о. Юстин Бойко

о. Юстин Бойко

монах-студит, священник

Святість в українському політичному житті: здійсненна місія чи утопічна мрія

Share Button
Той, хто прочитав заголовок, мабуть подумав, що я бажаю вчергове з сарказмом зачепити український політикум в цілому або вибраних його представників. Але ні, цього разу не маю жодного наміру це робити. Тоді звідки така тема і до чого веду?

Одного разу в рамках політичного ток-шоу на одному з львівських телеканалів, у розпал президентських виборів, один з його учасників запитав мене: «Отче, а чи можливо стати святим, будучи політиком?».

Щиро признаюся, що так поставлене питання мене настільки вразило, що я спершу навіть не зрозумів, чи мій співрозмовник так жартує зі мною, чи серйозно ставить питання. Та потім уяснив собі, що воно виникло у ньому тоді, коли, як йому здавалося, в українському політичному житті перейдена елементарна людська межа. Сьогодні я пригадав собі це питання, готуючись до проповіді, і вирішив поділитися моїми роздумами на цю тему.У літургійному календарі УГКЦ, який має своє достойне місце майже у кожній оселі, знаходимо одне свято, яке має відношення суто до нашої української християнської ідентичності.

Називається воно «Всіх святих Українського народу», а святкуємо його в четверту неділю після празника Зіслання Святого Духа.

Встановлено його зовсім недавно Синодом Єпископів УГКЦ для того, щоб згадати усіх тих святих, що просіяли на Українській землі – як тих, які є нам добре відомими, так і тих, імена яких загубилися у нашій історії або з волі Божої залишилися незнаними.

Коли поглянемо на тих, про яких церковна і народна пам’ять збереглася, знаходимо представників різних народних верств: єпископів, священників, монахів, мирян. Серед останніх в першу чергу видніються представники княжих родів, особливо святий князь Володимир і княгиня Ольга. І це є самозрозумілим, адже саме завдяки їм слово Євангелія знайшло відповідний грунт саме за їхнього правління і просіяло на цілий народ. Знаходимо також серед лику українських святих Бориса і Гліба, які загинули у 1015 році від руки рідного Святополка. Автор їхнього житія, яке дійшло до наших днів прямо називає їхню смерть мученичою і причислює їх до лику святих.

Оскільки, за його словами, головним мотивом їхньої смерті було небажання порушити заповідь Христа про любов до ближнього. А тим ближнім був їхній брат. Життя святих Бориса і Гліба виразно показує, наскільки швидко Слово Боже вкорінилося в Київському князівстві і наскільки глибоко воно увійшло в душі певної частини його представників.

Коли відійдемо від агіографічного стилю сприйняття згаданих постатей і запитаємо себе про те, яку народну верству вони представляли, то досить швидко знайдемо відповідь. Якщо говорити сучасною термінологією, то вони були представниками тогочасного політикуму.

Сьогодні може це звучати дивно, але це дійсно так. Святі Борис і Гліб могли спокійно врятувати своє життя, оскільки як князі мали біля себе немале військо. Але, вони не хотіли переступити Божу заповідь: «Не вбий!» .

З політичної точки зору це виглядає абсолютно безглуздо, але у світлі Христової науки вони є героями віри, які остаточно перемогли свого ворога.Мені пощастило останніми роками контактувати з багатьма представниками українського політикуму – як тими, які сидять у стінах Верховної Ради України, так і з тими, які намагаються змінити життя нашого народу на місцях. Спілкуючись з ними, я намагався для себе збагнути, якими цінностями вони живуть. А для цього не вистачає слухання красномовства того чи іншого політика.

Бо коли оцінювати наших депутатів у світлі ідей, які вони публічно проголошують, то щонайменше половину депутатів Верховної Ради слід відразу проголосити святими, не кажучи вже про Львівську міську раду і її очільників. Тут рекорди були б набагато вищими. Але Христос каже, що його послідовників можна буде впізнати по плодах, які вони чинять. А тому, для цього потрібно часу, який все розставляє на свої місця.

І тут той, хто дочитав до сих пір мої роздуми, логічно запитає: «То можлива святість у нашому політичному житті чи ні ?» Приклад святих Бориса і Гліба виразно демонструє, що можлива. А від себе додам, що вона не тільки можлива, але дуже і дуже потрібна особливо тепер. У одному із своїх послань митрополит Андрей Шептицький стверджує, що головною причиною наших поразок як на церковному, так і народному фронті є брак бажання святості.

Ось його слова:«На мою думку, причиною наших невдач і усіх язв нашого церковного й національного життя є те, що християнство, вчення Євангелія замало відносимо до себе і замало передаємо його як святість душі… Євангеліє це хресна дорога на гору Голготу. Християнське життя це життя, в котрому людина двигає хрест, терпить і йде слідом за Ісусом Христом… Життя по Євангелію це надприродне життя Божої благодати, це життя Божої любови й жертви для Бога, або одним словом: це життя, в якому людина шукає і змагає до святости».

Хтось зі скептиків, хто прочитає ці слова скаже про себе, що вони призначені для наївних. Зрештою, ще не так давно це саме стверджували комуністи, які обіцяли побудувати рай на землі під назвою «комунізм». І що сталося з їхньою, як вони вважали, прагматичною ідеєю ? Згинула як роса на сонці, а Христова наука росте і дає плід у терпінні. А чому так стається ? Тому, що гарантією для людей, які бажають жити свято є сам Бог, а гарантією тих, які проголошують величні ідеї без Бога є смерті люди.

Помирає людина – помирає ідея, яка ще так недавно здавалася так могутньою, що буде вовік тривати.Бути святим політиком не означає бути спокійною небогою, який усім потакує і усіх перепрошує за те, що живе. Бути святим політиком – це бути воїном за першість Божого закону у житті народу. А він каже, що людина була сотворена Богом, який дав людині життя у момент самого її зачаття.

Божий закон каже, що сотворив Бог людину як чоловіка і жінку, а сім’я, що складається з одного чоловіка і однієї жінки, лежить в основі існування людства. Він також стверджує, що Сотворитель дав людині свобідну волю і не забрав її навіть після того, коли людина відпала від Нього. Але та людська воля зранена, оскільки не може достеменно впізнати правди. А тому потребує орієнтиру, яким є Божі заповіді.

Цей перелік основних правд Божого закону можна продовжувати далі. Але, я навів як приклад тільки ті істини, які на даний час надзвичайно атакуються. А це є право на життя і сім’я. Ці дві основи, на яких тримається людська історія перебувають під щоденним обстрілом не тільки в Україні, але у цілому світі. І, можливо, через це вже сама природа нагадує нам про те, що хто посягає на те, що сотворив Бог – людину і сім’ю – той посягає на самого Бога. Добігаємо до ювілею 30 річниці незалежності України.

Надзвичайно гарний ювілей, про який мріяли цілі покоління наших попередників, але не дочекали його. Цей ювілей буде вже окроплений кров’ю не тільки наших попередників, але і сучасників. Ми вже звикли до того, що Герой України – це не той, що жив колись, але той, кого ми знали і який був нашим сучасником: другом, знайомим, сусідом. І якби мені хотілося, щоби і на політичному фронті появилися люди, які б не боялися осуду, очернення, упадку виборчих рейтингів чи популярності, а відстоювали відважно відвічні істини, встановлені Богом.

Скажу більше, що такі люди вже є. Можливо про них народ мало знає або не може повірити у існування таких в природі. Мабуть потрібно більшої жертви, щоби народ побачив святих героїв українського політикуму. Виглядає, що так.

Зрештою, шлях святості, незалежно від фаху чи покликання, неодмінно провадить через Голгофу. Це не я видумав. Це показав нам Божий Син – Ісус Христос. Розп’яття Христа на хресті стало дзеркалом для тогочасних людей, які його розпинали. Воно показало усі язви і пороки людства. Водночас саме та єдина жертва Сина Божого врятувала усіх нас від вічної погибелі. Але у тій жертві видніються жертви тисячі тих, які пішли слідом за Ним.

Сьогодні, коли Церкви святкує пам’ять усіх святих Українського Народу, мені дуже хочеться волати до Господа такими словами: “Боже, подай нам святих провідників на народній ниві! Пробуди у серцях українських політиків бажання святості! Подай їм розуміння Твоїх законів і Твого слова, щоби вони могли належно провадити український народ дорогами правди і справедливості, що базується на любові до Тебе і ближнього!”Хтось, хто дочитав ці мої роздуми до кінця, скаже про себе: “Наївний і мрійник”. Нехай так.

Не бажаю нікому перечити чи щось доказувати. Моєю ціллю було донести до тих, хто мене чує правду про те, що Україні дуже і дуже потрібні святі політики. Нехай гасло “Бог і Україна” стане для них дороговказом.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі