Голос митрополита

05 серпня 2020 РетроДіло
Share Button
Фото: ілюстративне
Про що писало «Діло» 5 серпня 1934 р.

27 липня 1934 р. Михайло Цар виконав присуд смерті директорові Академічної ґімназії Іванові Бабієві. Під час втечі Царя поранила і заарештувала поліція. Невдовзі, зізнавшись у своєму членстві в ОУН, терорист помер у лікарні. Вбивство Бабія викликало хвилю обурення серед української громадськости, а Андрій Шептицький видав пастирський лист з гострим засудженням ОУН і припинив кореспондувати з Євгеном Коновальцем. Відтак ОУН винесла вирок смерти й митрополитові; польська поліція надала Шептицькому охорону, від якої він відмовився через рік.

Директор Бабій упав жертвою українських терористів, дрож жаху потрясла цілим народом. Убивають зрадливим способом найліпшого патріота, заслуженого громадянина, знаменитого педагога, знаного й ціненого всіми приятеля, опікуна й добродія української молоді. Вбивають без ніякої причини, хіба лиш тому, що їм не подобалась виховна діяльність покійного. Вона була перешкодою в злочинній акції втягування середнє-шкільної молоді в підпільну роботу. Якщо так є, то всі заслужені й розумні українці впадуть з рук скритовбийців, бо нема розумного українця, який би не противився злочинній акції. Нема педагога, ані вчителя, який не стверджував би, що досукається тяжкого злочину проти молоді, хто відводить її від праці, а втягає в підпілля. Нема одного батька ані матері, які не проклинали би провідників, що зводять молодих на бездоріжжя злочину.

Якщо хочете зрадливо вбивати тих, що противляться вашій роботі, прийдеться вам убивати всіх учителів і професорів, що працюють для української молоді, всіх батьків і матерей українських дітей, усіх настоятелів і провідників виховних українських інституцій, усіх політиків і громадських діячів. А прийдеться вам скритовбийствами усунути перешкоди, які у вашій злочинній і глупій роботі ставляє духовенство разом з Єпископами.

Бо ми від літ стверджували й стверджуємо й не перестанемо повторяти, що злочин є все злочином, що святій справі не можна служити закривавленими руками. Не перестанемо твердити, що хто деморалізує молодь, той злочинець і ворог народу.

Скритовбийник, доконавши зрадливо підлого душогубства, вважав себе може за героя, хоч сповнивши свій злочин, утікав, як чоловік, що стидається свого поступку. Утікав перед дочасною карою, думав, що самогубством втече перед суспільною відповідальністю і вічною карою. Достойний ученик провідників українських терористів, що безпечно сидячи за границями краю, наші діти вживають для убивства їхніх батьків, а самі в безмежній ареолі геройства тішаться вигідним життям, стягаючи жертви заграничних патріотів призначені для народу, котрого добро нищать.

Злочинну роботу українських терористів, яку ведуть божевільні, осуджує, осудила не раз і не перестане осуджувати вся українська преса й всі українські політики без огляду на партійну приналежність. А все ж є ще такі, що не здають собі як слід справи, до якого ступня злочинна і безглузда ціла та робота. Тому усіх товаришів і учнів покійного дир. Бабія запрошую до зложення привселюдного свідоцтва про його прикмети і заслуги. Нехай цілий народ ясно видить, якою дорогою він, а якою дорогою  його убійники бажали вести нашу молодь.

Поміж незвичайними прикметами покійного була та рідка прикмета, яку виробляв він і в молоді – відвагу. Знаючи, на що наражається, той старшина української армії сповняв тяжкий обов’язок для наших дітей і з пожертвованнями добра власного і добра родини не покидав становища. До жовніра, що не вмів утікати, зза плота стріляв не так нещасний збаламучений і засліплений убийник, як радше боягузи, що втікають перед карою, відповідальністю, опінією, так само як у війні боягузи втікали з фронту.

Іван – як Степан. А Степан – як Іван. Вікіпедія

Підлюте, в день св. пророка Ілії 1934                             + Андрей, митрополит

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі