Ворожки, мисливці, «закоханий» брат: хто стоїть за вбивством молодої жінки

14 січня 2020 Відео, Кримінал, Львів
Share Button
Майже десять років правоохоронці трьох областей шукали винного у вбивстві мешканки Прикарпаття Іванни Гошовської. Допити, експертизи, пояснення, свідчення - це сотні сторінок щільного тексту, повні суперечностей. Основні версії слідства - без логічних зв’язків, а втручання у справу ворожок взагалі не витримує критики. Водночас, суд донині не поставив крапку у цій кримінальній справі.

З чого все почалося

Того липневого дня компанія молодих людей вибралась на природу. Серед присутніх Василь – успішний бізнесмен, його вагітна дружина Олеся, ще одна подружня пара –  Наталя та Олег, та троюрідна сестра Василя – 25-літня Іванка.

Відомо, що Іванка недавно повернулася з заробітків і того дня збиралася їхати назад до Італії. Жінка  навіть придбала квитки, але плани раптово помінялися. Вранці, згідно з даними мобільного оператора, вона зателефонувала до Василя. А в обід 23 липня 2009 року всі уже були в урочищі «П’янка» біля села Мізонь, що в Долинському районі Прикарпаття. Доїхали до місця позашляховиком, яким кермував Василь.

Програма стандартно-відпочинкова: річка, шашлик, козацька каша, ватра, напої. День, загалом, минув без ексцесів,  всім було весело і ніхто не зачинав колотнечі. Коли почало смеркати, компанія розсілася  біля вогнища і  продовжувала бесіди.

Біля опівночі, коли багаття вже згасало, а небо стало місячно- зоряним, в тій місцині несподівано прогриміло два постріли. В результаті Іванна отримала вогнепальне поранення голови. Уламки скла полетіли і від позашляховика «Тойота».  Відпочивальники кинули все і помчали до шпиталю. Це нам відомо із слів чотирьох очевидців події, які вижили.

Браконьєри, які безслідно зникли

За версією Василя (який до 2013 року йшов у справі, як свідок, а сьогодні він – головний підозрюваний) того дня все складалося чудово. Його дружина  була на восьмому  місяці вагітності і розважалася менш активно, а всі інші купалися в річці, трохи випили, готували на вогні їжу, роздивлялися краєвиди. Особливо чудувалася природою Карпат  Іванна, бо в Італії начебто «такого нема».

Цікаво, що довгі роки він не знав про існування троюрідної сестри, допоки їх не познайомив спільний родич у 2004 році. Відтоді вони підтримували як живий, так і телефонний зв’язок, Іванна була запрошена на його  весілля.

Також в матеріалах справи є інформація, що Іванка  й сама готувалася до весілля.  Відомо, що наречений –   італієць, трохи ревнивий, що в нього є дитина з іншою жінкою, а в їх стосунках була тривала пауза, тож  жінка природньо вагалася перед життєвим вибором.

Про те, що в Італії було нелегко,  Іванна розповіла Василю, відтак родич, в якого був прибутковий бізнес, запропонував  Іванні  допомогу: відкрити в Україні магазин, або приступити до  роботи на його базі відпочинку. Про ці розмови знали їхні друзі, але ніхто у тому не бачив небезпеки.

«Ми сиділи біля вогню, було близько опівночі, моя дружина і жінка товариша прилягли  в машині, Іванна була ближче до багаття, аж раптом в бік нашої галявини виїхала машина. Схожа на  УАЗ із увімкненими фарами і великим  фарошукачем. Нас засліпило. За секунду  – постріл і крик. Я підскочив, схопив свою рушницю, вистрілив у повітря. Машина зникла. Ми побачили поранену Іванну. Кинулись її рятувати. Олег, мій товариш,  схопив дерев’яну ложку і  розімкнув щелепи, аби вона не захлиснулася кров’ю. Потім  ми помчали в Долину. По дорозі я дзвонив всім знайомим, хто міг би допомогти –  і лікарям, і родичам. Ми навіть пробували викликати гелікоптер, аби транспортувати до Києва. Коли приїхали в лікарню, її відразу забрали в реанімацію. Зі слів медиків – Іванна була нетранспортабельна. Лікарі рятували на місці», – це відомо з показів Василя.

Свідчення того ж змісту надали  дружина, а також подружня пара, яка з ними відпочивала. «Показання свідків послідовні та співпадають між собою, але не знайшли ні спростування, ні підтвердження під час судового засідання», – сказано в матеріалах справи.

Також відомо, що в жінку влучили з  мисливської рушниці «Сімсон»,  з відстані 75-80 метрів, і голову пробила не куля, а картеч. Крім того, інтервал між двома пострілами тривав не більше 30 секунд. Другий постріл був зроблений в повітря із гладкоствольної самозарядної рушниці «Сайга 410К», власником якої є саме Василь. Зброю, на яку він мав дозвіл, була  постійно з ним в автомобілі.

Прокоментувати, чи версія Василя має право на життя, ми попросили у голови клубу «Правильне полювання» Богдана Кука.

«Описана ситуація цілком схожа на правду. Нерідко  випадкові люди дістають зброю і виїжджають полювати після заходу сонця, вночі, що заборонено законом. Багато браконьєрів користується тепловізорами, тому  ціляться не в звіра, а в силуети живих істот, але можуть влучати і в людей. Далі, якщо стріляти з мисливської рушниці без оптики з відстані 75 м в темноті, то травмувати людину можна тільки  випадково. Адже картеч, тобто металеві кульки, розлітаються між собою на великій відстані, що унеможливлює  прицільний постріл в конкретну точку. А щоб зробити два постріли з двох різних рушниць з інтервалом в 30 секунд – треба бути добре підготовленими «снайпером», рушниці мають бути зарядженими, а стрілок –  не рухатись і бути готовим натиснути на гачок, як у засідці», – розповідає Богдан Кук.

Але міліціонери не перевіряли, чи можна було добігти до місця, де був зроблений наступний постріл, перезарядити і взяти іншу рушницю. Про це сказано у матеріалах справи. На їх  думку, постріл було зроблено дуплетом – із двох стволів рушниці одночасно.

Зате, перевіряючи версію Василя про браконьєрів,  міліція начебто «перетрусила» всіх лісників та мисливців. Власниками автомобілів УАЗ в області виявились майже 27 тис. осіб, частину з них, в межах 100 км,  таки перевірили. Але сліди від шин  жодного з оглянутих авто не співпадали з тим, що залишила машина невідомих.

Також відомо, що галявина, на якій сталося вбивство, з усіх боків закрита деревами та чагарниками. Правоохоронці прочистили  всі шляхи виїздів та в’їздів, крім одного, що підіймався в гори, в сторону урочищ «Плистатий» та «Бистрий». Зате, під час відтворення подій правоохоронці позрізували приблизно 16 дерев (ялиць чи смерічок) висотою до 5 метрів. Вони начебто росли дуже густо, і це заважало відтворенню подій.

І ще один факт: рушниця, з якої зроблено постріл в голову Іванни, не належить головному підозрюваному, але така сама  є в його родича, який працював на його базі відпочинку. Останній не був тоді присутнім біля річки, проте декілька разів міняв свої покази щодо місцезнаходження рушниці.

За першою версією, Василь її викрав для скоєння злочину, а потім непомітно повернув, оскільки був власником бази, де вона зберігалася.

Згодом родич  поніс покарання за недобросовісне зберігання зброї, що завдало важкі наслідки,  але це не та історія….

Слідство ведуть екстрасенси

«Одного дня слідчий запропонував поїхати до ворожки. Він (Василь) сказав, що поїде, куди скажуть. Їх перенаправляли з одного населеного пункту в інший… Ворожка подивилася на паспорт, і сказала слідчому, відчепись від нього, він не винен», – про це йдеться в матеріалах справи.

То ж чи варто дивуватися батькам вбитої Іванни, які, втративши дитину, пішли за допомогою  не лише до магів, а й взяли участь у телепрограмі «Слідство ведуть екстрасенси».

Відтак, одна ясновидиця  Ольга Калінова  прибула із Чехії, інша мольфарка Магдалена десь з глибини Карпат. Обидві жінки говорили майже про одне: «родині пороблено на смерть десятки років тому… убивця, маючи законну дружину, був закоханий в Іванну і бігав за нею по лісі і зі зброєю. А виною тому – квітка мак на весільній сукні»…

«Давно відомо, що майже всі телепрограми і шоу, окрім тих, що йдуть в прямому ефірі, знімаються за наперед прописаним сценарієм. Це робиться для того, аби студія окупила витрачені на зйомки кошти рейтингом та емоціями. Крім того, деякі чаклуни самі готові платити за участь у подібних програмах, аби стати більш популярними, і набрати більше людей у свою «паству». Це для них, свого роду, вклад у рекламу, адже багато з них  після участі в  телепрограмах поїхали у «всеукраїнські тури», проводячи на місцях свої сеанси та прийоми», – коментує тележурналіст і викладач університету Євген Міклушка.

Родичі загиблої і без того переконані, що підозрюваний давно впадав за загиблою, запросив її на весілля,  там фотографувався з нею.

За словами рідних, Василь домагався Іванни, і того фатального дня вона  поїхала з ними на відпочинок, аби розставити всі «крапки на «і». В кінцевому результаті, і зі словами, «ти будеш моя або нічия», він зробив постріл. Водночас, більше ніхто зі знайомих цих молодих людей не може фактажем підтвердити чутки про «нездорові» стосунки між родичами – дружба, симпатія, бажання підтримати, але  нічого більшого.

Слідство теж відпрацьовувало цю версію.  Відтак, у 2013 році  чоловіку висунули підозру в умисному  вбивстві в стані алкогольного сп’яніння через неприязні стосунки та конфлікт.

Ми теж згідні, що ця версія має право на існування, адже нерідко між родичами може виникати обопільна симпатія. Прокоментувати ситуацію ми попросили психолога Наталію Семків.

«Втрата близької людини є страшною трагедією для кожного. Одна зі сходинок, щоб пережити цю втрату – несприйняття реальності та пошук винник. І зрозуміло, чому бідні батьки зверталися до ворожок, і навіть почали підозрювати у злочині родичів. Однак тут йдеться про  стосунки між троюрідними братом і сестрою. Варто затямити, що в українському суспільстві, де тільки вчаться терпимо ставитись до гомосексуалізму, ніколи не толерували кровозмішування. Це табу. За свою багаторічну практику я зустрічала один чи  два подібні випадки, але то була короткотривала «хімія» на фізіологічному рівні, яка  закінчилась нічим. Далі, коли чоловік налаштований на подружню зраду, то він ретельно до неї  готується, маскується і не залишає слідів. В більшості випадків він навіть починає дуже гарно ставитись до своєї дружини, особливо на людях. Тому, не думаю, що логічним було б упадати за іншою на власному весіллі, коли навколо багато  людей, батьки і друзі. Наступне, якщо людина хоче остаточно з‘ясувати стосунки, на кшталт,  «моя або нічия», то не буде це робити  на пікніку, в присутності близьких. Тут ще треба вияснити, чи притаманна для того чоловіка агресія  щодо інших жінок, яка була модель поведінки в його батьків, як він ставиться до дружини. Але головний «стоп» у цій ситуації – таки наша ментальність. Інцест аж ніяк не вписується в сценарій поведінки українців. А  якщо  доказова база у справі про вбивство – це  лише враження, емоції, плітки, чутки  та ворожіння, це абсурд», – каже Наталя Семків.

Крім того, якщо батьки знали, що троюрідний брат чіпляється до їхньої доньки, чому дозволили туди їхати, ще й з вагітною «суперницею».

А  поліцейські, якщо  впевнені, хто вбивця, чому не притягують до кримінальної відповідальності всіх, хто був з ним і давав неправдиві свідчення.

Схоже, ця версія влаштовує не тільки родину загиблої, а й   правоохоронців,  не дуже охочих  заморочуватись пошуками невідомих.

«Дірки» у слідстві та проведення експертиз 

Згідно з результатами  психофізіологічної експертизи з використанням комп’ютерного поліграфа, всі, хто були на місті вбивства, не є причетними до того злочину чи викраденні  рушниці. Сумарний аналіз результатів тестів становить більше 95%. І детектор брехні Василь та дружина проходили тричі.

Також відомо, що «смерть настала від вогнепального поранення пострілом картеччю з мисливської зброї  з неблизької відстані. Інших ушкоджень на тілі потерплої не виявили».  На думку фахівців, єдиний постріл, вчинений здалека над головою потерпілої в бік, де перебувають  інші люди, свідчить і про відсутність конфлікту та  умислу вчинити вбивство.

Звісно, версію ненавмисного вбивства правоохоронці теж відпрацьовували, але вона стосувалася лише зниклих браконьєрів. А потім і відпала взагалі,  «бо справжні браконьєри ніколи не заїжджали в місцину, де є відпочиваючі, світло і музика».  Однак,  жодної музики в той вечір ніхто не вмикав. А догораюче вогнище і маленький ліхтарик на жердині знаходились за чагарником і смерічками.  Тому світла від них з місця пострілу майже не було видно.

А  один із доцентів кафедри оперативно-розшукової діяльності Львівського НУВС вважає, що версію про причетність до злочину працівників районної чи обласної міліції взагалі не відпрацьовували.

За словами іншого працівника міліції,  у справі був повний  безлад, недбало проведено огляд місця події та речових доказів, навіть зброя – рушниця «Сімсон», з якої начебто вбили жінку,  вилучалася частинами.

Крім того, після розтину тіла загиблої було вилучено зразок шкіри з отвору біля скроні, куди влучила картеч.

«Зазвичай, такого не роблять, щоб  потім було з чим проводити експертизи. Шкіра  пропала на етапі передачі справи з райвідділу в Івано-Франківську обласну прокуратуру. Також ніхто не взяв змиви, де могли бути залишки пороху, ні з обвинуваченого, ні з загиблої», – свідчить ще одна працівниця тодішньої  міліції.

Що стосується автомобіля, то гіпсові зліпки слідів бігової доріжки протекторів шин, вилучені з місця трагедії, не залишені шинами коліс «Тойота Ленд Крузер», а іншим легковим автомобілем  до 3,5 тонн.

Також  відомо, що постріл, через який Іванна отримала смертельне поранення, пошкодив  і автомобіль обвинуваченого «Тойота».   А на місті були знайдені  сліди паливно-мастильних матеріалів, які залишив інший невстановлений автомобіль.

Але ще один момент: з висновку судово-балістичної експертизи, зробленої в липні  2010 року, відомо, що експерту на дослідження надали картечину вагою 2.32 г. Однак, вилучений з голови вбитої предмет був  картечиною вагою 2.12. Виходить, що  предметом дослідження у двох експертизах не була одна і та сама картечина.

А  коли хотіли провести чергову експертизу, то стало відомо,  що та  картечина пропала під час «погромів» у Львові взимку 2014-го року, коли невідомі захопили Галицький райвідділ міліції і знищили багато речових доказів. Експериментальні взірці, які мали б зберігатись після проведених експертиз, теж «загубилися».

Це коротко з того, що вдалося зрозуміти про те, як міліція Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей  розкривали важкий злочин.

Замість епілогу

Ми намагалися  з’ясувати, що призвело до злочину: хворобливе кохання, необережність зі зброєю чи полювання без правил, але наша мета досягнута лише частково. Зате вдалося зрозуміти, на якому етапі все пішло  шкереберть, і замість логічної розв’язки призвело ще до більшої плутанини.

На жаль, такий результат – це наслідок брехні.  Коли від початку люди маніпулюють показами, і йдуть на маленький обман, аби врятувати сокровенне,   то детективи, навмисне, або ні,  упускають найголовніше. Згодом, через те одні випадково потрапляють за ґрати, а інші уникають покарання. А істину так і не знайти: за що загинула молода красуня  і хто у тому винен.

Тетяна Сімка

 

 

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі