Розмова зі священником: про 8 березня, розлучення та рівність

Катерина Бенюк | 08 березня 2021 Життя
Share Button
Фото з відкритих джерел
Отець Ігор Головчак - парох парафії Св. ап. Івана Богослова у Суховолі, що біля Львова.

Отець Ігор Головчак,
Фото: sukhovolya-tserkva.org.ua

“Діло” вирішило відверто поговорити з представником УГКЦ про теми, які не завжди прийнято питати у священника. Сьогодні, 8 березня, ми публікуємо першу частину, у якій йтиме мова про гендерну рівність, роль жінки, аборти та розлучення.

Неправильний стереотип головування був якраз дуже добре розкритий на Майдані

Сьогодні 8 березня, тому одразу почну з теми шлюбу. А точніше, те, що турбує і не тільки мене — під час вінчання священник говорить приблизно такі слова “чоловік голова жінки…так у всьому жінки своїм чоловікам коряться”. Чи не вважаєте Ви, що це м’яко кажучи, застарілі слова? Які в чомусь навіть ретранслюють домашнє насилля. Поясніть, як правильно трактувати цю обітницю через призму сучасного світогляду.

“Перш за все мушу сказати, що я не є конче за то свято, 8 березня, бо неоднозначне історичне його походження від Клари Цеткін пов’язує нас з радянським минулим і т.д. Я би, принаймні, спробував його інтерпретувати, як от держава пробувала у свято Весни, щоб квіти дарували один одному — і жінкам, і чоловікам.

Щодо питання. Ну, це не священник говорить, а так записано у Святому Письмі. Отже, жінка дає обітницю, яку не дає чоловік. Вона присягає йому в любові, вірності, чесності і послуху подружньому. В обітниці чоловіка слів про послух немає. Це якраз тісно пов’язане з тим, що чоловік вважається в християнстві головою сім’ї. Чому чоловік — голова? Це вже треба запитати у Бога. Проблема в тому, що люди часто не розуміють значення “голова сім’ї”. Воно радше пов’язане з головуванням, як от сільський голова, чи голова міста, чи навіть як президент. Неправильний стереотип головування був якраз дуже добре розкритий на Майдані. Тоді люди вийшли, щоб показати “голові”, що він не є цар. А він є вибраний ними для того, щоб їм служити”.

Цікавий приклад Ви подали…

“Так. Отже правдиве головування полягає якраз у служінні! Не у привілеях, не у авторитарному, скажемо, настрої. Коли чоловік стає головою сім’ї, то він обраний Богом…чому саме чоловік, я не знаю. Так само я не знаю, чому Бог зробив єврейський народ обраним, поки не прийшов Христос. Обрання чоловіка на голову сім’ї не є пов’язано з якимось якостями — що він є мудріший чи більш гідний жінки. Ні. Це не є породженням нерівності. При головуванні Господь накладає обов’язки. Тому чоловік, який одружується, він отримує обов’язки, за які потім він повинен дати звіт перед Богом”.

Якщо би кожен чоловік також розумів своє головування в сім’ї, що це означає, то він би дуже обережно ставився до своїх вимог

Є ж сім’ї, де жінка заробляє більше. Це ж не вважається порушенням обітниці…

“Абсолютно ні. Навіть якщо чоловік сказав якусь бздуру і жінка його не послухала. Під бздурою я маю на увазі щось таке, що протирічить християнській моралі і вірі. Якщо він напився і сказав “жінко, принеси мені ще пляшку, бо я хочу. Ти маєш бути мені служницею і т.д”.

Якщо би кожен чоловік також розумів своє головування в сім’ї, що це означає, то він би дуже обережно ставився до своїх вимог. Адже прикладом для нього став би святий Йосип, обручник Пресвятої Діви”.

Католицька Церква не дає розлучень

Багато жінок приходить до Вас за порадою, що робити їм з чоловіками? Коли вони вже за крок до рішення, щоб розлучитись.

“Дуже багато. Тому що, подружжя під час Святої Тайни вінчання єднає Господь в одне ціле. Їх тепер не можна розлучити. Але, коли Бог щось творить, то є хтось, хто хоче знищити те, що Він сотворив. Тобто, диявол. До речі, з грецької мови “диявол” перекладається як “той, що роз’єднує”. Він старається обманом зробити так, щоб вони роздерлися. Я знаю одну пару, яка зустрічалась 11 років. І от прийшов час шлюбу, вже через три дні опісля вони розійшлись. Назавжди”.

Є випадки, коли Ви кажете жінці йти від чоловіка?

“Є такі випадки. Коли це загрожує життю. Чи то жінці, чи чоловіку. Наприклад, коли чоловік напивається і проявляє агресію, б’є дружину. Очевидно, що тут потрібно одразу реагувати. Бо життя людини є надважливим. Можуть бути і інші випадки. Коли двоє вже довгий час не живуть разом. Тоді я рекомендую звернутись до церковного суду, щоб вияснити, чи був їхній шлюб дійсним. Чи діяв там Бог”.

Коли Церква дає розлучення?

“Католицька Церква не дає розлучень. Є цілий ряд причин, коли церковний суд, розслідуючи певну справу, може визнати, що шлюбу як такого не було, тобто він був недійсним. Наприклад, коли одна особа обманом примушує іншу взяти з нею шлюб. Припустимо, коли приходить дівчина до хлопця і каже, що вона від нього завагітніла і він мусить на ній одружитись. Слово “мусиш” є ключовим. Бо для отримання Святого Таїнства Подружжя, як і для будь-якого іншого з семи Святих Таїнств, має бути свідомість та добра воля. Якщо цього всього немає, шлюб буде не дійсним. Бог не робить насилля.

Також, наприклад, коли хтось був психічно хворий, але він це приховав. Відбувся обман – шлюб не дійсний”.

А зрада, яка відбулась вже у шлюбі?

“Ні. Подружня зрада є гріхом, але не є причиною для визнання шлюбу недійсним. Судом розглядається те, що могло впливати на сам момент шлюбу. Важливо зауважити, що у Католицькій Церкві немає розлучень. Церква може визнати шлюб недійсним. Але завжди є відсоток, що шлюб таки визнають дійсним, тоді подружжя має жити разом. Якщо це неможливо, то надається так звана сепарація — дозвіл жити окремо. І також для того мають бути свої причини. До прикладу, коли є агресія і людина не може терпіти і має себе захищати”.

А не виходить дисонанс, коли люди розлучаються у світському житті, а церковний шлюб не скасовують?

“Тут справа в тому, що реєстрація подружжя в державі не носить божественного характеру. Слова зі Святого Писання – “що Бог з’єднав, людина хай не розлучає”. Це є закон, який Церква не може порушувати. У світському законодавстві бажання подругів взяте за основу. Сьогодні вони хочуть, а завтра перехотіли. Тому для Церкви, якщо між людьми справді відбувся шлюб, його не можливо розірвати”.

Перед Богом і жінка, і чоловік мають однакову гідність

– В одній статті, аналізуючи Біблію, дійшли висновку, що жінка там — товар. А особливо її цнота, як от в історії про дочок Лота. Чи не видається Вам, що Біблія вчить не любові і добра, а навпаки продукує нерівність в цьому плані?

“Перш за все ми мусимо тут почати з того, що у Старому Заповіті є багато місць, які складно пояснити з точки зору сучасного життя. Більше того, з точку зору вже вчення Ісуса Христа. Моя відповідь буде напевно словами Ісуса, який казав — “я не прийшов змінити закон, а доповнити його”. Біблія показує прогрес суспільства. Прийшов Ісус і сказав, що не тільки не треба мститись (приклад “око за око, зуб за зуб”), а навпаки відповідати кривднику добром.

Щодо Лота. Не вважаю, що Лот тоді поступив з доньками, як з товаром. Тоді був певний історичний контекст. І очевидно, що не робив він це з власної волі.

Гідність жінки у Старому Заповіті була зумовлена, знову ж таки, історичним контекстом. Де чоловік добуває їжу, в силу своїх фізіологічних можливостей. І ці можливості заперечувати не будемо, бо чому тоді чоловіки не змагаються з жінками у спорті? Є і жінки сильніші за когось з чоловіків. Тут також сперечатись не буду.

У Святому Писанні є дуже багато постатей, які розкривають те, що жінка має таку саму гідність як чоловік. А найкраще це зображає Пресвята Діва Марія – та, що породила Спасіння всього світу. Вона єдина серед людей, яка перевершує святість херувимів і серафимів. А вони є небесними духами, що знаходяться надзвичайно близько до Бога”.

Ви ж не будете заперечувати, що у суспільстві роль жінки і її гідність досить таки применшена. Чи, принаймні, була. Як ви думаєте, чи Церква, враховуючи її вплив, сприяла таким стереотипам?

“Перед Богом і жінка, і чоловік мають однакову гідність. Не більше і не менше. Коли Христа запитали про жінку, яка мала семеро чоловіків, чиєю дружиною вона буде на небесах, Він відповів, що там не одружуються і не виходять заміж. Усі будуть як ангели. Ми маємо розуміти, що наша стать у Царстві Божім не відіграватиме жодної ролі.

Однак, Господь у своєму провидінні, створивши нас чоловіком чи жінкою, вкладає певні фізіологічні функції, як особисте покликання. Ідучи саме тією дорогою можемо досягнути свого найкращого духовного розвитку”.

Чому аборт — гріх?

“Отже, Церква заявляє, що аборт є гріхом, бо це є вбивство людини, своєї власної дитини. Не залежно, на якому терміні він зроблений.

Початок життя людини є в моменті її зачаття — коли зливаються в одне дві клітини: чоловічий сперматозоїд та жіноча яйцеклітина. От коли вони з’єднались, тоді вже є особа і є повноцінне життя”.

Чи допускає Церква аборти?

“Церква завжди проти гріха. От зараз у Польщі є протести, бо на державному рівні заборонили аборти. Скажу так, коли людині щось забороняти, вона ще більше цього прагне. Це відбувається у зв’язку з прагненням бути на місці Бога, свавільно керувати своїм і звісно чужим життям. Така ситуація, як у Польщі, мабуть стимулюватиме чорний ринок і всі пов’язані з цим проблеми.

Завдання ж Церкви — це достукатись до свідомості людини. Говорити про особисту відповідальність за свої вчинки перед Богом. Поважати життя.

Є випадки, в яких Церква не знає, що радити. Це коли є небезпека смерті матері, тоді жінка вибирає сама. І тут гріха, як такого, немає”.

У випадку зґвалтування?

“Ні. Це всеодно твоя власна дитина. Батько у неї негідник, але хто знає, ким стане ця дитинка? Може якимось президентом. Це не є причина для переривання вагітності”.

 

У наступній частині інтерв’ю ми розповідатимемо про вбивство, корупцію у Церкві, гомосексуальність та трохи про політику. 

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі