Як галичанки відзначали Міжнародний жіночий день, а галичани топили відьом (фото). Ретро

Богдан Скаврон | 08 березня 2022, 18:23 РетроДіло
Share Button
Міжнародний жіночий день у Кракові, Nowości Illustrowane, 1911
Міжнародний жіночий день 8 березня останнім часом асоціюється зі святом весни, краси та інших атрибутів жіночності. Хоча, як відомо, насправді цей день започаткували європейські феміністки, які хотіли добитися рівних прав із чоловіками.

На початку 20 століття, коли поширився цей жіночий рух, борчиням за рівні права насамперед йшлося про право участі жінок у виборах, якого вони були позбавлені, ніби якась безмовна челядь. Зрештою, подекуди в прикарпатських селах ставлення до жінок бувало не тільки принизливим, але й упередженим, бо, за тодішніми старосвітськими уявленнями, всі жінки були відьми.

“Діло” нагадує, як понад сто років тому відзначали цей день на Галичині та зокрема у Львові, чому жінки влаштовували вуличні демонстрації, чого вони вимагали та якому забобонному ставленню їм часом доводилося протистояти.

Із тогочасної преси можна дізнатися, що перші масові маніфестації жінок, які боролися за свої громадянські та політичні права, відбулися у Німеччині, Австро-Угорщині, Данії та Швейцарії 19 березня 1911 року. На той час уже три роки поспіль схожі жіночі демонстрації відбувалися у Сполучених Штатах Америки.

Але саме цього дня, який того року дуже доречно випав на неділю, прогресивне жіноцтво у кількох європейських країнах спільно провело акції в рамках Міжнародного жіночого дня. Велелюдні вуличні походи та віча відбулися, зокрема, у Відні, Кракові та Львові.

Демонстрації до жіночого дня у Відні, 1911

Через традиційну побожність більшості осіб слабкої статі, дату відзначення Дня жінки прив’язали до свята Йосипа-обручника. До цього святого католики моляться для збереження сім’ї та захисту подружжя.

Феміністки з радикальнішими поглядами стверджували, що відзначають річницю від проголошеної 19 березня 1848 року обіцянки короля Пруссії надати жінкам виборче право, але монарх свого слова тоді не дотримав.

Хай там як, але на вулиці Відня 19 березня 1911 року вийшло, за різними оцінками, 15-20 тисяч жінок, а також чоловіків, які вирішили підтримати вимоги демонстранток.

Демонстрації до жіночого дня у Відні, 1911

Головним гаслом тогочасних жіночих демонстрації було надання виборчого права жінкам. Загалом же на зібраннях говорили про соціальну та економічну нерівність статей, важку долю жінки, приреченої на ведення домашнього господарства, та закликали до згуртованості.

У Кракові частина демонстранток, які зібралися на мітингу на площі Ринок, на чолі із послом до парламенту Ігнацієм Дашинським вирушила до магістрату та вручили мерові міста меморандум із вимогами від жінок.

“Жіноча хода вулицями, до якої долучилося багато чоловіків, у супроводі оркестру залізничників викликала справжній фурор у місті”, – повідомляла тогочасна газета Nowości Illustrowane.

У Львові не обійшлося без ексцесів. Коли колона демонстранток зібралася біля пам’ятника Адамові Міцкевичу в центрі міста і відлунали останні промови, одна з українок, яка була запрошена до слова, почала співати надзвичайно популярну тоді серед українських націоналістів пісню на вірші Івана Франка “Не пора москалеві, ляхові служить”.

Іншим поборницям жіночих прав довелося її переспівувати. Під такий акомпанемент різних мелодій львів’янки завершили святкування свого першого Міжнародного жіночого дня.

Усього за якихось сорок років до того, як відбулися перші демонстрації європейських феміністок, у прикарпатських селах влаштовували справжнє полювання на відьом.

Забобонні селяни вважали деяких жінок наділеними чародійськими властивостями і переслідували їх як винуватців природних катаклізмів, різних пошестей та хвороб, втрати врожаю та мору серед худоби. Щоб викрити відьму, у селах вдавалися до старих, перевірених віками способів.

Скажімо, у 1872 році в селі Джуркові Обертинського повіту (тепер – Коломийський район ), щоб відвернути посуху, яка панувала вже тривалий час, місцеві газди прийняли рішення знайти і покарати відьму. Вони були переконані, що якась місцева чарівниця стримує дощ, що нашкодити людям.

“Заступник війта Мартин Андрійчук на загальну вимогу, оперту на давній звичай, розпорядився провести обряд топлення жінок у ріці і доручив присяжному Андрію Овезарку разом з іще одним присяжним Миколою Лотоцьким наказати усім жінкам у селі під загрозою штрафу прийти на випробування водою”, – повідомляв у 1873 році часопис Goniec Stanisławowski.

Публікація про обряд топлення жінок у Джуркові, Goniec Stanisławowski, 1873

Наступного дня усіх жінок у Джуркові зібрали біля корчми і, попри заклики та благання місцевого пароха, який намагався відрадити селян від екзекуції, повели їх до ріки. Тут їм наказали роздягнутися до гола і розпустити волосся, а тих, хто опирався, роздягали силоміць. Бідолашним жінкам зв’язали докупи великі пальці рук, а руки прив’язали до ніг.

Топлення відьми, давні гравюри

Пропустивши шнур під пахвами, кожну із жінок виносили на спеціальне риштування і опускали у воду, чекаючи, чи допоможе нечиста сила відьмі розплутати мотузки. На щастя, надто довго своїх жертв екзекутори під водою не тримали, жодна з них не захлинулася. Але багато хто із жінок після такого випробування водою занедужав, були такі, що хворіли потім два тижні, одна з них поскаржилася на втрату слуху, повідомляла тогочасна газета.

Топлення відьми, давні гравюри

В результаті екзекуції жодної відьми селяни у Джуркові так і не знайшли. А от джурківські інквізитори, якими були Степан Марцинюк, Олекса Прусак, Петро Ватралюк, Іван Марцинюк, заступник війта Мартин Андрійчук та присяжні Микола Лотоцький і Андрій Овезарко, через скоєне потрапили на лаву підсудних Станіславівського окружного суду.

У серпні 1873 року їм винесли вирок – від 5 до 7 місяців ув’язнення, обтяженого одним суворим постом на тиждень.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі