Посол Січинський перед виборцями. Про що писало «Діло» 13 грудня 1884 р.

13 грудня 2019 РетроДіло
Share Button
Посол Січинський
На відміну від сучасних депутатів, депутати ХІХ століття ревно підтримували зв’язок з електоратом. Перед Різдвом, як правило, вони звітували перед виборцями. Передруковуємо репортаж про один з таких звітів.

Микола Січинський (1850 – 1894) – депутат Галицького сейму з 1883 р. до своєї смерті. Батько Мирослава Січинського – першого галицького терориста – і власниці «Першої української фабрики цукорків «Фортуна Нова» (1922 – 1939) Климентини Авдикович. Речник угоди «Руського клубу» з «Польським колом» у Галицькому сеймі 1890 р. («нова ера»). Відзначився також активною участю в прийнятті нової редакції статуту доріг Галичини. З цих двох причин після його смерти Крайова управа ухвалила вивісити прапор жалоби на сеймовому палаці – єдиний український депутат, хто мав таку честь.

В п’ятницю мин. тижня явився пос. о. Січинський перед виборцями в Гусятині, щоб здати їм справу з своєї діяльности в соймі. Зібралося над 100 виборців-селян, 4 священики і 1 жид. Предсідателем збору обрано о. Богоноса з Хоросткова. Як урядовий комісар, був сам ц. к. староста.

О. Січинський здав дуже точно і основно справу з своєї діяльности, не поминаючи і найдрібнішої справи, дотикаючої інтересів руських, селянських і ремісничих. Говорив 2 1/2 години. На вступі роз’яснив виборцям склад сойму, регулямін соймовий, регуляміни польських клюбів і польського кола, а потім перейшов в хронологічнім порядку майже всі внески і ухвали сойму, вздержуючись довше над важнійшими, а найдовше над справами: дороговою, конкуренційною і банковою (облиги [облігації] комунальні). Виборці слухали незвичайно уважно і притакуванєм оказували своє вдоволенє. О. Січинський зганив нелегальну ухвалу Гусятинського виділу повітового, щоби вставити в бюджет на сей рік додаток на фонд дороговий (устава ще не санкціонована); доткнув «okolnika dla wojtów», наказуючого розкинути шарварком сніг від села до села без увзглядненя того, що над 6 днів ніхто не обов’язаний робити шарварку і що шарварку можна жадати до направи і будови доріг громадських, а не до усуненя перешкод в комунікації, котрі громада обов’язана тільки туди усунути без помочи обшару двірського, єсли підпадають під обов’язки поліції громадської з титулу небезпеченьства жити.

По справозданю слухали інтерпеляції з сторони виборців.

Перший інтерпелював ч[есний] сел[янин] Мошалюк з Постолівки в ділі вояків. Вояки – говорив він – служать цісареви, а коли вертають додому, то приходять не раз голі і босі, як на посміховисько людям, як діди [жебраки]. – Посол відповів, що після приписів вояк, вертаючи з служби додому, може жадати на дорогу одежи, котру потому треба назад відослати через ц. к. староство. Єсли би котрому воякови того відмовили, то належить внести жалобу до властей.

Той же ч. Мошалюк інтерпелював посла в ділі кар на непосиланє дітей до школи, жадаючи, щоби тії кари впливали до місцевої ради і стояли під єї зарядом. – Посол відповів, що в тім предметі забирав голос в соймі, покликувався на текст устави і на інтерпретацію поважного п. Маєра, навіть гр. С. Бадені толкував, що они дійстно суть власностею місцевих шкіл і уживаються на покритє задатку, виплачену через окружну раду шкільну на рахунок дотації учителя, що отже треба упоминатися о зворот до фонду місцевого тих кар, а евентуально надвишок.

Ч. Рибак з Васильковець інтерпелював посла в ділі шарварків при будівлях і направах конкуренційних і жадав знесеня права патронату [опіки дідичів над церквами]. – Посол відповів, що державний закон конфесійний не позволяє більше тягару накладати патрону, як одну шесту часть коштів готівкою, – а знесеня права патронату належить до ради державної.

Третій інтерпелянт жадав, щоб у всіх школах народних на Руси був викладовим язик руський і щоби знести обв’язкову науку польського язика. – Посол відповів, що о язиці викладовім рішає той, хто школу удержує. Громади дали декларації щодо язика викладового, а єсли котра громада далася обаламутити, то повинна внести поданє до краєвої ради шкільної. Щодо науки другого язика викладового, то устава державна не вкладає обов’язку сеї науки, але наша краєва устава шкільна виразно обов’язує учити другого язика.

В кінци о. Гудик з Требуховець інтерпелював посла в ділі устави дорогової, о кілько она користнійша для селян від давної і о кілько проєкт меншости соймової був лучший від проєкту більшости. – Посол відповів, що для Гусятинського повіта нова устава безперечно ліпша і взагалі она становить поступ в нашій уставодавстві дороговім, а те, на чім она храмає, дається, вже раз рушивши єї з місця, лекше направити.

Всі відповіди і виясненя посла приняли виборці з повним вдоволенєм.

Під кінець відчитано 5 телєграм: від громадян с. Кутківці, Пронятин і Честилів; від громади Токів; від міщан з Збаража; від селян з Черниховець і ще одну з Тернопільщини. Телеграми тії зробили на виборців велике впечатлінє.

На внесенє о. Шанковського поперто сердечно промовою о. Лисинецького, пп. Шумського, Савицького і Мошалюка, виборці висказали свому послови подяку за оборону їх інтересів і повне довір’є, при чім за приміром ч. Савицького з Говилова всі виборці утиснули руку свого посла, бажаючи єму здоров’я до дальшої праці і боротьби за права Руси і за їх добро.

О. предсідатель закрив збір многолітством для Є. В. Цісаря, котре всі вибрані трикратно повторили.

По закінченю офіціяльного збору слідували довірочні розговори між виборцями і послом. Виборці голосно допоминалися, щоби руський центральний комітет виборчий якнайскорше розпочав акцію до виборів в раду державну.

М. Січинський. І. Чорновол. Українська фракція Галицького крайового сейму. Львів, 2018

 

Ігор Чорновол,

для ІП «Діло»

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі