А от Росія після повітряних ударів НАТО просто здала “братушків”-сербів.

В ті непрості роки небагата Україна, як могла, допомагала Сербії, зокрема, приймаючи сербських дітей на оздоровлення. Навіть ми, шахісти, пробували пробивати міжнародну блокаду Сербії, запрошуючи їхніх шахістів до нас на змагання. І от тепер така подяка за нашу тодішню позицію…

Аналогічно, делегації Індії та Ірану в ООН теж постійно підтримують РФ проти нас. Чи перестанемо у відповідь колись купувати  індійські незрозумілі ліки? В будь-якій іншій країні вони – вищого рівня. Та й свою фармацевтику врешті-решт треба серйозно розвивати. Іранські аятолли теж себе показали, коли збили наш пасажирський літак. І досі тягнуть з передачею Україні чорних скриньок та й не збираються заарештовувати військових, що збили літак…Про це прямо і говорять.

На жаль, режим у Білорусі теж явно стає антиукраїнським, і треба би було серйозно зменшити звідти імпорт. Хоча бензин і дизпаливо з Мозирського НПЗ є дуже важливим стратегічним товаром, мусимо тимчасово терпіти, а тим часом шукати пальне та продукти хімпромисловості в інших місцях. А бульбу та молочну продукцію на наш ринок мають постачати українські аграрії.

Цікаво, що особливо активно підтримують путінський режим в Росії вихідці з Вірменії, типу міністра закордонних справ Лаврова, вірменина за походженням, одіозної пропагандистки Кремля Маргарити Сімоньян чи одного з головних ідеологів “русскава міра” Сєргєя Кургіняна. Всі вони асимілювалися, стали частиною російської еліти та рупорами російської пропаганди і займають активні антиукраїнські позиції.

Але ми з вдячністю пам’ятаємо вірменина Сергія Нігояна, що першим поклав свою голову на Майдані. І тому знаємо, що режими та уряди змінюються на гірші чи кращі, а справжні друзі українства завжди пізнаються в біді.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі