Остання історія з моєї практики

Share Button
Фото Тарас Жиравецький
Історія без номеру, без назви, історія, яка не має відношення до пацієнтів і медицини, а тільки до наших сусідів та помічника міністра.

Хоча назву я таки напевно придумаю…

«Про те як «доброзичливі» сусіди можуть зачинити клініку, яка працювала у Львові 30 років за 4 дні в турборежимі в період коронавірусу».

Емоції потрохи стихають, тому можна писати цю історію з самого початку.

Коротко про тих хто задіяні у цій історії.

1. Мій батько – лікар лаборант вищої категорії, мікробіолог, вірусолог, кандидат медичних наук засновник першої приватної лабораторії в Україні Біокурс ще в далекому 1989 році. Батько досі активно щодня працює в лабораторії, навчає персонал, вдосконалює роботу лабораторії. Доречі після карантину запустив ІФА тестування на Ковід19. Для лікарів цей тест наша лабораторія проводила з 50% знижкою, таким чином намагались підтримати колег.

Батько не був в політиці, щоденна праця це його кредо. Багато лікарів Західної України знають батька персонально через просвітницькі лекції про новітні методи лабораторного обстеження, які з‘являються у світі та можливість їх практичного використання в практиці.

Батька особисто знає багато львів‘ян, які при зустрічі подають йому руку. Протриматись на ринку медичних послуг 30 років це не просто у сучасному світі, але батькові це вдалось. У 2019 році ми відсвяткували 30 річчя заснування клініки разом з нашим колективом. Ми поставили нові завдання, ми були готові разом долати нові виклики долі і навіть коронавірус нас не злякав.
Але 18.09.2020 року трапилась подія, яку ніхто не міг передбачити навіть у страшному сні. Але про це пізніше…

2. Моя мама – директор клініки, яка працює з батьком від створення клініки. Справжній підприємець, організатор і мотиватор розвитку клініки, доречі ще й дизайнер і прораб по ремонту приміщення. Створила філії лабораторії, закінчила курси МБА кілька років тому, завжди креативна з бажанням отримувати хороший результат в роботі.
Саме мама переконала мене вибрати фах лікаря і продовжувати сімейну справу.

3. Ваш покірний слуга Тарас Жиравецький.
Моя історія не така довга, як у батьків. У житті я намагався залишатись порядним, людяним і вихованим лікарем. Я навчався у моїх вчителів, які працювали в нашій клініці, здобував досвід, передавав його колегам і почав писати цікаві історії з практики у фейсбуці, де у мене почали з‘являтись друзі та фоловери.
На даний час це 5000 друзів та більше 20000 фоловерів, ще більше 30000 фоловерів слідкують за сторінкою клініки, яку я вів персонально.

За останні місяці я намагався писати з позитивом і користю про боротьбу з коронавірусом, бо сам стикнувся з цією недугою, тому намагався бути корисним як для колег так і для не медиків.
До карантину проводив просвітницькі лекції для колег лікарів, організував акцію для жінок де ми виконували Узд щитоподібної залози абсолютно безкоштовно, щоб привернути увагу до проблем жіночого здоров‘я разом з нашим гінекологом Красівською Лідією Ярославівною.

З Віктором Івановичем Жельовим ми багато років проводили акційні Узд для немовлят і дітей, тиким чином батьки мали можливість отримати якісне обстеження професіонала, який має величезний досвід у педіатричному Узд.

4. Великий колектив медичного центру, який працює з нами вже роки і щодня допомагає своєю працею нашим пацієнтам повертати найцінніше – їхнє здоров‘я.
Ось так ми працювали 30 років…
І тут мабуть дійсно 2020 рік таки ми не забудемо ніколи.
Саме в серпні 2020 року з‘явились нові персонажі цієї історії і все почало відбуватись як у казці, але без хепіенду.
«Доброзичливі та свідомі сусіди».

10 років тому у 2010 році у наш будинок вирішили переселитись кілька нових сусідів.
Богдан Козак брат медіамагната Тараса Козака (група Медведчука) і Телиця Василь Васильович, простий пенсіонер на сьогодні, люстровий поліцейський часів Януковича. У кожного з сусідів автопарк налічував мінім по 3 великі дорогі авто, тому вони прийняли рішення влаштувати самовільно власну охорону в під‘їзді нашого будинку для їх охорони.

Після того як вони зробили ремонт у квартирах і переселились вони завітали до нас у клініку і стали просити зачинити клініку, бо їм не хочеться мешкати в будинку де є клініка. Доречі клініка існувала у цьому приміщенні вже 12 років.

Мої батьки відмовились зачинити клініку і показавши весь заклад переконали сусідів, що жодної небезпеки для них неіснує.

Жодних інших конфліктів з сусідами не було, одному з них (пенсіонеру) ми навіть підписали дозвіл на збільшення його квартири за рахунок горища, тепер доречі його квартира має площу 700 м2 в кілька раз більшу за нашу клініку.

Були невеликі конфлікти пацієнтів за паркомісця перед клінікою, бо це є територія загального користування, але приватна охорона сусідів часто створювала конфлікт і навіть погрожувала тим хто під‘їзджав на нашу вулицю.
Але підстав у сусідів створити нам проблеми не було, тому ми мирно продовжували жити разом не конфліктуючи.

Але тут як в казці з‘являється коронавірус, і наші сусіди вирішили цим скористатись.
Ось тут починається справжня казка…
Вони пишуть заяву в міністерство охорони здоров‘я, яке розглядається просто мега швидкими темпами.

Віддана праці Ірина Володимирівна Микичак, львів‘янка, яка очолювала медицину Львівської області, а зараз є заступником міністра блискавично створює позапланову перевірку клініки «монстра», який лякає бідних сусідів і без жодного попередження керівників клініки, делегує перевірку працівниці одного з департаментів міністерства.

В п‘ятницю 11.09.2020 року керіництво клініки взнає про позапланову перевірку на скаргу сусідів. Не отримавши жодних фактів порушення викладених у скарзі, відповідальна за перевірку працівник міністерства переносить перевірку на понеділок 14.09.2020.

В понеділок перевіряючі з‘являються на порозі клініки з адвокатом сусідів, який хоче приймати участь у перевірці. Дивним є те що адвокат сусідів знав коли буде перевірка і хто саме виконує перевірку, а ми як керівники клініки ще кілька днів тому взагалі не були попереджені про майбутню перевірку.
Доречі перевіряюча з Києва поїздом мандрує двічі до Львова за державний кошт ризикуючи власним здоров‘ям у період карантину маючи можливість бути зараженою у вагоні потяга. Це дійсно справжній героїзм.

Знайшовши кілька недоліків у документах, які не стосуються причини перевірки перевіряюча повертається до Києва.

Вже в п‘ятницю 18.09.2020 року на сайті МОЗ України з‘являється наказ про анулювання ліцензії медичному центру Біокурс.
Ось і кінець казки, як і обіцяв хепі енду не буде, хоча стоп…
Буде хепіенд!

Задоволені щасливі сусіди святкують перемогу над «монстром», який так ускладнював їм життя, а особливо паркування шести джипів.
Щаслива і задоволена перевіряюча працівниця департаменту, яка викрила такі серйозні недоліки в роботі клініки, що запропонувати усунути їх дійсно не було часу і підстав, бо усі ж поспішали, бо таке враження, що більших ворогів окрім Біокурсу зараз під час коронавірусної пандемії у міністерства немає. Ну й нагальних справ по ліках, засобах захисту, достатньої кількості кисню в лікарнях, захисту лікарів та медичного персоналу немає, це не на часі, потрібно зачинити клініку, яка налякала двох сусідів.

А найбільше запитань у нас як керівників клініки буде адресовано саме Микитчак Ірині Володимирівні, яка була відповідальною за цю позапланову перевірку.

1. Хто саме замовив рейдерське знищення клініки Біокурс?

2. Чому в міністерстві сотні скарг про серйозні порушення місяцями і роками припадають пилюкою і не розглядаються, а саме скарга на Біокурс написана 4 серпня була розглянута просто миттєво?

3. Як можна після таких діянь дивитись людям в очі і називати себе патріотом цієї країни, а позаочі знищувати медичну еліту на прохання тих хто ніколи не врятував жодного життя і просто вирішив скористатись обставинами, щоб збільшити власні паркомісця?

4. Як можна так чинити навіть не обговоривши з керівництвом клініки план усунення недоліків та можливості продовжувати надання медичної допомоги?

5. Що я маю сказати своїм працівникам, які з понеділка не зможуть надавати медичну допомогу тим хто її потребує?

6. Що ми маємо сказати нашим пацієнтам, які звертаються до нас?

7. Хто компенсує нам фінансові збитки, а також репутаційні збитки, які клініка понесе наступні місяці?

8. Чи потрібен нам зовнішній ворог, якщо міністерство, яке нас має підтримати в час пандемії нас зачиняє професійніше за рейдерів?

9. Невже ваші амбіції на міністерське крісло переважають над здоровим глуздом та людяністю?

10. Ви багато років опікувались материнством і дитинством, а тепер за 4 дні одним махом руки зачиняєте клініку, де є можливість молодим сім‘ям отримати можливість стати батьками, а також продіагностувати своїх дітей?

11. Невже Ви думали, що така справа залишиться без розголосу і суспільного засудження?

12. Чи так має виглядати боротьба з коронавірусом заступником міністра охорони здоров‘я?
Звертаюсь до усіх моїх друзів, знайомих, фоловерів, журналістів, політиків, друзів моїх батьків, пацієнтів Біокурсу, усіх кому небайдужа доля нашої клініки зробити репост цієї історії з хештегом # я підтримую Біокурс, я за справедливість!

Окрема подяка усім друзям, які останній тиждень підтримували нас і вірили в те що ми переможемо.

Я впевнений, що нас не вбиває робить нас сильнішими, і незважаючи на бажання деяких чиновників зачиняти приватні клініки ми будемо боротись і покажемо, що правда на нашому боці.

P.S. Невже працівники міністерства справді зрозуміли концепцію міністра по залученні приватних лабораторій у допомозі з виконанням тестів на Ковід19? Ми думали, що якщо зачинити лабораторію, то виконати аналізи для пацієнтів вона не зможе, але видно у деяких працівників міністерства є ноухау, як робити аналізи без лабораторії.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі