“Прагнемо підкорити Олімпійську вершину” – тренерка черлідерської команди Lviv Angels

Тетяна Барва | 18 грудня 2021, 18:00 Інтерв'ю
Share Button
Анна Чучукало
Анна Чучукало - тренерка команди черлідерів Lviv Angels. Тренує групи різного віку: 5-8 років та 8-12 років, займається в залі НВК “Європейський”.

Розкажіть декілька слів про себе та свою кар’єру.

12,5 років я присвятила художній гімнастиці. Почала займатись з 4-х років. Закінчила професійно займатись, бо в мене була травма спини. На той час у Львові почали розвивати черлідинг, спочатку це був більш танцювальний шоубалет. Після гімнастики мені одразу запропонували танцювати, я вирішила чому б ні. Тоді я була наймолодша серед дівчат-студенток, які там займались. Ми підтримували баскетбольну команду “Галичина”. До нас приїхав президент Всеукраїнської федерації Крикун Юрій Юрійович і тоді вже це хотіли відкрити та розвивати як напрям спорту. 

Скільки часу ви вже працюєте тренером?

Починала у 2014 році, потім поїхала на рік у збірну. Я почала вже тренувати, але ще паралельно тренувалась сама. Їздила за кордон у шоубалет. А вже з 2016 року я повноцінно працюю і треную свої групи.

Скільки дівчаток зазвичай в команді?

В нас є дві номінації: фристайл (з помпонами) і джаз (більш танцювальний напрям, де присутні елементи художньої гімнастики). То в фристайлі від 16 до 24, а в джазі від 18 до 24 осіб.

Зараз є ще мінікоманди, то там від 8 до 12 людей. Ну і виступають ще квартети, дуети та соло.

З якими складнощами в роботі з такими маленькими дітьми ви зіштовхувались?

Коли я стала тренером, тоді ми тільки розвивались і набували популярності. На початку було дуже багато дітей, в одній групі діти різного віку, тоді так не ділили на вікові категорії. Це вже з часом почали підбирати категорії, розділяти дітей по групах. І тоді стало легше, вималювалась чітка структура роботи, знайшла до дітей підхід.

Загалом, складнощів майже немає. З меншими навіть легше, бо коли приходять молодші діти вони набагато швидше адаптовуються, звикають до тренувань, вони слухняні, з часом вони вже знають методику тренувань, тренера і це легше. Складніше зі старшими дітками, адже буває, що старші діти приходять з якимись своїми комплексами. Іноді це  буває через зайву вагу, іноді з інших причин і тоді їм важче відкритись та розслабитися. Але в нас дружний колектив і з часом діти відкриваються і стають впевненіші. 

Скільки разів на тиждень проходять тренування?

На тиждень ми тренуємось три рази. Кожна група по 1.5 чи 2 години. І діти, які мають соло, дуети чи квартети тренуються додатково на індивідуальних заняттях. Також в них є тренування з акробатики, де вони додатково займаються. 

Ви зі своїми підопічними їздили на змагання за кордон?

Ні, змагання переважно в Україні. За кордоном в нас проходять збори, літні табори. Цьогоріч в нас був такий літній табір в Хорватії та Болгарії. І попередні роки ми їздили в Італію.

У 2028 році черлідинг хочуть представити на Олімпійських іграх. Чи є у вас мета покорити Олімпійську вершину?

Звичайно, таке бажання є. Хочеться рухатись вперед і щоб спортсменки проявили себе. І є направду талановиті діти, хочеться, щоб їх відібрали в збірну. Спортсменів завжди переглядають на Чемпіонатах України, на Кубках України, на таких типу офіційних стартах, де збираються великі команди.

За якими критеріями відбирають спортсменів на чемпіонати?

В нас це відбувається переважно за бажанням спортсменів. Ті, хто завжди займає призові місця, звичайно потрібно, щоб такі люди їхали та представляли клуб і місто. Але таких жорстоких критеріїв по відбору в нас немає.

Які ваші наступні змагання, до чого готуєтесь?

Наступні змагання будуть вже після Нового року, Різдвяних свят, це буде чемпіонат Львівської області, а після нього вже готуємося до чемпіонату України.

Які зміни та поправки вніс карантин?

Був період, що ми тренувались онлайн. Це якраз в період жорсткого карантину. Ми тоді приїхали з Чемпіонату України з Харкова і через 3 дні нас всіх закрили. Ми були в режимі онлайн, але ми всі тренувались і менші, і старші. Навіть дітки 3-5 років теж працювали дистанційно через ZOOM.

Цей запал та натхнення через дистанційні тренування не зменшився?

На диво, ні. Були лише одиничні випадки. Якщо в мене 4 групи, то зі всіх груп приблизно 10 людей, які не тренувались. Практично всі працювали і це було помітно, коли ми вийшли в зал. Ми поступово виходили, бо не можна було одразу вийти повним складом, адже в нас великі команди та багато дітей. Дозволялось до 10 осіб. І, якщо в нас було 2 тренування, то вони збільшились до 4, адже групи ділились. Було одразу видно дітей, які працювали навіть дистанційно і ті, які не тренувались взагалі.

Тим, хто працював онлайн не виходило сильно стрибати чи крутити повороти, але ми приділили багато часу фізичній підготовці, розтяжці. Допрацювали те, що ми не встигали зробити в залі, бо тут в нас постійні програми, ми постійно спішимо, готуємось, і не завжди вистачає часу на ту саму розтяжку, хореографію чи допрацювати якісь елементи. На дистанційному ми приділили цьому багато уваги.

Діти підключались, в них там бігали котики, собачки і так всі працювали. Діткам 3-5 років дуже допомагали батьки. Це були діти, які тільки починали тренуватись і вони не вміють ще таких базових елементів. Тоді я пояснювала і показувала батькам, а вони підтримували, показували діткам. Вони повністю підтримували дітей та тренера в цей період і ми злагоджено працювали. Всі тренери та всі групи працювали дистанційно і, на щастя, все успішно.

Як ви комунікуєте з батьками?

З батьками проводиться багато роботи. Влітку в нас зазвичай завершуються змагання, в цей період в нас відбуваються табори, зміна програм, може бути ротація в команді. А в вересні сезон починається і триває аж до червня. І батьки за всім спостерігають, навіть в умовах карантину. Коли вони не можуть дивитись і бути присутніми на тренуваннях, то ми стараємось зняти відео, зробити фото і надіслати батькам в чат, щоб вони бачили чим діти займаються, щоб побачили зміни, розвиток, прогрес своїх дітей. Також батьки завжди їздять зі своїми дітьми на змагання. Вони також телефонують, пишуть, дізнаються, тобто ми весь час на зв’язку.

Діти з батьками їдуть на змагання за свій кошт?

Так, костюми, необхідні внески, дорога, харчування, помпони, щоденники для тренування – це все за власний кошт.

Загалом, батьки дуже люблять їздити на змагання з дітьми, це взагалі для них свято і визначна подія. І молодшим діткам потрібна допомога під час поїздки, тому батьки їдуть допомагають з одягом, нанести грим, змінити образ.

Взагалі склад команди часто змінюється?

Переважно стабільно. Команда набирається і склад тримається, буває, що ще декілька дітей приходять, але це рідко. При формуванні команди мені потрібні діти, які попередньо чимось займались, з якоюсь підготовкою. Є й випадки, коли приходять вже старші дітки, але своєю наполегливістю, систематичним відвідуванням тренувань та бажанням досягають хороших результатів.

І останнє запитання, які змагання Вам найбільше запам’яталась в ролі спортсмена та в ролі тренера?

З моїх найбільше запам’ятався чемпіонат Європи в Словенії. Ми довго готувались, жили на базі в Києві, тренувались щодня вранці та ввечері, бо треба було тримати форму. Це було важко фізично і морально, я тоді була на 1 курсі, мені було 17, але це було того варте. Мене підтримувала мама, моя тренерка і все вдалось. В моїй спортивній кар’єрі та і в кар’єрі тренерки це був важливий і серйозний старт, адже не кожен попадає на чемпіонат Європи, навіть не кожен попадає на чемпіонат України.

А як тренера, то всі змагання, які проходять у Львові організовані на вищому рівні і я, і діти насолоджуємось цим. Все продумано просто до деталей: трансляція, професійне покриття для спортсменів, подарунки, фотозони, нагородження, музика, тобто абсолютно все.

Загалом, всі змагання залишаються в моїй пам’яті.

 

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі