Вибори. Про що писало «Діло» 8 листопада 1938 р.

08 листопада 2019 РетроДіло
Share Button
Валерій Славек (1879 – 1939) – соратник Пілсудського, один з лідерів Польської соціалістичної партії, кількаразовий прем’єр-міністр і маршал Сейму. Фото: вікіпедія
6 листопада 1938 р. відбулися останні вибори до Сейму міжвоєнної Польщі. Українським партіям вдалося здобути 14 мандатів. Але не це привертало увагу громадськості: в тій ситуації українська спільнота не розраховувала на зростання числа своїх мандатів. А те, що вибори продемонстрували найнижчу явку в обох столицях – Варшаві і Кракові (відповідно 55% і 48%); а передовсім те, що Валерій Славек, кількаразовий прем’єр-міністр, маршал Сейму і аранжер виборчої ординації 1935 р. – вибори програв! Шок поразки, який тоді пережив Славек, виявився для нього фатальним – 3 квітня 1939 р. полковник вчинив самогубство.

У хвилині, коли пишемо ці рядки (12 год. передпол.), нема ще звіту з висліду виборів у всіх округах Польщі, тому нема фактичного матеріялу для рефлексій, що їх викликує кожна така статистика та спис імен. Треба теж бути дуже обережним з аналізою загальної ситуації, що її витворили у Польщі вибори і їх безпосередній відгук у польському та непольському громадянстві, бо недавні наші міркування на цю тему, писані в чисто інформаційному тоні, позбавлені всякої злобної інтенції та оперті на польській, варшавській і виленській пресі – підлягли чомусь-то конфіскаті разом з наголовком. Тому й писати вже тепер про вислід виборів і ситуацію, яку він витворює – дуже важко, тим важче, що крім загальнодержавного відтинку нинішні вибори мають ще свій окремий український відтинок і творять на ньому цілу окрему проблему, якої знову таки через пануючі цензурні умовини не можна ані освітлювати, ані аналізувати, ані навіть об’єктивно-інформаційно описувати: адже наша стаття, оголошена зараз після розписання виборів, яка виказувала без ніяких тенденцій «за» чи «проти» всі плюси й мінуси виборчої акції – дійшла до читачів у такому вигляді, що всі плюси залишились, а всі мінуси були скреслені. Просимо признати нам, що праця української публіцистики серед таких відносин нелегка.

І тому, здаючи собі з усіх цим моментів справу, заявляємо відразу, що присвячуємо це місце виборам радше з формального обов’язку, як злободенно-актуальній темі, без ніяких завдань всесторонньо її розвинути. І так напр. на самому вступі мусимо просити наших читачів, щоб вони самі – на підставі власної обсервації на місцях – оцінили, який високий відсоток управнених до голосування громадян дійсно голосував; читаємо, що напр. на Волині фреквенція доходила денеде до 95%, чому – зрештою – нема чого дивуватися, бо чейже у виборах 1935го року згідно з офіціальною статистикою посол Голинський (промисловець з Варшави) дістав на Поліссі теж до 100% голосів. З дотеперішніх даних можна вказати на дві дуже пікантні подробиці: у Варшаві перепав полк. Валєрий Славек, кількакратний післятравневий прем’єр, маршал останнього сойму і творець теперішньої виборчої ординації, як підвалини цілої існуючої державної системи. Знову ж у Львові перепав п. Войцєховський, формально заступник ОЗОНу [Obóz Zjednoczenia Narodowego – основна польска партія в той момент] на Львівське воєвідство, фактично його і технічний і ідеольоґічний провідник. Ці дві поразки мають свою вимову не тільки для даних осіб, але і свій політичний зміст: Варшава дала вислів свого недовір’я не для заслуженого колишнього польського боєвика і найближчого співробітника Й.Пілсудського, тільки для теперішньої виборчої ординації. Щодо Войцєховського, то його програма подвійна: він кандидував у Львові спеціально тому, що його попередня округа (Дрогобич) його не хотіла і що не увінчались також успіхом його заходи приміститися в якійсь західній чисто польській окрузі. Його поразка у Львові, де він мав до розпорядження ввесь апарат ОЗОНу і (як натякав «Вєк Нови») 900 агітаторів, у тому Львові, де він виробив собі фірму смертельного ворога українців і тому саме після подій, що відбувались на львівській вулиці у першому тижні цього місяця – ця поразка вказує на страшенно слабкий ґрунт ОЗОНу і на пересит антиукраїнською тромтадратією у деяких розважніших колах старшого польського громадянства. Поразка ОЗОНу у Львові тим болючіша, що перепав теж чоловий кандидат у 70-ій львівській окрузі Семкович. Коли на чотири львівські мандати ОЗОН перевів тільки одного свого кандидата – то це кепська для нього справа.

Броніслав Войцеховський (1893 – 1966) – лідер ОЗОНу в Львівському воєводстві. Фото: вікіпедія

Очевидно, що до сейму ввійде більшість послів з ОЗОНу, бо це єдина польська політична партія, яка брала у виборах участь. І не від гурту безпартійних, професійних і т. д. послів, але від послів ОЗОНу залежатиме підхід нового сойму до справи зміни виборчої ординації і сама її зміна передбачена як єдина (чи найголовніша) ціль нового сойму. Добре, що відпали політикани типу Войцєховського, але не знаємо, чи ввійшли на їх місце політики: бо читаємо самі нові імена, яких не знаємо не тільки ми, українці, але здебільша не знають їх і самі поляки.

З кандидатів УНДО [Українське національно-демократичне обєднання – основна українська партія] вийшли всі, з винятком найважнішої для нас округи – сяніцької, де українського кандидата провалили вже при правиборах, так само, як попереднього разу, у 1935 році, всупереч виборчому компромісові. Правду кажучи, мало хто сподівався, щоб було інакше, як сталося. Позатим – добре сталося, що взагалі соймові вибори поза ними. Відбувалися вони в часі цілком винятковому, коли не казати про саму проблему виборів на підставі старої ординації та відомий підхід до них інших українських партій. І саму у тому винятковому для українців часі, при відомих подіях міжнародного та внутрішньо-краєвого характеру, серед знаних подій у Львові – зацікавлення верхівки УНДО було заабсорбоване виборами, до яких широкі кола українського громадянства й українських мас з найріжнородніших причин великої ваги не прикладали. Найважніша з тих причин це взагалі зменшення для українців ваги варшавського парляментарного терену, зокрема терену сойму у цій найближчій каденції, яка має точно окреслені ціли. І тому з нетерплячкою очікуємо, щоб скінчились і вибори сенатські [відбулися 13 листопада].

За тиждень буде кінець виборів і тоді може прийде час піддати їх ближчій аналізі, вже виключно як подію з політичним змістом і політичними наслідками на чисто-українському терені. Тоді теж прийде час – і то вже останній час – приглянутися цілости українських справ, які виглядають нині значно інакше, ніж виглядали – перед виборами.

Ігор Чорновол, 

для ІП «Діло»

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі