Українська революційна пісня 1848 року

13 квітня 2021 РетроДіло
Share Button
Іван Гушалевич (1823 – 1903). І. Чорновол. Українська фракція Галицького крайового сейму. Львів, 2018
Про що писало «Діло» 12 квітня 1936 року.

Мир вам, браття, всім приносим.

Мир – то наших отців знак,

Мира з неба всі днесь просим,

Чи багатий, чи бідак.

Разом руки си подаймо

І, як браття, ся любім,

Одні другим помагаймо,

К спільній меті поспішім!

Що ж нам нині на заваді?

Все вже зникло, тепер час!

Далі й в мирі, далі й в ладі

В ім’я Боже, лише враз!

Мир вам, мир вам, руські діти,

І гаразд вашим хатам!

Разом сили сполучіте,

Добре, добре буде нам!

Це слова першого гімну галицьких українців з 1848 р., автором якого був Іван Гушалевич. Поступово пісню забули. Але навіть тоді серед українців поширювалися й революційні бойові поезії та пісні, а не для гречкосіїв. На чому й наголосив професор Михайло Возняк у цій коротенькій розвідці.

У своїх «Воспоминаниях старика очевидца из семинарской жизни 1848го года» у ставропігійському «Временнику» на 1888 рік згадав автор, очевидно Іван Гушалевич, і про відсвяткування уродин цісаря Фердинанда в мурах духовної семинарії 19 травня. Головна роля припала тоді Гушалевичеві, що на нього як на першого дуктора випало мати промову. Мало того. Коли гості виходили до городу, нараз вийшов хор на галерію перед музей і заспівав голосно новонаписану пісню. «Мир вам, браття». Пісня викликала захоплення між семинаристами: Гушалевича носили вони на руках по городі.

Віршованою промовою Гушалевича п. з. «Стих» закінчується, а згаданою піснею «Мир русинам» починається видана в капітульній друкарні в Перемишлі 1848 р. перша збірка поезій п. з. «Стихотворения Ивана Гушалевича» (32 сс. мал 8*). У примітці до пісня зазначено, що її роздавано в Празі на славянському конгресі «с отношением ся до славян», себто з початком «Мир, славяне, вам приносим». Таким тріюмфом своєї пісні не задовольнивсь автор, а видав її ще у восьмисторінковій брошурці 1849 р. п. з «Пісні на день 3/15 мая 1849», яка крім неї принесла ще дві інші його пісні, а саме: «Де єсть Руска Отчина?» й «Щасть нам, Боже, щасть нам, щасть». До першої і третьої додано ноти (Любович), а при другій зазначено ідентичність мельодії з піснею «Дай нам, Боже, добрий час».

Перші роковини скасування панщини причинилися, без сумніву, до популярности пісні Гушалевича. Короткий їх опис подала «Зоря Галицка» в ч. 39. На Засіданні Головної Руської Ради 18 травня покликано окрему комісію для докладного опису роковин, який і надруковано в ч. 55 і 56 «Зорі Галицкої». З нього може не від речі буде тут дещо зацитувати. «Уже двома днями вперед з’їздилися із всіх округів священники і мірскії, міщане і селяне з далеких сторін до Львова, і прибували не лише посланники всіх громад з найдальших сторон, аби при тім празнику присутствовати, але самого 3 мая зійшлися з околиці Львова цілі громади і процесіях в проводженю своїх священників з хрестами і хоругвами, оздобленими в цвіти і стяжки народних барв со свіщами в руках і потягнули від церкви ставропігіяльної в святім проході разом з рускими парохіями львівскими в проводженю церковних піній через місто на велику Святоюрску площадь, де в самій середині на помості під великим в народні барви і многими австрійскими і рускими хоругвами оздобленім шатрі високий жертовник устроєний був». На великій Святоюрській площі був такий здвиг народа, що «тяжко було перетиснутися».

Кульмінаційний пункт перших роковин скасування панщини творило ось яке видовище. По Службі Божій відбувся величавий похід із військовою музикою з Святоюрської площі під губернаторство (пізніше намісництво). В дарунку для цісаря везли в подяку «за одержані благодаті по древному народному обичаю велит-боханець хліба і миску ярого меду. Той хліб, лавром і народною хоругвою оздоблений, був на возі умисне к тому приспособленим, синьо-жовтим платєм покритім, з чотирма народними хоругвами, 12 в сино-жовтії ярма запряженими волами з позолоченими рогами, золотою ланцою тягненім відвезений. 24 посланників громад з 12 руских округів провадили на сино-жовтих поводах тії воли; а 12 членів Ради Головної (межи тими 3 священників) і 24 посланників 12 руських округів з гудебною бандою попереду провадили цілий похід». Навмисне лишаю мову цитат без зміни, щоб вони йшли якнайвірніше.

Задалеко завело б ширше спинятись тут над іншими деталями перших роковин скасування панщини, пополудневу частину творила народна забава в поєзуїтському городі. Під вражінням хвилини писала про неї «Зоря Галицка» коротко: «Город красно був пристроєний; всюда були надписи рускі; над вечером було зріти ще руске в арені; потім штучні огні; город був освітлений». Широкий опис засвідчував також, що тут і там «видіти було нашу молодіж в народнім строю: Мати Русь возрадувалася – восторжествовала, поглядая на свої красиві рускі доні». Зокрема, захопилась львівська молодь двома сестрами-красунями з Золочівщини.

І рознесли зібрані учасники перших роковин скасування панщини пісню Гушалевича, правда, не за море, в чужину, як у ній співається, але все ж таки по всій Галицькій Землі. І була вона вірною відбиткою тих настроїв великої частини української суспільности Наддністрянщини, які вилились в оформленні кульмінаційного пункту травневих роковин: вона стала їх національним гимном, «незважаючи на те, що кожне слово того гимну, як на ту пору, було «кричучою брехнею» (вислів Франка в статті про Гушалевича).

«Одначе маємо доказ, що були в Галичині українці, які не могли погодитись із змістом гимну Гушалевича. У травні 1916 р. подарував до Бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка надрадник Лев Шехович «Український національний гимн, записаний неб. Йосифом Шеховичем, сам. сотрудником в Яворові в 1849 р.». Таку назву подав і таке походження рукописної пісні означив покійний урядовець Бібліотеки Ол. Назаріїв, очевидно, на підставі інформації жертводавця.

Запис пісні показує, що її записувач не привик ще вповні до свого письма. Ось її текст:

Далій, далій, рускі діти,

Бо юж давно прийшов час.

Годі нам в мирі сидіти,

Коли ворог гнобит нас.

Станьмо разом, а то сміло,

Против нашим ворогам,

Вкажім світу через діло,

Що народність мила нам.

Возьте, хлопці, коси в руки

Далій жваво на врага!

Най ся скінчат наші муки

Далій, гурра, гурра га!

Нехай сонце зайде крваво!

Окажіт вашу силу:

Кольте, бийте, ріжте жваво,

Сипте з врагів могилу!

(…) Автор пісні невідомий. Такі їх вислови, як «Юж», замість «вже», «увосьте» замість «возміть» або крваво промовляють за походженням з надсянських околиць. Одно певне, а саме, що наведена пісня – це протест проти гимну Гушалевича. Доказ цього маєм в рядку «Годі нам в мирі сидіти». Коли Гушалевич закликував «Далі в мирі, далі в ладі», автор пісні закликує подібними висловами до бою. А втім останні вислови вказують на те, що авторові рукописної пісні була відома пісня Каспра Ценґлєвича з таким початком:

Далій, браття, в руки коси

Лях нам красний приклад дав.

Вже вольности брнять голоси

Довго русин, довго спав!

Далій, хлопці, на врага!

Гурра -га, гурра-га!

Підготував Ігор Чорновол

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі