“Одні з найгірших пожеж – паління трави”: про роботу пожежника та порятунок людей

17 вересня 2020 Життя, Львів
Share Button
Фото Діла
Вони працюють навіть тоді, коли ми солодко спимо. Вони у прямому сенсі йдуть у вогонь, стрибають у воду та ризикують власним життям, аби врятувати чуже. У цій статті про героїчну, як на мене, і звичну, на їх думку, професію – пожежник.

У головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області я приїхала ввечері. Великі червоні машини і безліч професійної техніки – мої очі розбігались від побаченого. «Усе як в кіно», – подумала я. Мені одразу оперативно почали показувати усе, що необхідно пожежникам – рятувальникам у надзвичайних ситуаціях. Я захоплювалась, а вони говорили – нічого незвичного, це наша робота.

Один з тих, хто показував мені усі засоби, які мають бути у пожежників – Олег Мандзиняк. Йому лише 24. А він вже врятував не одне життя та допоміг не одній людині. Чоловік не вважає себе героєм, а свої вчинки характеризує скромно – така робота. Тож сьогодні саме про нього.

Олеже, для початку, напевно, звичне питання: чому ти вирішив стати пожежником?

Це моя мрія з дитинства. Мені завжди подобалась ця професія і дуже хотів працювати у цій сфері. І ось так склалося, що я, справді, став пожежником. Я навчався в університеті і вже 4 роки працюю пожежником, зараз є начальником караулу.

Що входить у твої обовязки?

Після сигналу тривоги ми приїжджаємо на пожежу. Я маю контролювати весь процес гасіння. Якщо приїжджаємо на іншу надзвичайну ситуацію – я теж контролюю весь процес її вирішення. Але всі ми працюємо в команді. Бо інакше в тебе нічого не вийде.

Як працює караул (зміна)?

Зміна заступає на добу. Одразу перевіряємо машини – чи все справно працює, чи на місці вся техніка. Далі у нас навчання. Маємо навіть спеціальний навчальний клас, у якому все повторюємо, вдосконалюємо знання. Але якщо стається якась пожежа, в нас одразу спрацьовує сирена і нам кажуть яке відділення має бігти на виїзд. За кожною людиною закріплені якісь обов’язки і техніка.

Чи пам’ятаєш ти свій перший виїзд?

Так, це була пожежа і горіло відділення одного із банків у нашому місті. Добре памятаю, що це був вечір і банк вже був закритий. Людей всередині не було, тож нікого не евакуйовували.

А наскільки часто трапляються випадки, коли необхідно когось евакуйовувати чи надавати допомогу?

Часто. Адже якщо, наприклад, горить квартира, то в під’їзді одразу назбирується багато диму, який потрапляє і у інші квартири. Якщо це, до прикладу, ніч, то треба людей розбудити і вивести на свіже повітря, щоб вони не задихнулися. Буває, що з пожежі виносимо людей, коли вони самостійно не можуть покинути квартиру. Різні випадки бувають, дуже різні. Пам’ятаю як одного разу ми винесли з пожежі старшого чоловіка. Він був уже без свідомості. Але ми одразу передали його медикам і ті врятували йому життя.

Що ти відчуваєш у таких ситуаціях? Адже, як на мене, в такі моменти для людей ви остання надія.

Важке питання. Ну така робота в нас. В той момент ми думаємо як швидко все загасити. Можливо, в перші рази, коли виїжджав на виїзд, тоді було якесь піднесене відчуття. А далі ти вже привикаєш і розумієш, що це твоя робота і нічого особливого в цьому не має. Люди потребують допомоги і ми робимо все для того, аби цю допомогу їм надати.

А як вдається не розгубитись під час пожежі? Адже, щоб загасити вогонь треба бути в самому епіцентрі.

Спочатку було дійсно важко. Але ми в колективі допомагаємо один одному, працюємо в команді. Це дає змогу не розгубитись. Ти розумієш, що ти не один і стає набагато легше. Тай практика своє дає.

А чи буває у тебе, коли під час пожежі тобі дуже страшно?

Це залежить від того, що саме горить. Наприклад, коли ти гасиш пожежу в квартирі чи якомусь іншому приміщенні – ти ж не знаєш чи є там якийсь газовий балон чи горючі речовини. Ти просто не знаєш куди ти йдеш. І, звісно, що тобі лячно. Бо ти не можеш бути впевненим, що нічого не станеться. Але почуття обов’язку беруть своє і ти просто робиш свою роботу.

Всі знають, що пожежник – рятувальник – це професія не для слабаків. Адже в ній потрібна не тільки психологічна витримка, а й міцне фізичне здоров’я. Як підтримуєте форму? Чи маєте якісь тренування?

Так, звісно. В нас стабільно проводяться навчання. Ми кожен раз повторюємо усі теоретичні знання, маємо практичні заняття. Здаємо заліки, бігаємо, підтягуємось, робимо різні фізичні вправи. Ми, справді, мусимо тримати себе у формі. Адже ця робота вимагає доброї підготовки.

А через що найчастіше трапляються пожежі на Львівщині?

У літній період дуже багато пожеж є через те, що люди палять траву. І це, як на мене, одні із найгірших пожеж. Адже вогонь дуже швидко поширюється і школить навколишньому середовищу. Ти приїжджаєш гасити і бачиш тих згорених тваринок,…а ще ти говориш людям, пояснюєш. А вони все одно тебе не чують.

В квартирах часто теж трапляються. Тут різні ситуації, хтось газ забуде виключити, хтось кине окурок із сигарет, буває і від короткого замикання. Різні причини, дуже різні.

Що в цій роботі найскладніше?

Напевно, прийняти правильне рішення у потріний момент…..

———–

Поки ми говоримо, лунає сирена. Олег швидко вибігає і разом з колегами йде на допомогу тим, хто в цей момент цього потребує. А я розумію – ні, це не як у кіно. Це насправді. Червоні машини вмикають сирени і швидко покидають територію управління. Я ще хвильку розгублено вдивляюсь в місто, яке помалу накриває вечір. Звук червоних машин чути все менше. Вони швидко їдуть аби встигнути.

В цей момент хтось повертається з роботи, хтось вечеряє, хтось дивиться телевізор чи розважається, а хтось з нетерпінням чекає їх – бо вони його остання надія.

Мирослава Созанська

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі