Що чувати у Львові? Про що писало «Діло» 23 лютого 1900 р.

23 лютого 2021 РетроДіло
Share Button
Площа Стрілецька бл. 1890 року. У той час тут торгували дровами. Фото з колекції І. Котлобулатова
Про будні міста після краху Галицької ощадної каси – балі, вибори, капітальне будівництво, а також … про що ж іще?! … сміття! Площа Стрілецька, де тоді будували гаражі для сміттєвозів, – сучасна площа Данила Галицького. З цього тексту дізнаємося, що українська громадськість міста планувала збудувати тут український театр або гімназію. Але магістрат не дозволив, надавши перевагу вирішенню проблеми сміття.

Мимо торічних крахів – Львів танцює, бавиться, запустує. Мабуть, чує львівська публика, що в 1900 році не буде нових крахів, і я є того погляду, що не буде, бо голий розбою не боїться, а позичати нема де, бо німці для «тей дзєльніци» замкнули кредит. Я знаю Львів від 35 літ, а мушу сконстатувати, що тілько балів і концертів не було ще в жаднім році, що сего року. Бавлять всі нації – кромі вірмен, котрі потонули вже в «польськім можу», концертують москалі, іспане, італіяне і всяка всячина.

Та й під взглядом будівництва поступає наше місто наперед. І так: вкладають в землю рури під водопроводи, вибудувано касарні для гусарів, вибудувано школу кадетську і т. и., а наш незрівнаний в помислах директор уряду будівничого, с. є. п. Гохберґер впав на геніяльну гадку і будує величавий будинок в «чисто польськім стилю» на бочковози і на вози під смітя. На такий геніяльний помисл, головно щодо місця, на котрім сю палату будують, міг впасти тільки наш Гохберґер!

Представте собі, панове, площу Стрілецьку, де то куликівці продають від віків чоботи, а яричівці яблока. З трох сторін замкнена та площа жидівськими домами, а четверта сторона отворена до губернаторських валів з дуже хорошою зеленію. З тої сторони був доплив свіжого воздуха на площу Стрілецьку і на ціле брудне Краківське. Улиця на Підвалю тягнулася простою лінією на ту площу, а з площі починалися ріжні улички то на Краківське, то на Жовківське. В продовженю площі Стрілецької стоїть літній театр, а трохи висше палата лат архиєпископа і семинар латинський. Тут також є головна пасажа на Високий Замок і до всіх улиць побіч Високого замку.

Русини львівські мали на гадці, що на тім місцю, де п. Гохберґер будує тепер палату на вози від сміття, стане будинок руського театру, або руської ґімназії, бо і воздух добрий і місце відповідне, так щодо положення, як також з огляду на се, що ученики могли в павзах де побігати. Коли в розмові з можними в місті натякнулося, що се місце було би найвідповіднійше на руський театр, або на ґімназіяльний будинок, то сказано, що не можна забудовувати того виду на зелень валів! Ну, а тепер забудують, і то величезною монументальною забудовою a la Гохберґер. Кажуть, що в тім будинку будуть, кромі возів на смітя, уміщені також помпієри, і мабуть се переперли радні «мойшешового», бо они дуже бояться огню, а кромі того, надіються, що коли тут сконцентруєся служба мійська від смітя, то шиночки розвинуться добре…

Русини, не маючи ані одного члена в теперішній раді міста, суть зовсім безглясні. Урядники, підчинені п. Гохберґерови, кажуть, що се помисл пп. радних, а не п. директора. Я однакож не можу дати тому віри, бо в раді нема таких фахових, як п. Гохберґер, а процедура така: Бюро технічне робить проект і пропозиції, секції видає свою опінію, а рада притакне. З того чейже ясно, що се геніяльна гадка п. Гохберґера. Патріоти міщане, що то хотіли видіти своє місто бодай трохи европейським, не можуть порозуміти, на що і в якій цілі забудовуєся той одинокий вид на зелень і той одинокий допдив свіжого воздуха на ціле смердяче Краківське, коли по передмістях Львова, є ще много пляців на такі будови. І я, коли тілько на сю роботу подивлюся, погадаю собі: Ей, панове радники і директори будівництва! Вам бодай на кілька місяців поїхати до якого европейського місточка [бо у Відни они мабуть не зорієнтуюся]! Побіч балів і будівель почалася акція виборча.

Місто наше незабаром має вибрати одного посла до Сойму замість небищіка Смольки. Маґістратська кліка хоче мати послом міністра-«родака» д-ра Пєнтака, а Дашинський поважився поставити свою кандидатуру і скликує збори у Львові.

Перспектива, на мій погляд, така: д-р Пєнтак вийде послом, бо хоть «католік», але міністер, отже жиди, виторгувавши щось знов з недільного відпочинку для вільної продажи, підуть з маґістратом, ну і міністер Пєнтак буде брати далі дієти посольські. За Дашинським підуть люди независимі, але їх тут небогато. Та хоть би їх буде і найбільше, то маґістрат поставить таки на своїм! Се знаємо з практики. Що русини не будуть голосувати за міністра-«родака», в тім може д-р Пєнтак певний; ну, але він також тої погрози не боїться, бо знає, що русини львівські до голосованя заліниві…

Підготував Ігор Чорновол

 

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі