Скіф з вулиці Руської у Львові. Ретро

Микола Бандрівський | 16 травня 2021
Share Button
Прямуючи у справах вулицею Руською, ми рідко коли задумуємося, хто жив у тому, чи іншому будинку сто, триста або п"ятсот років тому.

Буденні справи ніби з”їдають нашу цікавість до отих видимих красот нашого міста.

І, часом, ми навіть не усвідомлюємо, попри які історичні раритети і справжні багатовікові перлини, ми проходимо. Так само звикло, мимоволі кидаємо погляд на Свято-Успенську церкву з нависаючою, над нею вежею Корнякта, і, не затримуючись, біжимо далі..

Як і в кожному храмі, у Свято-Успенській церкві сьогодні зберігаються мощі святих, які жили у різний час, в різних місцях, але були свідками (а, то й, учасниками) подій, які в далекому минулому змінювали долю світу. Так от, у цій церкві, перед царськими вратами виставлені для пошанування низка реліквій, у тому числі й частинки мощей св. Меркурія, який жив близько 1700 років тому і мав би бути для нас цікавим хоча б тому, що з походження, був скіфом..

В середині ІІІ століття будучи римським воїном Меркурій, про якого йде мова, служив в легіоні Мартенсес (із провінції Перша Вірменія) під командуванням трибуна Сатурніна. В цьому ж легіоні раніше служив батько Меркурія – скіф Гордіан (можливо, Гордій), який, як і його батько, був християнином. Обоє, мабуть, належали до Скіфської єпархії, яка, як одна з найдавніших християнських єпархій Європи, згадується в письмових джерелах з ІІІ по ІХ століття.

В той час легіон, в якому служив Меркурій, перебував в складі армії імператора Деція (у 249-251 роках), який провадив затяжну і запеклу війну з готами у Подунав’ї. Збереглося церковно-історичне передання, як легіонер Меркурій став святим.

Отже, одного разу, згідно з цим переданням, під час битви Меркурію з’явився Ангел Господній в образі великого чоловіка, який був одягнутий в білі одежі і, тримаючи в руці меч, сказав йому: «Не бійся, Меркурію, і не тривожся, оскільки я є посланий тобі на допомогу, щоби зробити тебе переможцем. Прийми цей меч і йди на ворога і коли його переможеш, то не забудь Господа Бога твого».

Перебуваючи все ще в стані оціпеніння від побаченого і гадаючи, що щойно бачив перед собою котрогось з римських вельмож, Меркурій, взявши меча, вклинився, рубаючи, у ворожий стан і так проклавши собі шлях до ворожого вождя, вбив його. Вбитих Меркурієм ворогів було так багато, що меч прилип до його долоні. Імператор обдарував Меркурія багатьма дарами і призначив головнокомандуючим військами.

Однак, імператор був переконаний, що все те, що сталося (блискуча перемога його армії) сталося завдяки «заступництву» його язичницьких богів. .За якийсь час, як оповідає це передання, до Меркурія вночі знову прийшов Ангел і, торкнувши його в бік, розбудив. Піднявшись і поглянувши на того, хто його розбудив, Меркурій знову ніби заціпенів від жаху.

Та Ангел сказав йому: «Меркурію! Чи пам’ятаєш те, що я казав тобі на війні? Дивись, не забувай Господа Бога Твого, оскільки тобі належить постраждати за Нього і отримати переможний вінець в Преславному Царстві Його, зі всіма святими».

Після цих слів Ангел зробився невидимий. Прийшовши до тями, Меркурій став дякувати Богу, пригадав собі християнську віру своїх діда та батька, який часто говорив: «Блаженний, хто є воїном Царя Небесного, тому що дістане від нього нагороду в Небесному Царстві. Цей Цар, що все сотворив своїм словом, буде судити живих і мертвих і воздасть кожному за його ділами”.

Згадуючи ці слова, сказані батьком і розмірковуючи про появу Ангела, Меркурій сокрушався, плакав і ридав. Врешті, кинувши свій пояс і мантію до ніг імператора, Меркурій відкрито визнав себе християнином відмовившись від урочистого жертвопринесення язичницьким богам.

Зранку Меркурія розтягнули над вогнем, а імператор наказав принести гострі ножі і різати тіло святого. Отож, зверху Меркурій був зранений ножами і мечами, а знизу його обпікало полум’я, від чого страждання його ставало нестерпним.

Коли те все почали робити, то кров з тіла полилася потічками так, що загасила навіть полум’я, але святий все терпів з мужністю. Після тих тортур, Меркурія, за наказом імператора відв’язали (як казав Децій «щоб не помер надто рано») і відправили в темницю. А вже на ранок наступного дня Меркурій представ перед імператором цілковито здоровий без жодного сліду тортур на тілі! Та знущання над святим продовжили ще жорстокіше. Однак, щоразу, коли закривавленого і вмираючого від ран Меркурія кидали до в’язниці, то святий отримував від Господа цілковите зцілення, засвідчуючи тим перед нечестивцями велику силу віри у Христа. Врешті, святого і Великомученика Меркурія обезголовили у Кесарії Кападокійській. Його святе тіло благоухало миром і фіміамом, подаючи зцілення багатьом хворим і недужим…

Частина мощей святого Великомученика Меркурія була подарована нашому храмові козацьким гетьманом Павлом Тетерею спільно з останнім православним сенатором Речі Посполитої Адамом Кисілем в середині ХVІІ ст.

Як відомо, саме тоді гетьман Павло Тетеря із найближчим своїм оточенням – запорожцями, вписався до Львівського ставропігійного братства і, мабуть, тоді ж були перевезені до нашого храму й вищезгадані мощі святого Великомученика Меркурія (і що цікаво: в інших церквах України мощей цього святого Великомученика, немає).

Із возз’єднанням західноукраїнських земель з Великою Україною й передачею тутешніх храмів Московському Патріархатові, мощі святого Великомученика Меркурія на довгі десятиліття були сховані і відкрилися тільки нещодавно після повернення Святоуспенській церкві статусу Ставропігії.

Сьогодні, частина голови святого Великомученика Меркурія є в монастирі Ватопед на Афоні, а більша частина його мощів перебуває у кафедральному соборі м.Майнц (пам’ять здійснюється Церквою 24 листопада (7 грудня за Старим стилем).

Джерело

 

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі