Дике полювання на дикі тюльпани: для рідкісних квітів настала пора цвітіння і смерті

Share Button
Фото: Богдан Скаврон
Тюльпанову долину біля села Надітичі Миколаївського району не одразу помітиш, хоча ці пурпурові в білу цяточку квіти (офіційна назва — рябчик шаховий) вкрили поляну в заплаві тутешньої річки одразу попри жваву автотрасу.

У довідниках написано, що тут начебто створено природоохоронний заказник, але якихось вказівників чи застережних знаків про те, що в цій заплаві ростуть занесені до Червоної книги рослини немає.

Зрештою, мисливців за первоцвітами написані на таблицях заборони навряд чи зупинили б. За даними опитування Українського центру екологічних розслідувань, можна припустити, що більшість (понад 70 відсотків опитаних) громадян знає або здогадується про червонокнижний статус цієї квітки.

Але поза тим “дикі люльпани”, як їх називають в народі, зривають. Хтось пояснює, що “то таке гарне”, а дехто використовує квіти як додатковий заробіток.

Скажімо, минулої неділі у Львові патрульні поліцейські затримали продавчиню диких тюльпанів. У букетах, які вони принесли на продаж було близько 300 рослин. Тепер її, мабуть, оштрафують. Але чи забере це загрозу подальшого знищення цих рідкісних квітів?

“Справа не в штрафах, а в бездіяльності поліції, екоінспекції та обласного управління екології – штрафи і покарання за такі дії передбачені, але вони переважно залишаються на папері. За одну рослину передбачено 49 грн штрафу, плюс адміністративна відповідальність за статтею 88 (якщо на продаж – тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 510 до 1170 грн) або за статтею 90 (тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 340-510 грн, з конфіскацією незаконно добутого). Можна їм скільки завгодно розповідати, чому ці квіти треба охороняти, але якщо держава не діє, то толку від того ніякого”, – зауважив у розмові з репортером “Діла” директор УЦЕР Олексій Дубовик.

Треба сказати, що рябчик шаховий поширений в більшості країн Європи, але практично всюди перебуває на межі зникнення. У Бельгії, “дикі тюльпани”, які віддавна розводять як декоративні рослини, перестали існувати в природі ще в ХІХ столітті. Охоронні заходи щодо цього виду запроваджені у Швеції, Польщі, Англії, Росії, Нідерландах, Франції, Німеччині, Австрії. В цих країнах заборонено змінювати екотопи, викопувати цибулини, збирати квіти. У 1993 році для привернення уваги суспільства до проблем охорони цієї квітки в Німеччині її оголосили «Рослиною року».

До речі, квіти рябчика шахового зображені на гербах кількох німецьких та словенських громад, а 2002 року цю рослину було обрано емблемою англійського графства Оксфордшир. Мабуть, геральдистів приваблює специфічне забарвлення пелюсток рябчика шахового, на яких темно-пурпурові цятки чергуються з білими у строгому порядку, наче на шахівниці. Латинська назва цієї рослини meleagris (в перекладі «цесарка») порівнює строкатість квіток з цятками на пір’ї цього птаха.

“Дикі тюльпани” в Україні ростуть переважно на заході країни — у Закарпатті, Передкарпатті, Поліссі, на Буковині та на заході Лісостепу. Охороняється цей вид в Національному природному парку «Синевир» та на території пам’ятки природи «Білка».

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі