Чи є в України реальні шанси повернути Донбас та Крим?

Share Button
Фото ілюстративне
Нещодавно в Україні розробили законопроєкт про перехідний період в тимчасово окупованих територіях (ТОТ). Поки це лише проєкт, але деякі статті відповідають вимогам українського суспільства. Чи дійдуть вони до кінцевого варіанту і будуть затвердженні — питання.

З цікавого — у законопроєкті йде мова про корінні населення Донбасу та Криму, але без згадки росіян. Це відкрито може демонструвати чітку позицію української влади щодо тверджень країни-агресора РФ.

Також йде мова про загальну амністію. А точніше відмову від неї. Усіх, хто вчиняв військові, тяжкі та особливо тяжкі злочини постануть перед судом.

У проєкті планується і масштабна люстрація. Місцевим “чиновникам” буде заборонено обіймати схожі посади. Виключення — комунальники та лікарі. У свою чергу готуватиметься резерв нових чиновників. Вибори ж можна буде провести аж через два роки після деокупації. Тобто поверненню окупованих територій під контроль України.

Що важливо, влада буде сприяти вивченню української мови та проведенню декомунізації регіону.

Це лише кілька найбільш цікавих пунктів, які на перший погляд звучать обнадійливо. І навіть якщо цей проєкт зроблять ідеальним і затвердять у Закон, то залишається одне найважливіше питання — коли? І чи є шанси?

Мати план — є великим плюсом, але коли ж ми заберемо назад своє? І чи взагалі є у нас така можливість: хоч дипломатично, хоч за допомогою української армії?

Діло вирішило про це дізнатись у експертів.

Фото ілюстративне

Ігор Тодоров, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Ужгородського національного університету, доктор історичних наук (до 2014 р. – професор Донецького національного університету).

“Реальної перспективи поверненя Донбасу (як і Криму) поки не спостеріагається”

“Можливі два варіанти повернення окупованих територій Донбасу:

1. Шляхом повної капітуляції, погодженням з усіма вимогами Росії: (фактичне визнання “днр\лнр”, “федералізації” України, відмова від курсу на НАТО та ЄС, і з часом  знищення України як суверенної держави). Проте цей варіант викличе активний спротив креативної патріотичної меншості і тому мав би бути неможливим для будь-якої влади.

2. Повернення не лише частини Донбасу, а й Криму через дестабілізацію Росії, з можливим застосуванням силових засобів. Проте цей варіант не є реальним в осяжному майбутньому. Україна, на жаль, не може відновити територіальну цілісність самотужки. Потрібна консолідована позиція і відповідні дії «колективного Заходу» (і України, як його невід’ємної частини!). Але на Заході поки «цінники перемагають цінності»…

Отже, реальної перспективи поверненя Донбасу (як і Криму) поки не спостеріагається. Окупація буде тривати найближчі роки, а може і десятиліття. І від політики сьогоднішньої влади мало чого залежить. Рішення про інвазію було прийнято в Кремлі в 2014 році і нема ознак відмови від нього. Сподівання ж на диво марні!”.

Мінські угоди.
Фото: Слово і Діло

Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт.

“Залишається сподіватися, що влада перестане жити ілюзіями та повернеться до реальності”

“В 2020 році переговори щодо деокупації Донбасу зайшли в глухий кут. Росія наполягає на проведені виборів на Донбасі без його передачі під контроль України. Це призведе до фактичної легалізації сепаратистських утворень, там буде діяти нинішня влада, яка не буде підпорядковуватися Києву, проте, Україна буде змушена фінансувати та утримувати сепаратистів. Це не влаштовує Україну. Тому вона вимагає спершу передати під свій контроль кордон з Росією, а вже потім проводити вибори. Проте, цей варіант не влаштовує Росію. За нинішнього російського режиму не варто очікувати поступок. Тому Мінські угоди не будуть виконані. Лише в разі приходу до влади в Росії людей, налаштованих на діалог з Україною, можливе укладання нової угоди щодо деокупації Донбасу. Найбільш оптимальним для України є звільнення Донбасу шляхом військової операції. Таке повернення гарантувало б повне відновлення української влади на Донбасі. Нам ні з ким, ні про що не треба було б домовлятися. На жаль, нинішня влада не приділяє належної уваги зміцненню обороноздатності країни та розвитку ЗСУ. Натомість, вона зосередилася на переговорах, які не демонструють прогресу та ніколи не досягнуть успіху. Залишається сподіватися, що влада перестане жити ілюзіями та повернеться до реальності”.

Фото з відкритих джерел

Олександр Закриничний, адвокат.

“З терористами має бути коротка розмова”

“На мою думку основна проблема нашої позиції – це абслолютний пацифізм по відношенню до терористів. В свій час В. Путін під час кризи в 99 році після бомбордування Грозного сказав такі слова «Мы будем преследовать террористов везде. В аэропорту— в аэропорту, в туалете поймаем, и в сортире их замочим, в конце концов”.

Так от я вважаю, що є речі навіть у наших ворогів які треба брати собі на озброєння. Я абсолютно толерантний з позицією про те, що з терористами має бути коротка розмова.

Досвід показує, що відсутність прогресу у перемовинах, а головне – можливості змусити Росію на міжнародному рівні дотримуватися домовленостей, вже у найближчому майбутньому призведе до «замороження» ситуації із Донбасом в контексті Мінських угод. Звичайно, такий сценарій стане можливим, якщо режим тиші продовжиться, а Росія не спровокує нового етапу ескалації та військового наступу на українські території. Варто також розуміти, що перемовин у «нормандському форматі» свідомо уникає саме російська сторона. Адже і з боку Франції, і з боку Німеччини все частіше лунають тези про необхідність зміни у логіці виконання пунктів Мінських угод. Саме на безпековій складовій та відновленні Україною своїх кордонів в ОРДЛО наголошують міжнародні партнери України. На жаль, у 2021 році питання можливого розміщення миротворців ООН в Україні не розглядатиметься, оскільки Росія точно скористається правом вето в Раді безпеки ООН.

Зрештою, у суспільстві протягом усього року переважала невпевненість стосовно будь-яких миротворчих ініціатив. Тим часом Росія продовжує нарощувати кількість військ і на кордоні з Україною, і в окупованому Криму. Зважаючи на непередбачуваність і «гібридність» дій російської влади, ймовірність прямої збройної агресії або посилення протистояння на Донбасі у 2021-му році – доволі висока”.

Інформаційна війна
Фото з відкритих джерел

Богдан Петренко з Українського інституту дослідження екстремізму.

“Сучасні війни – це війни за ідентифікацію, а не просто за окупацію територій”

“Повернення Донбасу можливе на різних умовах, але для наших національних інтересів важливо, щоби повернення відбувалось шляхом визволення. І не важливо – це буде політичне чи військове визволення, головне, щоб було відчуття, що Україна повертає Донбас, а не його впихують в Україну. По-перше, це зміцнить єдність в країні, а по друге призведе до усвідомлення тих, хто вірить лише в силу, що Україна як держава достатньо міцна. Але таке визволення можливе лише за наступних обставин: 1) підтримка більшості населення окупованих територій повернення в Україну; 2) послаблення і нездатність Росії нав’язувати свою волю військовими методами. Тобто в разі розвалу персоналізованої командно-адміністративної системи або конфліктів пов’язаних з перерозподілом влади, як це відбулось у СРСР наприкінці 80 – поч. 90. У той же час, єдине, що вдається Україні – це затягування процесу і відтермінування реалізації нав’язаних окупантом умов. Решта – як то системний вплив на громадську думку в РФ (для створення запиту на зміну влади) чи навіть в ОРДЛО (для формування позитивного іміджу для України) – відсутній. Більше того – періодично політичні партії ставлять свої політичні інтереси вище національних і намагаються грати на російських міфах про війну між Україною і Донбасом, поглиблюючи ненависть до жителів Сходу тут – на вільній території. Часто ми перебуваємо у міфах не лише російських, але й історичних – зокрема, про Другу світову. І в нашій уяві перемога можлива лише в разі сильної армії. Але – як показує досвід, сильна армія в СРСР не уберегла його від внутрішнього розпаду. Тому – армію відбудовувати потрібно, але – наголос має робитись на інформаційному протистояння. Бо сучасні війни – це війни за ідентифікацію, а не просто за окупацію територій”.

Дмитро Сінченко, голова ГО “Асоціація Політичних Наук”.

“Міжнародні санкції працюють виключно як стримуючий фактор”

“Повернення Донбасу, так само як і Криму, можливе лише у разі перемоги України у війні з Росією, це необхідно усвідомити. У разі поразки і капітуляції України відбудеться зворотній процес – повернення нашої країни під контроль Москви. І у цьому разі не так важливо, чи об’єднає Кремль Донбас із рештою українських територій у якомусь напівавтономному форматі, чи ні (про Крим у цьому разі, звісно, можна забути).

Тому питання варто формулювати інакше: “Що саме може вважатися перемогою України і як її досягнути?”

На моє глибоке переконання, повноцінна перемога України у війні можлива у разі досягнення трьох цілей:

1. Звільнення всіх окупованих територій;

2. Відшкодування агресором всіх завданих збитків;

3. Усунення потенційної загрози нових нападів з боку Росії.

Очевидно, що жоден формат мирних переговорів ані з Росією, ані, тим паче, із її маріонетковими псевдореспубліками не забезпечить нам перемоги. Силову операцію зі звільнення окупованих територій поки що Україна не в змозі здійснити. Міжнародні санкції працюють виключно як стримуючий фактор, який не дає росіянам продовжувати повноцінний наступ на решту українських територій. Отже, єдине, що нам залишається – це знищити Росію у її нинішньому вигляді. Мова, звісно, йде не про те, щоб напасти на неї і захопити Москву. Мова йде про контрольований процес дезінтеграції – розпаду РФ на малі національні держави. Лише в такому разі ми зможемо відносно легко і швидко повернути окуповані території, вимагати репарації від держави-правонаступниці репарації і не боятись нових нападів. Цю ідею раніше вже озвучував у своїй статті посол України у Сербії. Звучить фантастично? Насправді ні. Лише за минуле століття Росія розвалювалась двічі, і обидва рази за активного сприяння українців. Головне – поставити собі мету і робити кроки у напрямку її досягнення”.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі