Крутяни знову вступають у бій проти ворога!

Тетяна Куцій | 01 березня 2021 Львів
Share Button
Деякі люди вже забувають, але в Україні вже 7-й рік триває війна із однією з найсильніших армій світу. Щодня новини приносять інформацію про поранених і загиблих на сході воїнів. Ціною великих людських жертв наша держава отримала передишку, щоб відбудувати та підготувати свою сильну армію. Чи вдалося досягнути цього?

Первинною ланкою військової освіти в Україні є ліцеї – військові та з посиленою військово-фізичною підготовкою. Саме в них готуються юнаки, які згодом стають курсантами та фаховими офіцерами. Із числа випускників ліцеїв може сформуватися справжній міцний хребет Українського війська – патріотичного, мотивованого, перевіреного та кваліфікованого. У Львові таким закладом, який готує юнаків до вступу у військові виші, є ліцей імені Героїв Крут.

Довший час цей заклад на вулиці Пасічній сприймався, як закрита школа для двох категорій: для юнаків, які мріють про військову справу та для важких підлітків, які мають проблеми з дисципліною. Проте суспільство знало тільки те, що ліцеїсти можуть брати участь у міських та обласних заходах, виступають на різних урочистостях. Львів’яни позитивно сприймали юнаків у застарілих радянського типу, але військових одностроях на вулицях міста.

В 2018 році ліцей вперше провалив вступну кампанію. Серйозний недобір став головною причиною більш пильної уваги керівництва області, а в результаті – зміни напередодні початку навчального року керівництва ліцею. Лишень у 2018 році львівські ЗМІ вперше за багато років змогли оглянути ліцей. Ефект розірваної бомби мала інформація про істинний стан справ у колись потужному і престижному закладі освіти. Журналісти виявили, що в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою не було навіть спортмайданчика, а спортивний зал перебував в аварійному стані. У ставленні до ліцеїстів панували солдафонські принципи та система незаконних покарань. Дідівщина та збори коштів стали звичними, і про це вже писали журналісти. Але руйнування ліцею прикривалося патріотичною риторикою й апеляцією до давніх заслуг. А за міцно зачинені ворота ліцею сторонні відвідувачі не потрапляли. Фактично, львівські крутяни навчалися чи не в найгірших порівняно з іншими областями умовах.

Проте журналісти на власні очі зафіксували дуже жалюгідний стан навчальної бази ліцею, а коментарі випускників у соцмережах свідчили про низку інших негативних явищ, які процвітали в ліцеї. Всі описані проблеми були пов’язані з періодом керівництва довголітнього директора ліцею – Романа Саляка, 76-літнього відставного полковника. Він беззмінно очолював установу, починаючи з радянських часів (з 1990-го року).

Зрозуміло, що Роман Саляк не прийшов на пусте місце, тож за 28 років керівництва зумів зробити деякі удосконалення навчальної бази ліцею. І при цих всіх описаних негативах, які були колись в ліцеї, в ньому залишалося багато хлопців, які витримали режим суворих покарань та продовжили шлях військового. В 2014 році саме вони першими зустрічали ворожу агресію на сході України, за що їм честь і хвала! Серед випускників – низка воїнів, нагороджених державними орденами, деякі, на жаль, посмертно.

Формальною можливістю для звільнення колишнього директора, який уже давно перевищив пенсійний вік, став Указ Президента, відповідно до якого посаду керівника ліцею військового типу має займати тільки діючий військовий. Це було логічним кроком, адже нове покоління військових має виховувати особа, яка розуміє сучасне покоління та сучасну війну. Сам директор був належно попереджений про заплановане своє звільнення (фото його заяви – додаток, в якій зазначено «до заміщення посади військовослужбовцем»). Але схоже на те, що змиритися із ним не бажав, тому призначення начальником ліцею почав оскаржувати в судах. Схоже, що занадто тривалий термін перебування на посаді зіграв з Романом Саляком негативну роль – з часом він почав сприймати ліцей своєю приватною власністю…

В останні роки армія змінювалася, загартовувалася у боях, змінювалися підходи до виховання нових офіцерів. За той час, поки пан Саляк організовував розгляд справи у судах, ліцей змінився до невпізнання. Починаючи від візуального вигляду – зникли хащі та чагарники на території, нове керівництво ліквідувало ями на плацу та замінило велику частину розбитого асфальту. У ліцеї з’явилися можливості для заняття спортом та електронний тир, класи набули сучасного вигляду, а вчителі – отримали мотивацію та стимул до творчості. Зміни заторкнули принципів роботи – на посади офіцерів приймаються учасники бойових дій, які показують приклад і працюють з юнаками, а не відсиджують робочий день на пенсії. Ліцеїсти регулярно спілкуються з учасниками бойових дій на сході, надихаються найкращими представниками сучасних героїв. Педагогічний колектив, позбувшись диктату застарілих догм і правил, проявив найкращі риси таланту. Сам Львівський ліцей перестав замикатися від світу і розпочав співпрацю з побратимами з інших міст та колегами з інших країн – ліцеїсти та педагоги регулярно відвідують побратимів, спілкуються із закордонними колегами. Зрештою, самі ліцеїсти відчули вияв турботи та довіри до них, почали усвідомлювати відповідальність та свій життєвий шлях як майбутнього захисника та воїна.

Для прикладу, нещодавно у ліцеї завершився всеукраїнський спортивний турнір пам’яті Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка. Ліцеїсти з усієї України змагалися, спілкувалися, налагоджували побратимство; саме вони будуть і спілкуватися у військах та в окопах. А свого часу Роман Саляк за надуманим приводом вигнав правдолюба Устима Голоднюка із ліцею Крут.

Сьогодні ліцей має розроблену стратегію, яка передбачає у співпраці з військовими та громадськими організаціями створення центру військово-патріотичної підготовки молоді регіону. Це велика праця і відповідальність, яка має важливе значення для безпеки держави. В жовтні 2020 року в обласній раді пройшов офіційний конкурс на посаду начальника ліцею. Конкурсна комісія одноголосно підтримала кандидатуру теперішнього начальника і подану ним стратегію розвитку закладу. Робота групи інспекторів держаудиту у ліцеї принципових порушень не знайшла (в основному, їхні претензії, навпаки, стосуються періоду до приходу теперішнього керівництва). Що ще потрібно для успішного зростання і розвитку стратегічного закладу?

Голова Львівської обласної ради Ірина Гримак після свого візиту і спілкування із ліцеїстами зазначила: «Зараз ми перебуваємо на етапі розбудови стратегії ліцею. У подальшому прагнемо, щоб ліцей став центром військово-патріотичного виховання не тільки Галичини, але і всієї України. Важливо, щоб до нас з’їжджалася молодь для навчання з усіх куточків держави і переймала наш патріотичний дух» .

Зі сторони Романа Саляка неодноразово були коментарі в ЗМІ про його намір працювати для розвитку ліцею. Паралельно він клепав скарги в усі можливі та неможливі органи влади (кількість таких писульок наближається до 50!). Це все спонукало обласне керівництво запропонувати варіант призначення Романа Саляка на посаду «директора» – радника начальника. І тут з’ясувалося, що головною метою цього «директора» було помститися усім нелояльним працівникам, звільняти їх із ліцею, посприяти призначенню підконтрольного наступника, а тільки тоді – остаточно відправитися на пенсію. Як відповіли нам у ліцеї, за понад два місяці після свого призначення Роман Саляк встиг попрацювати неповних … 3 дні. Весь час він провів двічі – на лікарняних, далі – відправився у відпустку на 56 днів. Жодного доручення не виконав, жодного рішення не запропонував. А принагідно ліцей отримав від нього вимогу на виплати: на оздоровлення, на грошову винагороду в розмірі посадового окладу та декілька сотень тисяч виплат за судовими рішеннями. Усно ж не раз заявляв, що вже підготував собі «наступника», який і нібито повинен бути призначений керівником закладу. Здається, цей радянський полковник переплутав комунальний ліцей із власним царством, яке він передасть у спадок!

Надходить час нашій львівській спільноті та владі визначатися, наскільки вони насправді хочуть розвитку такого стратегічного ліцею. Після років руїни та занепаду маємо шанс сформувати дійсно достойну школу підготовки юнаків, які будуть окрасою Українського Війська. І від влади залежить, чи готові вони вийти зі стану байдужності, а діяти в інтересах громади та держави.

Коментар Романа Саляка: «Мене просто обурило ставлення. Я ж цей ліцей заснував, мене звільнили. На посаду без конкурсу призначили іншу людину. Суди пристали на мої вимоги, мене поновили. Але я на посаді директора, директора без повноважень, бо є начальник. Виділили мені комірчину, де друкарка сиділа і все».

Однозначної відповіді, чи планує Роман Саляк працювати в ліцеї, ми від нього не отримали.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі