Руська народня школа у Львові

11 липня 2020 РетроДіло
Share Button
Анатоль Вахнянин – депутат Львівської міської ради в 1874-1876, 1883-1888 рр., esu.com.ua
Про що писало «Діло» 12 липня 1886 р.

12 квітня 1877р. Львівська міська рада вирішила, що в усіх міських школах мовою навчання є польська. На цій підставі 5 червня 1879р. міністр освіти барон П. Ґавч відхилив клопотання про міську початкову школу з українською мовою викладу в нашому місті. Але львівська українська громада оскаржила це рішення в імперському трибуналі. Оскільки міністерський рескрипт освіти порушував конституційне право на освіту рідною мовою, то 21 січня 1880р. Державний трибунал його скасував. 1 травня 1884р. з’явилася постанова Крайової шкільної ради про заснування у Львові початкової школи з українською мовою навчання. 28 серпня 1884р. Львівська міська рада ухвалила закласти чотири українські паралельки для хлопців у школі ім. Пірамовича. 26 березня 1886р. Крайова шкільна рада звернула увагу радних міста Львова, що вони виконали постанову лише частково. Тому 8 липня того ж року міська рада була вимушена ухвалити рішення про відкриття у Львові окремої початкової школи з українською мовою навчання для хлопців і дівчат. Так з’явилася народна школа ім. Маркіяна Шашкевича. Нині – Львівська середня школа №34 ім. М. Шашкевича на вул. Замкненій.

По 8-літній тяжкій боротьбі діждались русини міста Львова чотириклясової народної школи с руським язиком викладовим. Хто був тої борби основним виновником, на се кидаємо нині грубу опону непамяти, пересвідчені, що прикрі згадки не родять ніколи нічого позитивного. Було зле, але стало добре, – жиймо більше теперішністю і стараймося про лучшу будучність.

Репрезентація міста Львова порішила на своїм засіданю дня 8 липня с. р. засновати о к р е м у  н а р о д н у  ш к о л у  р у с ь к у  ч о т и р о к л я с о в у  д л я  д і т е й  о б о є г о  п о л а  с  п о ч а т к о м  р о к у  ш к і л ь н о г о 1886/87. Внесенє на заснованє вийшло з V секції ради міської, а референтом єго, по абдикації д-ра Пєнтака, був проф. Солеський. Короткими, але ядреними словами представив п. референт конечність заснованя такої школи, не оглядаючись на розпорядженє міністерства ісповідань і просвіти з дня 9 вересня 1884 до ч. 16427 і такі ж розпорядженя Ради шкільної краєвої з 29 вересня 1884 до ч. 12396 та 26 марта 1886р., з яких виходило, що русинам міста Львова належить вправді окрема руська школа, але в котрих відкликанося і на приписи артикулу 4 устави шкільної з 2 мая 1873р., а тим самим дано можність всю справу так повести, що русини львівські на разі могли одержати лиш двоклясову школу, а с часом доперла більшеклясову. На тім становищі стала навіть Рада шкільна окружна, референт магістрату п. Відманн, сам магістрат і первістно V секція ради міської на предложенє д-ра Пєнтака. Заходами львівських радних русинів і людей доброї волі, таким же радним полякам, удалось однакож цілу справу ввести на дорогу достойнішого, дійстно горожанського трактованя, котрого результатом було висше згадане внесенє на заснованє повної 4-клясової школи. Замітимо, що в секціях боронив справедливих жадань русинів львівських д-р. Ал. Огоновський, проф. А. Вахнянин, директор В. Ильницький і о. ректор А. Бачинський. З польських радних попирали ту справу в секціях майже всі члени с виїмкою лиш кількох сингельтонів [позафракційних]. По тім всім здавалось, що на повнім засіданю Ради міської ніхто вже не схоче щасливо довершену гармонію псовати яким-небудь дисонансом. Теперішна адміністрація міська, хоч і не носить титулу «Łączności i zgody» (як за бурмістрованя д-ра Гноінського в літах віт 1880-1882 і коли вдалась в процес з русинами) не іде в справах руських під лад краківським станьчикам і нашим подолякам, котрі русина рад би звести на одне сніданє.

Але мимо того виступив д-р Орлецький, пенсіонований совітник намістництва і гофрат, і дрижачим голосом підніс поставлене магістратом внесенє на заснованє лиш двоклясової школи руської. В річі своїй закинув нефортунний бесідник цілій раді неконсеквенцію, що она дає тепер русинам школу поверх вимоги міністерства і Кр. Ради шкільної, а перед тим о школу ту з правительством і русинами процесувалась. Дальше боявся п. Орлецький паденя «obywatelstwa», наколи молодіж вже на лавках народної школи станемо розділяти на руську і польську; накликував відтак голосом ментора: «Nie róbmy więcej jak rząd kazał», звернув увагу, що в теперішній школі молодежі руської єсть 129 хлопців, і то дітей зарібників, прачок, сторожів, возних, а мало з інтелігентних верств руських, і закінчив епізодом o wspólnej obronie murów міста Львова в давніх часах для того, бо давнійше львовяне мали одну школу польську. На річ ту, прикрашену ще для більшого ефекту про ягайлонські часи і bratni piękny język ruski, котрим літопись Нестора була писана і котрими межи іншими мав говорити якійсь Wiśniewski – на річ ту відповів с повним спокоєм проф. Вахнянин. Він відпер інсинуацію сов. Орлецького о неконсеквенції поступованя Ради міської. «То що нині ухвалимо, – сказав бесідник, – випливає якраз консеквентно з того, що Рада наша в 1884 р. рішила засновати паралельні руські кляси при школі ім. Пірамовича. Єсть се лише завершенє початого діла, опертого на дійсних потребах руських жителів міста Львова. Рада міська прийнала тогди при дебаті над бюджетом моє внесенє на заснованє згаданих руських паралельних кляс одноголосно, а нині ту школу стабілізує. Я міг би тут покликатись на рішенє трибуналу з 19 січня 1880 р. і на всі дотикаючі цієї справи рішеня шкільних властей і з всего міг би доказати п. Орлецькому, що русинам львівським належиться більше як двоклясова школа, в котрій, мимоходом сказавши, діти б не учились навіть німецького язика, – але всего того не хочу я порушати в виду факту, що секція V по зрілій розвазі рішила приступити до заснованя 4-клясової школи руської. Признаюсь, що внесенє п. Орлецького здивувало мене і викликало бодай у мене великий несмак. Я рад би не відповідати на заміти мого преопінанта, бо они не мають дійсности за собою, і по тій причині, що не хотів би викликувати якої немилої дискусії. П.Орлецький боїться розділу молодежи в народній школі. На справу ту треба дивитись передовсім з дидактичного становиська, принятого цілим образованим світом аксіому, що першу науку дитина повинна отримувати лиш в матірнім язиці. З-під сего правила нам годі виламлюватись. В середних і вищих школах буде ще досить часу тим розлученим дітям получитись, а замічу, що в руській школі вже в ІІ клясі, а навіть в другім році науки І кляси дитина руська буде учитись польського язика. П. Орлецький подає число учеників в нинішніх руських паралельках на 129. Так не єсть. С початком сего року вписалось там 147 хлопців. На тій підставі, після 4 артикулу устави шкільної з 2 мая 1873 р., належиться русинам львівським вже 3клясова школа. На тоє мала згляд і V секція, і для того пішла дальше, як п. Орлецький нам предкладає. Впрочім, п. Орлецький хоче сам ділити молодіж нашу, бо признає русинам 2 окремі кляси. Чи се консеквенція? Консеквенція казали би жодної не дати! Наколи отже п. Орлецький не боїться розділу, обмеженого на 2 літа, то я єму заручаю, що чотирилітній розділ не пошкодить нікому. П. Орлецький замітив, що в руській школі єсть богато дітей з найбіднішої верстви. Се мене зовсім не доймає і я могу заручити ш. бесідникові, що мені так само мила дитина зарібника і прачки, як дитина першорядного аристократа львівського, і що о їх образованє буду зарівно дбати! (браво!!). П. Орлецький згадав ще о обороні міста в давніх часах і успіх сеї оборони приписав тій обставині, що у Львові тогди була одна школа. П. Орлецький, здаєся, мав на гадці літа 1848 і 1855. Але до того мушу замітити, що якраз тогди Львів посідав дві школи: латинську і окрему руську, засновану в 1597 році. Моя логіка єсть остаточно така: дати, що кому належиться, а тоги лиш можна приступити сміло до наділеного і жадати єго руки до спільної справи».

Річ проф. Вахнянина Рада міська приняла с оплесками і по слові референта майже всіма голосами піднесла внесенє V секції до ухвали. Проф. Вахнянин подякував відтак репрезентації міській за достойне порішенє справи, а Вп. президентови за єго дотеперішню старанну опіку над руськими паралельними клясами і бідною молодежжю.

Ігор Чорновол

для ІП “Діло”

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі