Польсько-український економічний прорив: що на заваді?

Мацєй Занєвич | 23 жовтня 2020 Економіка
Share Button
Фото - Нова Польща
Успіхи, невдачі та невикористані можливості Польщі та України

Візит польського президента до Києва не приніс кардинальних змін у польсько-українських економічних відносинах. Вони й так цілком непогані, хоча їхній потенціал досі використаний не повною мірою. Обидві сторони бажають поглибити співпрацю, проте головним викликом досі залишається корупція в Україні.

Торгівля — євросоюзна революція

Економічні відносини Польщі та України вже тепер мають стратегічний характер. Після набуття чинности 2016 року економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС розпочався період інтенсивного зростання польсько-українського торговельного обміну. Завдяки скасуванню мита на більшість продуктів і географічній близькості, Польща 2019 року посіла друге місце серед експортних напрямків України — після Китаю, але перед Росією. І хоча переважають напівфабрикати, дедалі частіше Україна експортує складні пристрої. Наприклад, 2017-го польський виробник локомотивів Newag закупив двигуни в українського «Електроважмашу».

Однак із перспективи торговельного обороту Польщі Україна досі міститься далеко позаду, аж на 16 місці. Зате ключовою для Польщі є наявність українських працівників. Польські сади, теплиці, продовольчі магазини, будівельні майданчики чи Uber — повсюдна присутність української мови вже стала чимось щоденним. За оцінками банку City Handlowy, внесок працівників із України у зростання польської економіки склав близько 0,5 відсоткового пункту.

Інфраструктура — бридке каченя

Значним викликом для подальшого розвитку польсько-українського торговельного обміну є, однак, відсутність відповідної інфраструктури, яка могла б його уможливити. Невикористаним залишається також потенціал співпраці в рамках великих проєктів так званого Тримор’я (Міжнародна економічно-політична ініціатива, що охоплює 12 держав ЄС, розташованих у регіоні Балтійського, Чорного й Адріатичного морів).

Критичне значення має тут передовсім прикордонна інфраструктура. Кожен, хто хоч раз перетинав польсько-український кордон автівкою чи автобусом, мав нагоду постояти у кілька- або кільканадцятигодинному заторі та подорожувати західноукраїнськими дорогами — одними з найгірших у країні. Водії вантажівок мають ще гірший досвід: очікування понад добу на митний контроль на пункті перетину кордону в Дорогуську — явище типове.

Зростання торговельного обміну між Польщею та Україною лише погіршить такий стан речей, якщо не будуть здійснені інвестиції в дороги і пункти пропуску на кордоні.

З метою виправити цю ситуації польський уряд ще 2015 року виділив кредит розміром 100 млн євро на ремонт пунктів перетину кордону, українських доріг, які до них ведуть, а також будинків Державної прикордонної служби України. Однак до цього часу практично жодні роботи не розпочаті, оскільки виконавці чекають на те, щоб Верховна Рада ухвалила звільнити інвестиції від ПДВ, що передбачено польсько-українським кредитним договором. Перед самим візитом президента Дуди до Києва Рада відкликала сесію, на якій мав розглядатися відповідний закон, з огляду на пандемію, однак уже незабаром можна буде очікувати прогресу в цьому питанні. Суттєву допомогу надає також Програма транскордонного співробітництва «Польща — Білорусь — Україна», в рамках якої, наприклад, будується новий пункт пропуску Нижанковичі — Мальховіце.

Ініціатива Тримор’я — вища швидкість

Чимало чинників свідчать про те, що і Польща, й Україна не хочуть обмежуватися латанням інфраструктурних дір, а мають намір використати не помічені досі можливості.

Польща нині звертає велику увагу на збільшення співпраці у сфері будівництва інфраструктури між державами Центральної Європи. Цій меті служить заснована п’ять років тому Ініціатива трьох морів, відома як Тримор’я. У її рамках будується, зокрема, міжнародна автомагістраль Via Carpatia, що поєднуватиме литовський порт у Клайпеді з грецькими Салоніками через східну Польщу.

Україна не може бути членом Тримор’я, позаяк ця ініціатива об’єднує тільки країни ЄС, але може брати в ній участь як спостерігач. Тому 2016 року Україна отримала запрошення на саміт Тримор’я в Дубровнику. Тоді вона запрошенням не скористалася, що, ймовірно, зумовлювалося тим, що польський Сейм незадовго до цього ухвалив постанову про визнання Волинської різанини геноцидом. Це був час кульмінації польсько-української історичної суперечки. Але відтоді польсько-українські відносини покращилися і на перший план почала виходити економічна співпраця.

Україна ж бо є очевидним партнером для проєктів Тримор’я. Це дуже часто підкреслює радник президента Дуди Пшемислав Журавський вель Ґраєвський, образно порівнюючи Via Carpatia з хребтом, ребрами якого повинні стати шляхи, що вестимуть углиб України, зокрема до порту в Одесі.

Саме в цьому місті відбувся польсько-український бізнес-форум, у якому взяла участь польська делегація третього дня візиту польського президента в Україну. Тоді ж Адміністрація морських портів України та порт у Ґданську підписали меморандум. Балтійсько-чорноморська співпраця має, як підкреслив Міністр інфраструктури України, збільшити кількість контейнерних перевезень між портами в Одесі та Ґданську. Цей надзвичайно перспективний напрямок досі залишається великою мірою невикористаним.

Інвестиції — заручники Києва

Черговим кроком до поглиблення польсько-української співпраці, якого прагнуть обидві сторони, є широкий наплив в Україну безпосередніх іноземних інвестицій. Президент Володимир Зеленський звертає велику увагу на економічну дипломатію і під час своїх закордонних візитів зустрічається, крім політиків, також із представниками місцевого бізнесу, заохочуючи їх до інвестицій у своїй країні. У цьому нічого дивного — вони б сприяли створенню нових робочих місць і зменшенню еміграції з України.

Польські інвестиції присутні в Україні (Kredo Bank, Barlinek, PZU, CCC, LPP), але значно нижче свого потенціалу. Частка Польщі в іноземному капіталі в Україні становить усього 2%. Що ж стоїть на заваді?

Чимало польських інвесторів мають поганий досвід інвестування в Україні.

“Ми вивели свій капітал чимало років тому й не повернулися. […] Перешкоджає відсутність багатьох правових норм, які діють на євросоюзному ринку, і безпеки. Тож про повернення поки що не думаємо.”, –

Ян Колянський, очільник холдингу Colian (виробник солодощів)

Так само критично налаштований голова Спілки садівників Республіки Польща Мірослав Малішевський, який стверджує, що не знає жодної успішної польської інвестиції в Україні, й причиною називає все ті ж «формально-правові чинники».

За цим евфемізмом ховається, звісно ж, відсутність достатньої нормативно-правової бази для захисту інвесторів від корупції й сама корупція. На жаль, український політичний клас, в тому числі й політики «Слуги народу», які йшли на вибори з гаслом «Досить красти», схоже, не зацікавлений рішучою боротьбою з корупцією. Сьогодні популярним є саботаж роботи НАБУ Конституційним Судом, за допомогою якого політики (зокрема й «слуги народу») намагаються усунути очільника бюро. Спостерігаються також спроби обмежити незалежність Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП). Саботується також робота над реформою СБУ, яка вже не раз скомпрометувала себе у боротьбі з корупцією, коли сама опинялася у центрі корупційних скандалів.

На ці проблеми дедалі частіше звертають увагу ЄС, МВФ і навіть НАТО, домагаючись реформування СБУ. Євросоюз навіть пригрозив Україні тимчасовим припиненням безвізового режиму, якщо та не перестане саботувати діяльности антикорупційних органів. М’яч на боці Києва.

Енергетика — авангард співпраці

Набагато перспективнішою виглядає польсько-українська співпраця в галузі енергетики. У цій площині Україна вписується в плани Тримор’я, які передбачають зменшення залежности від російських енергоносіїв та розбудову енергетичної інфраструктури між державами Центральної Європи. Польща та Україна вже здійснили пілотні постачання зрідженого природного газу з США через термінал у Свіноуйсці. Україна вже з 2015 року не імпортує цю енергосировину з Росії, отримуючи її зі Словаччини, Угорщини та Польщі.

Тільки 2019 року з Польщі вона імпортувала 1,4 млрд м3 (з яких 544 млн м3 купила у компанії «Польське нафтове гірництво і газівництво» (PGNiG), що становило 13% українського імпорту газу. Крім того, вона має найбільші в Європі підземні сховища газу, які тепер використовуються такими компаніями, як німецька RWE чи вже згадана PGNiG. Сховища заповнюються влітку, коли газ дешевший, і спорожнюються під час опалювального сезону. Завдяки цьому можна забезпечити цілорічне стабільне постачання газу для України і Європи за привабливими цінами.

Завдяки введенню євросоюзних норм дедалі ближчими стають перспективи зростання іноземних інвестицій в українську енергетику. Цього року, наприклад, лібералізовано роздрібний ринок газу, що відкриває можливість появи на ньому нових посередників.

Досі на цьому ринку домінували олігархи і держава. Поява інвестицій і реальної конкуренції збільшить продуктивність системи й сприятиме зниженню цін для побутових споживачів в Україні. Дедалі більшим зацікавленням польського капіталу тішаться українські ТЕЦ. Їхня модернізація принесе великі заощадження і користь довкіллю.

Інвестиціями в Україні зацікавлені, зокрема, польські компанії. Анджея Дуду в Києві супроводжував голова польського енергетичного концерну PGNiG, який підписав із головою Фонду держмайна угоду, згідно з якою польська компанія на умовах конфіденційности отримає інформацію про об’єкти приватизації в енергетичній галузі. Це виразний сигнал того, що PGNiG зацікавлена участю в процесі так званої великої приватизації в Україні й хоче інвестувати в українську енергетику. Вже тепер спільно з групою «Енергетичні ресурси України» вона розпочинає проєкт із видобутку газу в Львівській області. Поява таких інвестицій зазвичай веде за собою наступні. Приватні інвестори, бачачи зацікавлення обох держав, більшою мірою схильні до ризику, попри не найкращий досвід. Однак ключовим знову буде питання, наскільки цілеспрямовано Україна візьметься за реальну боротьбу з корупцією.

Не час на революції

Візит Анджея Дуда в Україну не став переломним. Однак він виразно відрізнявся від попередніх тим, що і польська делегація, і українські господарі були зацікавлені передусім в економічній співпраці. Ключ до поглиблення економічних відносин із Польщею та іншими державами ЄС — у Києві. Для керівників іноземних компаній розмови на історичні теми чи чергові декларації президентів не мають особливого значення. Для них важливо, чи їхні фірми можуть розраховувати на справедливі суди, некорумповані державні служби й чесну конкуренцію. Із цим в Україні дедалі краще, хоча нещодавні скандали навколо спроб усунути директора НАБУ чи обмежити незалежність САП викликають щодо цього сумніви. І вони не залишаються непоміченими за кордоном.

Нова Польща

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі