Підозри у земельних аферах та скандал зі справами Майдану – чим відзначився львівський ДБРівець Анатолій Тарасюк

Богдан Скаврон | 06 вересня 2021 Львів
Share Button
Анатолій Тарасюк
Недавнє призначення заступником директора Територіального управління Державного бюро розслідувань (ДБР), розташованого у місті Львові, 46-річного киянина Анатолія Тарасюка одразу обернулося скандалом.

Новопризначеному львівському ДБРівцю пригадали неприємну історію, в яку в травні цього року вляпалася його донька, 21-річна студентка Настя, записавши відео на захист російського репера Басти. На опублікованих в соцмережах кадрах дівчина називала тих, хто виступав за заборону його в’їзду в Україну, “українським бидлом”, і пропонувала змиритися з тим, що Крим “російський”.

Але брутальна витівка доньки виявилася не єдиним скандалом, в якому фігурує Анатолій Тарасюк. Дослідивши відкриті джерела, “Діло” виявило за правоохоронцем з понад 25-літнім стажем цілий шлейф неоднозначних ситуацій.

Вперше Анатолій Тарасюк звернув на себе публічну увагу зовсім недавно: минулого року під час призначення керівника управління з розслідування справ Майдану в Державному бюро розслідувань.

Його кандидатура з’явилася несподівано – після того, як восени 2020 року новий виконувач обов’язків голови ДБР Олексій Сухачов не призначив жодного з трьох головних претендентів, які пройшли у фінальну частину оголошеного попередником конкурсу.

Натомість було оголошено повторний конкурс. У ньому раптом з’явився і здобув перемогу Анатолій Тарасюк — на той час уже ветеран служби в СБУ (він розпочав свою співпрацю зі спецслужбою ще зі студентських часів у 1996 році). Прикметно, що Олексій Сухачов — так само колишній працівник СБУ. Обидва останнім часом служили у центральному апараті спецслужби. Раніше Сухачов і Тарасюк закінчували один і той самий вищий навчальний заклад (з різницею в один рік) – Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого.

“Очевидно, що єдиною метою оголошення нового конкурсу є просування конкретного кандидата новим в.о., який не міг це зробити в минулому конкурсі”, – обурювалися з приводу призначення Тарасюка на відповідальну посаду в ДБР у заяві Адвокатської дорадчої ради, яка об’єднує адвокатів сімей Небесної сотні.

У цьому відкритому листі на ім’я Олексія Сухачова правники та активісти висловили думку, що “результати цього так званого конкурсу були визначені заздалегідь з метою отримати “ручного” наглядача, а не незалежного і ефективного керівника управління розслідувань у справах Майдану”.

“Потерпілі у справах Майдану їхні представники і громадськість занепокоєні маніпуляціями, які відбуваються навколо цього конкурсу і його непрозорістю”, – заявили представники Адвокатської дорадчої групи. Вони вимагали проведення нового конкурсу на посаду, в якому перевагою для кандидатів мав стати досвід розслідування чи процесуального керівництва в справах Євромайдану. Але до них не дослухалися.

Понад пів року Анатолій Тарасюк очолював управління з розслідування злочинів, вчинених у зв’язку із масовими протестами у 2013-2014 роках (так точно звучить ця посада) в ДБР. Серед фігурантів справ, які розслідував очолюваний ним підрозділ, були, зокрема судді, що виносили незаконні рішення щодо учасників Євромайдану та Революції Гідності, а це додавало цьому призначенню особистого підтексту. Справа в тому, що однією із суддів, яких свого часу підозрювали у причетності до винесення незаконних рішень у справах Майдану, була колишня дружина ДБРівця – Кристина Константінова (Тарасюк), суддя Печерського районного суду міста Києва.

Як зазначено на порталі “PROSUD”, суддя Тарасюк постановила ухвалу про обшук активіста Автомайдану, а також відмовила у задоволенні клопотання прокурора про надання дозволу на отримання інформації щодо телефонних сполучень Януковича з російськими абонентами, з якими експрезидент зв’язувався безпосередньо під час розстрілів протестувальників.

Одразу треба зауважити, що провину судді досі не довів жоден правоохоронний органі, а нещодавно Кристина Константінова потрапила у базу “Правотворця” як суддя, котра відправила під домашній арешт учасників цьогорічної акції до дня народження Стерненка біля Офісу президента, спрямованої проти політичних репресій – активістів Романа Ратушного, Олексія Білковського та Сергія Філімонова.

Певна пікантність у призначенні Анатолія Тарасюка головним розслідувачем справ Майдану полягала ще й в тому, що його колишня дружина пішла від нього до свого колеги по цеху, судді того ж Печерського суду Віктора Кицюка, якого теж звинувачували у винесенні неправосудних рішень для переслідування учасників поїздки до резиденції Януковича в Межигір’ї (зрештою, суд його виправдав і він продовжує працювати суддею).

Вся ця сімейна “санта-барбара” Анатолія Тарасюка не цікавила б громадськість, якби її персонажі не були учасниками багатьох публічних скандалів та не фігурували в опублікованих електронних деклараціях один одного.

Скажімо, показовою з цього приводу є декларація суді Кицюка, в якій містяться дані про колишню дружину Тарасюка, його ж згадану вище 21-річну доньку Настю, яка останнім часом жила з мамою та вітчимом, а також спільну дитину суддівського цивільного подружжя, яке вони, зрештою, так і не узаконили, а навпаки – розійшлися. Тепер суддя Кицюк платить судді Константіновій аліменти, але це вже ДБРівця Анатолія Тарасюка ніяк не стосується. Він після розлучення з дружиною залишився жити з 14-річним сином, якого згадує у своїй єдиній наразі податковій деклаоації (працівники СБУ донедавна були захищені від публічного перегляду їхніх статків).

Відповідно до декларації за 2020 рік Анатолій Тарасюк має у власності дві квартири. Однією з них він почав користуватися одразу після призначення на посаду в ДБР — 20 листопада 2020 року. Це помешкання в Києві загальною площею 103,4 квадратних метри, його власником записана мама ДБРівця, а право проживання в ній має також його син.

Інша столична квартира (площа 87,18 квадратних метри), якою мають право користуватися, окрім Анатолія Тарасюка, його син та обоє батьків, — значиться як службове житло. Саме з ним пов’язана ще одна скандальна історія у його біографії.

Як ідеться в рішенні суду, ще у 2009 році Анатолій Тарасюк став на відомчу квартирну чергу, як офіцер СБУ, який потребує покращення житлових умов. До складу своєї сім’ї тоді він записав дружину-суддю, з якою ще перебував у шлюбі, обох батьків та дітей (і сина, і доньку) — загалом шість осіб.

Через три роки Тарасюк отримав ордер на службову трикімнатну квартиру. У той час він перебував на посаді директора Навчально-наукового інституту контррозвідувальної діяльності в Національній академії СБУ і його помешкання було відомчим житлом саме цієї установи.

Коли у 2014 році Тарасюка перевели зі служби в Національній академії СБУ на посаду в оперативний підрозділ Центрального управління СБУ, службову квартиру у нього спробували відібрати. Але він проявив свої кращі якості борця за справедливість та глибокі знання у юриспруденції (у 2011 році Тарасюк став кандидатом, а в 2021 році — доктором юридичних наук) і своє право на квартиру все таки відстояв.

“Зважаючи на те, що його вислуга на військовій службі в СБУ складала понад 20 років і він належить до категорії осіб, які не можуть бути виселені зі службових приміщень без надання іншого житлового приміщення, позивач в серпні 2014 року звернувся до Голови Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України (далі – ЖПК ЦУ СБУ) з рапортом щодо надання йому та його сім’ї виділеної йому службової квартири для постійного проживання шляхом виключення її зі складу службових”, – йдеться в ухвалі суду.

В Нацакадемії СБУ спробували вирішити справу компромісом, запропонувавши Анатолієві Тарасюку, зважаючи на те, що на квартирному обліку перебуває понад 150 осіб, погодитися переїхати в іншу — двокімнатну квартиру. Проте, офіцер наполягав на своєму, аргументуючи тим, що у нього велика сім’я, зі складу якої, щоправда, на час подання позову до суду у 2016 році вже вибула його дружина.

Зрештою Голосіївський районний суд Києва ухвалив зобов’язати Національну академію Служби безпеки України передати службову трикімнатну квартиру до службового фонду Центрального управління СБ України для розгляду питання щодо її виключення із числа службових.

Чи отримав якесь службове житло у Львові Анатолій Тарасюк після призначення на нову посаду в ДБР, з’ясувати поки не вдалося.

За інформацією на сайті “Стопкор”, яка підтверджується у відкритих джерелах, останні роки служби в СБУ Анатолій Тарасюк провів на оперативній роботі як офіцер діючого резерву (ОДР). Це особлива посада, яка чимось нагадує роботу “під прикриттям”. Такого оперативного працівника відряджають до інших державних та наближених до бюджету структур для контролю за діяльністю установи чи організації.

Джерела згаданого видання стверджують, що Анатолій Тарасюк виконував свою місію в Національній академії аграрних наук, президент якої нині фігурує в корупційному скандалі через вилучення із обігу дослідних станцій земельних ділянок та передачу їх у незаконну оренду. За оприлюдненою інформацією, серед власників землі виявилося 53 працівники спецслужби, начебто, не без допомоги “штірліца” із СБУ.

Відповідно до оприлюдненої декларації, у 2020 році Тарасюк отримав в СБУ грошове забезпечення у розмірі понад 1 мільйон 100 тисяч гривень, а також отримував скромну зарплату за сумісництвом як головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту інформатики і права Національної академії правових наук України, а також у Національному університеті біоресурсів і природокористування України, де він перебував на посаді доцента кафедри адміністративного та фінансового права.

Оскільки в публічному доступі немає електронних декларацій Анатолія Тарасюка за попередні роки (для працівників спецслужби донедавна це було дозволено), важко сказати у яких установах та на яких цивільних посадах іще працював цей офіцер. Тож його причетність до земельних афер поки залишається тільки підозрою.

Публікацію підписану кандидатом юридичних наук Анатолієм Тарасюком як “ОДР ГУ БКОЗ СБ України” можна знайти у збірці наукових статей за 2019 рік.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі