У Львові відкриють музей фотографії – зараз для нього шукають приміщення

21 жовтня 2020 Львів
Share Button
Фото: Роман Метельський
У місті Лева хочуть створити музей фотографії. Поки не відомо коли він зможе запрацювати, адже зараз для музею шукають приміщення. Як з’явилась ідея фотомузею, які експонати там представлять і чому фотографія це важливо – розпитуємо в львовознавця, фотографа і керівника проєкту Романа Метельського.

«Фотографію не обдуриш, вона фіксує дійсність»

Фото: Роман Метельський

Пане Романе, чому фотографія – це важливо?
Фотографію не обдуриш. Якщо спогади ти сьогодні розповідаєш так, завтра щось забув і розкажеш по іншому, післязавтра ще по іншому. То фотографія — вона фіксує дійсність. Фіксує цей момент і її вже не обдуриш. Це дуже важливий історичний документ.

Ви є творцем сайту «Фотографії старого Львова». А як загорілись ідеєю музею?
Вже 10 років існує проєкт Фотографії старого Львова і знаючи, що я працюю над таким проєктом, люди почали дарувати мені якісь фотографії цікаві, я почав колекціонувати їх і з часом зрозумів, що потрібно рухатись далі і зрозумів, що ці всі речі цікаві дуже великій кількості людей.

Як Ви зрозуміли це?
До мене часто приходять молоді люди, яким менш як 20 років. І більшість речей, які я їм показую і розказую вони не бачили і не чули. Вони іншого покоління – покоління цифрового. Це не є погано. Це просто так є. Бо ж історія змінюється, все змінюється. Але історію треба знати, розуміти звідки воно все взялося, чому воно так працює. І люди цікавляться, вони хочуть це знати.

Фото: Роман Метельський

Якщо говорити про майбутній фотомузей, яким він має бути?
«Цей музей має бути потужним елементом просвітництва, він має бути тим музеєм, заради якого до Львова приїжджатимуть не тільки зі всієї України, а й зі світу»
Музей, насправді, має складатись і буде складатись з кількох елементів. Перше, це постійна експозиція. Тобто люди в будь-який час можуть прийти і подивитися, дізнатись історію фотографії Львова, України чи навіть світу, дізнатись щось нове і цікаве. Друге – це змінна експозиція. Тобто цікаві виставкові проєкти, які можна привозити з-за кордону. Вже навіть є попередні домовленості зі Словаччиною і Польщею. Також можна привозити до Львова експонати й з інших міст України. Наприклад, в Хмельницькому є єдиний в Україні фотомузей. В Рівному працюють над створенням фотомузею. В Києві щось таке теж пробують зробити. Тобто це обмінні виставкові проєкти. Вони потрібні, щоб люди постійно бачили щось нове, щоб бачили виставкові проєкти світового рівня – я дуже хочу привозити такі виставки до Львова. Також має бути конференц-зал, лекторії, де люди можуть прийти і почути різноманітні лекції на фотографічну тему – про львівських фотографів, про історію фотографії. Це повинен бути дуже потужний і дієвий інструмент просвітництва. І також фонди. Зараз відходять фотографи, які фотографували Львів в другій половині 20 століття. Їхня фотографічна спадщина в гіршому випадку потрапляє на смітники. В кращому випадку зберігається в домашніх архівах або продається з аукціону – це хороший варіант збереження спадщини. Але треба дати можливість науковцям дослідити це і писати нашу новітню історію 20 століття. Це основні чотири напрямки, щоб творити фотомузей.

Фото: Романом Метельський

Скільки експонатів має бути представлено у музеї і яка площа для цього потрібна?
Вже зараз фонд музею складає кілька тисяч експонатів. Є екземпляри від дагеротипії (один зі способів проявлення фото) і до фотоапарата, яким робили кадри в зоні АТО у2014-му. Зараз шукають приміщення, площею хоча б 500 кв.м. для того, щоб можна було зробити сучасний музей. Тому що я бачу цей музей фундаментальним, музей, заради якого до Львова поїдуть не тільки зі всієї України, а й зі світу. Він має бути цікавим і малим відвідувачам, і сивочолим професійним фотографам.

«Кожен експонат є дуже цінним. І це я маю на увазі не в матеріальному плані»

Фото: Роман Метельський

Знаю, що Ви вже два з половиною роки збираєте фотоапарати. Як вони до Вас потрапляють?
Здебільшого просто дарують люди. За 10 років існування сайту Фотографії старого Львова я заробив, хочеться вірити, хороший авторитет не тільки у львів’ян, але й у людей з інших областей. І коли я оголосив, що буду робити музей (це було приблизно два роки назад), то люди зразу почали нести мені техніку. Вони навіть не сумнівалися. І приносять дуже цінні речі. Починаючи від «смєни» (фотоапарат) закінчуючи дуже потужними фотоапаратами, на яких ти дивишся і думаєш «ого». Наприклад, в мене є колега в Рівному – Дмитро Маслов. Він подзвонив до мене і каже — в мене тут є такий цікавий девайс. Мій дід в часи Другої світової війни робив фотографії. І в мене є чемодан для того, щоб робити фотографії. (Відкриваєш кришку, там тканина, запихаєш руки в рукави, запихаєш голову і відкриваєш ширмочку, там з’являється червоне скельце і ти вже в тому чемодані в будь-яких умовах робиш фотографії). Каже, і я тобі хочу його віддати. Адже ти будеш людям показувати…І таких прикладів дуже багато. Дзвонять, пишуть – а в нас є таке. Я кажу я беру все, друзі. Бо я хочу, щоб ця історія не пропала – починаючи від фотографії, негативів, книжок чи фотоальбомів і закінчуючи спалахами, фотоапаратами. Тобто все, що стосується фотографії.

Чи є експонат, який Вам найдорожчий, за який найбільше хвилюєтесь?
Кожен експонат він розказує історію, він близький, він якимось чином знайшов дорогу до мене. Це ж чудово. І все дороге. Недорогих речей тут нема. І я маю на увазі не в матеріальному плані.

Ви вже відкриваєте різноманітні виставки, навіть не маючи приміщення. А чи випробовуєте фототехніку, яка до Вас потрапляє?
Ми стараємось хоча б раз, два на місяць щось робити. Можливо, це навіть колись переросте в цікавий проєкт, коли ми поставимо фотоапарат, яким фотографували і поставимо фотографію поряд. Ще в нас була ідея позичити фотоапарати відомих львів’ян – фотографів, заправити плівку і пофотографувати в тим місцях, де колись фотографували вони. Уявіть лише, як це має бути цікаво – фотографія, яка зроблена колись і поряд фотографія, яка зроблена в тому ж місці, але за 50-60 років по тому. Є задумок багато. Тому хочеться, щоб, справді, було приміщення і ми могли все втілити в життя. Щоб люди могли поринути у ту атмосферу, почерпнути щось для себе і зрозуміти, що, дійсно, фотографія – це те, що важливо, те, що змінило життя.

Фото: Роман Метельський

Мирослава Созанська.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі