Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя

Share Button
21 липня 1906 р. народилася Олена Теліга.

Вам трохи за тридцять…

Ви одягаєтесь «у все чисте», кладете до кишені грібенець і носовичок. Надягаєте перед люстерком капелюшок, підфарбовуєте вуста. Останнім поглядом окидаєте кімнату: стосик книжок, відбиток промінця на підлозі – ті дрібні деталі, котрі закарбуються в пам‘яті, як мить свободи…

А потім Ви виходите туди, де свобода перетвориться на чужі руки, що заштовхають Вас до кузова, зрештою – на дуло рушниці чи револьвера…

Зрештою – на роки забуття, пліток і ворожості. Зрештою – на камінь чи бронзу пам‘ятників. Назви вулиць. Але Ви про це ніколи не дізнаєтесь…

Поки що Ви просто одягаєтесь і йдете. Туди, куди не можете не йти. А, йдучи, не звертаєте в перший-ліпший провулок аби повернутися до життя. Дихати, писати, народжувати дітей, виїхати в інші світи, дожити до старості. Написати спогади…

Ви йдете прямо. Провулки лишаються позаду. В Вашій ході немає ані романтики, ані героїзму. Просто ви не можете вчинити інакше! Просто – не можете. Крапка. А потім, через десятиліття, з усіх боків Вас обклеять безглуздими ярликами – такими ж брехливими, як чутки, що у всі часи розносить по запльованих під‘їздах будь-яка вічна і безсмертна «язиката хвеська».

І Вас боятимуться навіть тепер. Навіть тепер! І навіть тепер з Вашим іменем йтимуть до перемоги.

Джерело

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі