Російські навчання «Захід-2021» – підготовка до війни з Україною чи брязкання зброєю?

Share Button
Фото з відкритих джерел
Багато українців з тривогою очікують наслідків військових навчань Росії і Білорусі «Захід-2021», які відбудуться з 10 по 16 вересня та можуть охопити територію від Балтійського до Чорного моря.

У зв’язку з цим, частина українських аналітиків стверджує про підготовку Росії до нападу чи здійснення військових провокацій на кордоні з Україною, інші вважають, що Росія може залишити значний військовий контингент в Білорусі для подальшого швидкого вторгнення.

При цьому зазначається, що відносини НАТО і Росії настільки погані, що остання може вдатися до повномасштабної військової агресії проти України, особливо на фоні нібито військової поразки західних країн в Афганістані.

За різними оцінками, у навчаннях можуть взяти участь від 130 до 200 тисяч військовослужбовців Росії та дружніх їй країн. При цьому, на відміну від навчань «Захід 2017», цього разу не запрошені спостерігачі від країн-сусідів – Польщі, Литви та Естонії.

Всього у навчаннях братимуть участь 17 країн, зокрема, Киргизстан, Таджикистан, Монголія, Сербія та Індія, а Китай і Пакистан направлять своїх спостерігачів. Варто зазначити, що заради залучення великих країн до навчань, Росія ймовірно ввела в оману Індію щодо їх мети, внаслідок чого остання відправила військових для відпрацювання антитерористичних, а не військових дій.

Немає сумнівів у тому, що метою Росії є і залишиться взяти під повний контроль Україну. Водночас, є низка чинників, що вказують на критично низьку вірогідність навіть військових провокацій, не говорячи про можливість відкритого військового вторгнення.

По-перше, участь Індії і Китаю вже буде стримувати Росію, адже втягнути ці країни в авантюру означає погіршити з ними відносини.

По-друге, Росія також очікує добудови і запуску «Північного потоку – 2», що стане неможливим у разі її агресивних дій.

По-третє, українська армія є боєздатною і завдасть значних втрат агресору, а це критичні електоральні втрати для режиму, що готується до виборів.

По-четверте, контроль захоплених територій потребує значного військового контингенту, якого Росія на сьогодні немає.

І все ж основним в аналізі можливого вторгнення в Україну залишаються питання наявності у путінського режиму невійськових можливостей для досягнення контролю над нашою державою.

І тут треба визнати, подобається це комусь чи ні, що теперішня влада досягла значного успіху у ліквідації впливу Медведчука та відмови від Мінських домовленостей у російській трактовці, що було підтримано нещодавніми виступами Ангели Меркель і Джо Байдена. Саме Мінські домовленості і повернення окупованих територій Україні на умовах надання їм суверенних прав (статусу суб’єктів федерації) до сих пір є основною ставкою Росії в отриманні контролю над нашою державою.

Разом з цим, Росія продовжує зберігати певні невійськові можливості впливу на Україну. Перш за все – це корупція, де за рейтингом Transparency International наша держава посідає 117-те місце з 180 країн, перебуваючи на одному рівні з Єгиптом, Непалом, Сьєра-Леоне та Замбією. Саме корупція допомагає російській владі впливати на процеси в суспільному і політичному житті України.

Другий важливий чинник – це російська агентура, щедро засіяна в Україні у часи Януковича.

Враховуючи усі ці факти, можна дійти висновку, що путінський режим ще не перебуває у настільки безвихідному стані, щоби іти на відкрите військове вторгнення в Україну, і може вдатися до нього лише у випадку неспроможності досягнення цілей іншим шляхом.

Основною ж метою навчань насправді є пропаганда для внутрішнього споживача (російська влада готова рішуче дати відсіч НАТО) і зовнішня, що має на меті показати готовність Росії захищати Китай.

А нам, як і раніше, необхідно працювати над підвищенням обороноздатності, адже готовність дати ефективну відсіч відкритій військовій агресії у першу чергу стримує Росію.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі