Як зробити з вашого Сірка справжнього Рекса? Поради львівської зоопсихологині

10 грудня 2019 Світ тварин
Share Button
Фото: Юра Мартинович
Якщо ви власник собаки чи кота, то напевно стикалися з тим, що не завжди могли зрозуміти їх поведінку. Чому він погриз мої тапочки? Чому постійно гавкає чи нявчить? Як його вигуляти без проблем? Де він заховався? І багато інших питань, які не дають господарям спокійно спати. Але не турбуйтеся, у сучасному світі є рішення – це зоопсихологи!

Львів’янка Юлія Бикова одна з таких спеціалістів. Дівчина зараз навчається на ветеринарному на магістратурі, однак мріє відкрити свій центр по реабілітації собак, тому також паралельно вчиться у Львівській бізнес школі в УКУ. Три роки тому вона завела свого першого собаку, якого назвала Річі. Щоб правильно його виховати, вона пішла на курси. Результати їй настільки сподобалися і надихнули, що вона почала більше цікавитися психологією собак, вивчати та допомагати іншим людям порозумітися зі своїми домашніми улюбленцями. Тепер вона зоопсихологиня зі стажем і займається виключно собаками. Її двоє собак шпіців настільки навчені, що можуть вільно з нею перебувати у кафе і чемно чекати на стільці, поки господиня їсть чи розмовляє.

Власне, у такій от невимушеній атмосфері журналіст ІП «Діло» поговорив з Юлією про світ собачої психології та про проблеми, з якими стикаються люди, що заводять домашніх тварин.

– Юлю, як давно з собаками на «ти»? Коли зрозуміла, що цікавить їх вивчення?

– Почала цікавитися собаками понад три роки тому, коли завела свого Річі. Це моя перша собака, яку дуже чекала. Хотіла надати йому все найкраще. Натрапила на заняття у Львові від Олександри Береговенко. У неї своя школа по навчанню собак. Почали разом ходити. Спочатку думала, що ми тут взагалі робимо? Бо це не були якісь тренування чи щось таке. Все дуже просто – палички, фішечки і собака через них переходить. Але ми тим займалися місяць, другий і на третій я бачу, що у мене зовсім не та собака, з якою прийшла! У моєї собаки більше не має жодного страху, жодних якихось упереджень. Річі перестав боятися взагалі. Він з дитинства їздив зі мною у трамваї і це не викликало у нього стресу. Річі лягав і спав весь час, поки ми їхали на заняття. Тоді зрозуміла, що дійсно такі заняття призводять до класних результатів. Почала аналізувати, а чому так? Заглибилася у психофізіологію собак, чому саме певні позиції, різні рухи можуть вплинути на психіку собаки таким чином, а не іншим? Це мені дуже сподобалося. Зараз це те, чим я займаюся. Три роки тому собака для мене була просто рядовою твариною, а тепер – це мій світ, який я і далі вчуся розуміти.

– Тобто навчання немає якихось обмежень?

– Навчання може бути для будь-яких собак. Немає жодних обмежень по віку. Можна починати займатися і зі щеням, і з дорослим собакою. Але треба розуміти, що ефект не буде той самий. Життя наших улюбленців дуже обмежене. Ми йдемо на роботу, на спорт, кудись, щоб побути з друзями. У нас є багато різних варіацій. Собаки ж більшість часу проводять вдома. Тому, якщо ми можемо дати їм щось цікаве, навіть банально відвести їх у парк і дозволити побавитися з іншими собаками, дати їм можливість побігати за паличкою – це треба обов’язково робити! Прогулянки і різні вправи вчать собаку володіти своїм тілом, щоб комфортніше себе почувати. Багато страхів у собак, для прикладу, на великих собак, на гучні звуки, то вони знімаються тим, що собака починає володіти своїм тілом. Їй вже не страшно. Вона не хоче втікати, вона розуміє, що все добре.

Зоопсихологія – це не кінологія

Фото: facebook.com/yulia.bykova.777

– Поясни, у чому різниця між кінологією та зоопсихологією, і чому ти є саме зоопсихологинею?

– Справді, треба розуміти різницю між кінологією та зоопсихологією. Бо це різні речі. Так само, як і дог-фітнес, який не належить ні до зоопсихології, ні до кінології. Це взагалі окрема ніша. Кінологом я себе не вважаю. Кінологи використовують неприйнятні для мене методи виховання та навчання командам. Насправді, вони вчать досить жорстко. Кінологія використовується дуже часто для службових собак, коли, для прикладу, тренують вівчарок для пошуку. Але є велика різниця між собакою, яку ми хочемо бачити компаньйоном у місті та собакою тренованою, яка навчена виконувати якусь роботу. Це дві різні собаки.

А дог-фітнес – це, назвемо так, фізкультура для тварин. Ми вчимо їх, як володіти тілом. Це гнучкість, впевненість у собі. Ми працюємо над усіма групами м’язів, над усіма групами зв’язок. Опрацьовується все. Дог-фітнесом можна лікувати навіть деякі проблеми зі здоров’ям, для прикладу, проблеми із суглобами або реабілітація після операції не можлива буде без правильного дог-фітнесу та відповідних навантажень.

– З багатьма собаками працюєш?

– Я не розпорошуюся і не веду групи чи групові заняття. У мене немає своєї школи. Але часто займаюся з декількома собака на певний період. Зазвичай до шести собак, з якими працюю, відпрацьовую всі страхи і всі можливі варіації. Вже декілька десятків собак перевиховала.

– То з чого починається твоя праця?

– В першу чергу, роблю тестування собаки. Тобто намагаюся зрозуміти, чому вона робить те чи інше? Для прикладу, якщо хтось каже, що моя собака втікає. Дивлюся на реакцію собаки, з’ясовую, чому втікає? Можливо, вона чогось боїться? Чи щось викликає у неї агресію? Найголовніше при таких тестуваннях – це довіра від господарів. Все залежить від того, скільки інформації вони мені дадуть. Два місяці сама можу гадати над тим чи іншим поводженням тварини, але коли господар подумає і скаже чесно всі відповіді на мої запитання, тоді це спростить завдання. Тому елемент детективного жанру у цій справі теж присутній.

Позитивне підкріплення бажаної поведінки

Фото: my-zoo.com.ua

– Що є основною твого підходу до тварин?

– Мотивація, а саме використання лише позитивного підходу. Жодної жорсткої амуніції, жодних покарань. Я притримуюся думки, що покарання для собаки – це відсутність смаколика. Тому позитивне підкріплення – це похвала за все, що мені подобається у собаці. Чесно кажучи, такий підхід також впливає на психологію людини. Якщо ми не сваримо собаку, а лише хвалимо, тоді у нас самих у голові відкладається, що вона робить багато класних речей! Тобто нюанси, що собака погризла щось до цього, перекриваються у думках тим, що вона також зробила багато гарних речей.

Навчання на позитивному підкріпленні відбувається без строгості, але я буду вимагати від собаки чіткого виконання команди. Тому не дам смаколика до тих пір, поки вона не зробить те, що її просять. Треба чітко розуміти, що не можна давати їй печенько, поки собака не виконає команду. Так, у мене собака може сидіти і, як приклад, просити їжу. Тобто я їм, а вона просить їжу. Та собака не отримає свій шматочок до тих пір, поки не виконає команду. Навіть, якщо це буде банальне сидіти, лежати, подивися в іншу сторону. Тобто це має бути підкріплення якоїсь дії, яка мені подобається. Не собака вимагає і я їй просто даю. Так не працює. Я підкріплюю їхню позитивну поведінку, а саме те, що мені подобається. А те, що не подобається, то не підкріплюю. Все дуже просто. Насправді, собаки швидко все це вловлюють і розуміють.

До речі, як позитивне підкріплення, ми можемо використовувати не лише ласощі для собак, а також улюблені іграшки. На деяких собак це діє набагато краще. Також прогулянки. Хтось любить довго нюхати, хтось любить бігати та бавитися. Ми просто даємо собаці те, що їй подобається за те, що вона робить щось класне.

– Але чи не розпещуємо ми їх у такий спосіб?

Вважаю, що балувати собак – це класно і оптимально! Бо у них коротке життя. Якщо вони для нас лише частинка нашого довгого періоду життя, то ми для них – це все їх життя! То, чому їх не балувати? У мене собака їсть ласощі кожен день. Звісно, обмежую, як і цукерки для дітей. Але, якщо моя собака попросить, то я дам ці ласощі за виконання якихось завдань. Нехай я буду бачити його щасливу морду, як він бігає і носиться з ласощами.

– Чи виникають проблеми під час таких занять?

– Насправді, проблеми на заняттях ніколи не виникають з собакою, а доволі часто з власниками цих тварин. Я не можу повністю виховувати собаку, взяти її на перевиховання, довести до якогось стану і все, віддати господарем готову «іграшку». Це так не працює. Зоопсихологія – це також навчання господарів тварин спілкуватися зі своєю собакою, розуміти її. Собака і без нас вміє сидіти, лежати, гавкати, давати лапу, гуляти, тому треба навчити господарів, як спілкуватися зі своєю собакою, щоб вони розуміли одне одного. Ці заняття – це, як вивчення іноземної мови, для прикладу, польської. Щось ми розуміємо, якісь базисні основи у нас є. Але, щоб змогти говорити чи хоча б читати на цій мові, то нам все таки потрібні знання та додаткові уроки.

Власники регулярно повертаються на занаття. Вони хочуть займатися ще, бо розуміють, що це класно і корисно. Часом дзвонять і запитують, що не так з собакою. І я можу сказати, що, для прикладу, ви поміняли запах у туалеті, а собака не терпить цей запах. Забирається відповідний аромат і собака перестає так робити. Потрібно постійно шукати причино-наслідковий зв’язок, логіку. Собаці не падає клепка раптово, так не буває.

– Напевно, складно просто так гуляти містом, коли постійно помічаєш, що не так із собакою та власником?

– Доки не цікавилася собаками, то здавалося, от йде собака на повідку, власник її приласкав і значить все у них добре. Після того, як займаюся цим вже певний проміжок часу, то не можу вже спокійно гуляти вулицею. Йду, дивлюся і бачу, що у неї ожиріння, якийсь нюанс з шерстю, проблеми із тазовим суглобом, їй явно потрібно дог-фітнес. Одразу все це січу і навіть те, як собаки реагують на свого господаря. Часто стикаюся з такою проблемою, що собака не вірить своєму господарю. Виховання собаки завжди базується на довірі. Ми не можемо карати тварину без причини і просто бити чи ще щось, а потім казати, ні, ти хороша, але виконуй все, що кажу. Він чи вона не зрозуміє. Собака має чітко розуміти, що від неї хочуть.

– Цікаво, чи у тебе є страх перед собаками, які поводять себе агресивно?

– У мене немає страху перед собаками. Але є така штука, як техніка безпеки. Якщо собака у даний момент перебуває у жорсткій агресії (кидається та гарчить), то я не підходитиму до неї, бо це нелогічно та небезпечно. Але знайду спосіб, щоб заспокоїти цю собаку. Тоді ми зможемо починати працювати. Також є певна проблема з дворнягами. Бо говорячи про собак з вулиці, яких підібрали, то у них зовсім інша психіка. Вона настільки багато переживають у своєму житті, що потім знайти до них довіру і підхід – це взагалі як окремий вид мистецтва. Мені завжди важко працювати з дворовими собаками. Але все одно до них можна знайти підхід, хоча, звісно, це займе більше часу.

Ігнорування – це найгірше покарання

– А крім відсутності смаколика, до якої ще міри покарання можеш звернутися?

Для собаки жорстка міра покарання – це, для прикладу, ігнорування. Це найжорсткіше, що я можу собі уявити у ставленні до собаки. Тому що собаки дуже соціальні тварини, живуть сім’ями і не можуть без спілкування. Припустимо, ти відвертаєшся та ігноруєш її. Після цього, якщо собака контактна і хотіла йти на контакт до господаря, зв’язок може розірватися, бо тварина образиться. Тому ігнорування – це дуже жорстка міра. Це крайність, до якої я можу вдатися. Вдаюся, коли собаки роблять щось вкрай небажане. Але це тимчасовий захід. Я покарала, відвернулася, один раз відмовилася від гри, але це короткотривала подія, 15-20 хв. Після цього сама ініціюю гру, що тепер все буде так, як я хочу і знову все переводжу на позитив.

– Ти казала про те, що собаки живуть сім’ями, не зграями?

– На жаль, у нашому суспільстві немає розуміння того, у якому укладі живуть собаки. Всі ми називаємо їх зграями. Але є різниця у собачій зграї та собачій сім’ї. Зграя, здебільшого, це кобелі, у яких своя анархія. Щоправда, у них є один вожак, який всіма керує дуже жорстко та авторитарно. Тобто всі його слухаються без лишніх думок. В сім’ї інший уклад, якщо вожак у нас один то у сім’ї – це обов’язково двоє. Це кобель та сука, він і вона. У них все абсолютно інакше. У кожного є свої ролі. У сім’ї ніхто не буде ображати цуценят чи іншу собаку. Там не йдеться про домінантність. Сім’я – це про довіру. Навіть, якщо у сім’ї і карають, то це роблять з якоїсь причини і той, кого покарали, аналізує, що зробив не так. Бо у зграї ніхто нічого не аналізує. Ліміту для собачої сім’ї немає. Чому я кажу, що ігнорування – це дуже сильне покарання для домашньої собаки, бо найгірше покарання у вовчій чи собачій сім’ї, яке може бути – це вигнання з сім’ї. Тоді собака не може повернутися назад і змушена йти геть. До речі, цікавий факт, що люди схильні створювати зграї, а не сім’ї. В 70% випадків, людина створює зграю з авторитарним лідером (зазвичай чоловік, але буває і жінка). Один лідер і всі підкоряються. Але собаки переважно створюють справжні сім’ї, а не зграї. Для них зграя – це щось взагалі дивовижне і вимушене.

Так, вовчу сім’ю можуть називати зграєю, але все це гра слів. Від назви не міняється, головне розуміти суть. Зараз говоримо у такій термінології, що зграя – це авторитарний вожак без права йому щось заперечити. Не слухаєшся вожака чи приближених вожака, тоді йдеш геть і це у кращому випадку, бо можуть роздерти за непокору. В сім’ї не так. У сім’ї лідера дослухаються, а він дослухається також до всіх решта.

До речі, хай як би це дивно не звучало, але у сім’ї є поняття, що можуть вбити собаку. Це трапляється вкрай не часто, скажемо, один випадок на десять тисяч, але це може бути. Таке трапляється у двох випадках. Або це щенята, яке сім’я не може прогодувати. Тоді для того, щоб зберегти свою цілісність і залишитися сім’єю, а не померти всім від голоду, сім’я прибирає цуценя чи цуценят. А у другому випадку це стається тоді, коли собака вперто ігнорує всі правила сім’ї. Бо у сім’ї є правила, яких вони дотримуються. Тому собака, яка постійно ігнорує їх, вона для них, як божевільна. Це генетика, якщо вона зараз така, то яке потомство буде далі? Собаці будуть довго доводити, що правила є і їх треба слухатися, але якщо собака постійно їх порушує (це не роблять за одну чи дві провини), і при цьому щось велике з себе строїть (лізе до лідера), то її або виженуть, або загризуть.

Собаки бояться скандалів у сім’ях

– Також доводилося чути по важливість домінантної поведінки у відносинах з собакою. Це правда чи міф?

– Міф. Стосовно домінантної поведінки є дуже багато міфів. Для прикладу, про те, що господар має першим заходити у двері і тому подібне, бо це домінантна поведінка. Чесно, я доволі часто використовую цю домінантну поведінку, щоб показати, що я люблю та поважаю свою собаку. Якщо кудись їду на якийсь час і потім повертаюся, тоді мої собаки не одразу йдуть на контакт. Вони ображаються за те, що я поїхала і їх залишила. Тоді сідаю на підлогу і беру трохи корму яким їх годую і даю з руки. Кажуть, що так не можна, бо собака буде домінувати. По цих принципах я роблю часто навпаки. Ці принципи про домінування – це дуже застаріла інформація. Та не домінує собака. Вже давно доведено, що немає міжвидового домінування. Тобто собака ніколи не буде претендувати на місце людини.

Так, собака певною мірою вважає, що ми інші собаки. Але вона вважає нас дуже дивними собаками. Чому? Бо собаки не розуміють, що таке і нащо нам руки? Для них це якісь морди на відростках. Як ми використовуємо руки? Ми можемо щось взяти, вдарити, притулити. Собака це чим робить? Своєю пащею, носом. Тому вона думає, що у нас ще дві додаткові пащі, які все те саме роблять, щоправда не їдять. Тому ми для них дуже дивні собаки.

Крім того, собаки дуже часто не розуміють нашу поведінку. Собаки не розуміють поняття поцілунку в людському розумінні. Для них – це укус, а укус – це щось ненормальне, неприємне і недобре! Для собак – це жахливо, коли їх вчать робити цьом. Моя собака вміє давати цьом, але по-перше вона це робить сама, тобто не я її цьомкаю, а кажу дай цьом і вона лиже мені щоку.

Багато інших речей вони теж не розуміють. Собаки особливо сильно бояться наших людських скандалів у сім’ях. Часом кажуть, що велика бійцівська собака напала на господаря. Але це не тому, що собака шалена, а це тому, що господар вів себе неадекватно. Зазвичай це стається після сварок господарів, коли, для прикладу, господар свариться на свою дитину. А хто признає, що от на мене напав мій пес, бо я кричав чи вдарив свою дитину? Собаки це дуже сильно і чітко все відслідковують. Вона вважає себе частиною сім’ї, тому зробить це моментом, бо їй потрібно розборонити конфлікт. Тут лідер, який ображає щеня, бо для собаки дитина – це щеня. Лідер ображає щеня? Справжній лідер не ображає щеня! Тобто тут або лідеру щось встрелило, або дитина винна. Значення матиме, куди собака направить цю агресію.

Хатіко – це про гіперприв’язаність

Кадр з фільму “Хатіко”

– До речі, як ти ставишся до таких історій, коли собака дуже відданий чи прив’язаний до господаря? Для прикладу, як історія Хатіко.

– Любов і захоплення можливе лише тоді, коли буде повна довіра. Тобто далеко не кожна собака таке може, як і людина. Хатіко – це приклад, який мені дуже не подобається. Там була гіперприв’язаність до господаря. А це також проблема. Про гіперприв’язаність можна говорити тоді, коли собака не може сама залишитися вдома. Коли вона ходить хвостиком за господарем і не відходить. Коли для собаки шалений стрес, якщо господар пішов на 5 хв у магазин. Це неправильні стосунки і ненормально. Бо там вже не йдеться про якісь здорові стосунки. Там йдеться вже про проблеми у поведінці з собакою. Якщо говорити про фільми з собаками, то мені дуже подобається «Марлі і я». Він показує реальну ситуацію з цуценям. Без цих «рожевих бантиків», там немає якоїсь фальші. Собака розносить дім, не слухається, не навчена і це факт. Собака не народжується навчений, щоб слухати кожне слово людини. Також, якщо собаку постійно носять на руках, трясуться над нею і надмірно розвивають неправильні стосунки, тоді вони виховують не собаку. Господар власноруч ламає собаці психіку.

– Припустимо, що у власниці собаки нові стосунки, як навчити собаку не ревнувати? Або, що власниця очікує дитину, чи буде собака ревнувати, бо йому чи їй менше часу приділятимуть?

– Якщо з’являються нові стосунки чи приїхали родичі на довший час, тоді треба використати мій улюблений підхід – позитивне підкріплення. Тобто, коли господар гладить також, щоб ці нові люди гладили собаку і давали їй шматочки смаколиків. Стосовно дітей, то дитина не з’являється раптово. Тому собаку для цього треба призвичаїти. Найкраще тварину привчати поступово. Ніхто не купує коляску, ліжечко і так далі в один моментом. Поставили ліжечко, то дозвольте собаці його понюхати, вона нічого йому не зробить. Понюхала, дайте смаколик, вона не буде це сприймати як якусь проблему. Всі нові речі у домі і у житті собаки мусять залишати якийсь позитивний слід. Щоб потім вона не боялася тої ж коляски, ліжечка чи чогось іншого, бо ви не навчили, що коляска та ліжко – це добре.

Стосовно того, чи підпускати до живота вагітної. Так, треба, але знову-таки поступово. Собака не буде до нього агресивно ставитися. Але треба показати, що це добре. Собаки розуміють все. Насправді, вони навіть вухом чують, що там б’ється ще одне серце. Крім того, часто собака може знати про вагітність господарки набагато раніше, ніж сама хазяйка.

Коли з’являється дитина, тоді треба з пологового взяти пелюшки її памперсів, або щось із запахом дитини і дати собаці понюхати, щоб не був шок, коли дитина з’явиться у будинку. Якщо собака проявляє інтерес до цього запаху, тоді треба хвалити. Так само, якщо у квартирі змінюються правила. Коли господарка займалася собакою, а тепер не може, бо дитина є, тоді це не має статися різко з появою дитини. Все має бути поступово. Тобто хтось інший має нею почати займатися. Для прикладу, спершу лише зранку чоловік. Навіть ми, люди, не любимо, коли щось змінюється в один момент. Бо тоді це не так болюче. Коли дитину приносять додому, то обов’язково давати понюхати. Хвалити собаку за інтерес. Краще хай вона цікавиться, ніж коли повністю забороните. Треба дати познайомитися з новим членом сім’ї. Нічого страшного не станеться, якщо вони познайомляться, навіть, якщо собака оближе ніжку дитини.

Ревнощі тут можливі, якщо неправильно вибудувані стосунки або зміни сталися дуже раптово. Собака тоді просто не розуміє, чому має змінюватися правила і ритуали, які були, бо може простіше, коли б дитину забрали і мені й всім буде добре?

Також буває, що у собаки можуть виникнути проблеми у стосунках з конкретною собакою. Тоді складно щось зробити, бо це, як і у людей, що хтось не подобається і все. У таких випадках краще просто не провокувати собаку.

– А коли у сім’ї з’являється кіт, тоді що робити?

– Налаштувати контакт з котом є важче. Найгірше, що коту не можна пояснити, що це нормально, жити разом з собакою. Якщо собаці ти можеш це пояснити, хвалячи та позитивно підкріплюючи, то кота у прямому сенсі треба діставати з-під дивана, бо він вже налякався і втік. І як ти йому поясниш, що собака та її інтерес – це нормально, що боятися не треба? З котами важче. Поведінкові проблеми котів можуть мати набагато глибше коріння, ніж у собаки. У собак насправді все дуже просто. От господар поміняв тапки, а собаці вони не подобаються і тому давай їх погризу, щоб носив старі. Приблизно так собі думає собака. У кота може бути, що десь там колись у господаря був неприємний йому запах і тому він почав мітити дома. Не вгадаєш. З котами набагато важче, тому поки не готова надавати поради, пов’язані з ними.

Нюхові ігри – найкращі ігри

Фото: facebook.com/yulia.bykova.777

– Скільки часу варто присвячувати своєму собаці на день? Які ігри у першу чергу потрібні?

– На день варто виділяти 3 години свого часу на собаку. 2 години – це прогулянка, решта – це заняття вдома і годування. Заняття та їжу можна поєднувати. Собаці не обов’язково їсти все з миски. Особливо, якщо це сухий корм. Беремо шматочок і пропонуємо виконати їй базовий комплекс: сидіти, стояти, поворот. Це робиться легко, а голова у собаки все рівно включається. Я вважаю, що інтелектуальне навантаження для собак постійно має бути присутнє. Не просто побігати за паличкою, а все-таки, щоб собака думала.

Нюх – це величезна тема у розповіді про собак. Це інтелектуальне навантаження і видотипова поведінка. Нюхові ігри – це просто найкраще, що можна вигадати для собак. Беремо три стаканчика, один шматок ласощів і граємо у наперстки. Або ще простіше, коли беремо ласощі, тремо за спиною у дві руки, щоб запах був там і там, і пропонуємо собаці. Але, коли пропонуємо, то не закриті кулаки, а долоні, які відкриваються. Чому так? Бо ми показуємо зап’ястя, а це одна із зон смерті. У такий спосіб ми говоримо собаці про довіру.

Також зараз роблять дуже багато всяких іграшок для собак і різні іграшки пошукові на нюх. Взагалі, робота носом – одна з найважчих, яка взагалі є у собак. Тому треба дозволяти їм винюхувати, коли вони проявляють інтерес, бо це їх видотипова поведінка. Для собак ніс – це як для нас очі. Їх нюх можна натренувати робити все, що завгодно. Знаходити людей, або коли падає рівень цукру у крові та навіть, коли у жінки настає овуляція. Собака все це прекрасно відчуває на нюх і навіть краще, ніж будь-який тестер. Цікаво, що спеціально навчені пошукові собаки працюють 20 хв, а потім відпочивають 6 годин. Бо ця робота дуже втомлює собаку. Весь мозок включається у роботу.

– Говорячи про інфраструктуру Львова, ставлення людей, чи зручно мати і вигулювати тут своїх собак?

– Я живу у центрі, але найближчий до мене вигуляний майданчик знаходиться у парку Франка. Мені до нього йти пів години, а у мене шпіц. Поки з ним пів години туди і назад, то вже половина прогулянки пройде. Тому зрідка буваю там. Отже інфраструктура для вигулу собак потребує ще покращення.

Мені неодноразово робили зауваження, що моя собака без намордника у громадському місці. Я розумію, у мене є намордник, але напевно варто врахувати, що моїй собаці 3,5 кг ваги! Зауваження робила патрульна поліція. Я розумію, що собака має бути у наморднику, але, коли собака менший середнього кота, тоді, напевно, мав би спрацьовувати здоровий глузд. Бо є різниця, коли ти з лабрадором без намордника сідаєш у трамвай. Натомість мого шпіца взимку у комбінезоні часто сприймають як дитину. Взагалі намордник – це річ класна і корисна. У Львові є проблема з догхантерами, коли спеціально отруюють собак. А коли собака у наморднику, то не може з’їсти чи злизати отруту. Намордники реально врятували не одну собаку. Однак має бути правильно підібраний намордник, який не заважає диханню і не натирає шкіру.

Вибір своєї породи – це основа

Фото: Юра Мартинович

– Хотілося б ще поговорити про породи собак. На скільки важливим є правильний вибір породи?

– Це одне з головного, що кажу всім. Перед тим, як брати собаку додому, якщо це не дворняга і ви підбираєте собі породу, то обов’язково читайте якнайбільше про саму породу! Не так просто вибирати, бо, для прикладу, у хаскі голубенькі оченята та симпатична шерсть і це класно. Спершу прочитайте, для чого вивели цю собаку. Ви готові бігати з нею, наголошу, що не ходити, а бігати 10 км в день? Якщо ні, то дайте собаці жити своє життя нормально і собі оберіть щось інше. Порід дуже багато, підібрати підходящу для себе можна легко. Є більш активні, є менш активні. Наприклад, пуделі та лабрадори хочуть і люблять вчитися, дуже швидко все схоплюють. А є ті, які не хочуть вчитися, як от різні їздові породи. Є породи, яких ти хоч застрелься, але не навчиш приносити м’ячик. Бо їй це не цікаво. Їм набагато цікавіше по полю за зайцями бігати. Тому до кожної породи застосовують абсолютно різний підхід виховання. Є дві породи собак, які вічні діти: лабрадори-ретривери та мопси. Вони не виростають у дорослих, у них залишається психіка, як у цуценят. Тому у старості завжди готові бавитися.

– А от про бійцівські породи, наскільки вони небезпечні?

– Мені не подобається термін «бійцівські породи». Бо немає такого поняття. Якщо ми відкриємо перелік порід, то там немає поділу на бійцівські породи. Хто ж у нас бійцівський? Чому ми вважаємо одних бульдогів бійцівськими, а от інших – вже ні? Бійцівських не існує. Часто люди боятись стаффордширських тер’єрів, мастифів, доберманів і так далі. Чого їх боятися? Якщо господар має здоровий глузд, тоді ця собак буде адекватна. Треба пам’ятати, для чого виведена та чи інша порода? Стаффорди для чого були виведені? Щоб бути нянями для дітей! То як ви думаєте, собака, яка виведена для няньчення дітей, вона буде агресивною від природи? Та не буде вона агресивною! Вона буде м’яка та дружня. Люди бачать у них силу, це справді сильні собаки. Але чому сильні? Щоб захищати дітей. Неадекватних собак з різними відхиленнями не так багато, а от неадекватних господарів – у рази більше. 

Якщо ти береш добермана ще цуценям і не вчиш його на захист, ніяких команд, таких як фас, взяти, то у нього цього не буде. Так, це велика собака, яка виглядає загрозливо. У Франківську живе доберман, якого допомога виховувати. Це абсолютно адекватний пес, який ні на кого не нападає. Більше того, він навіть не бігає за котами, що мене дуже дивує. Йому це не цікаво, його просто не вчили, що така поведінка – це добре. Чому собаки бігають за котами? Бо господарі дозволили. Для собаки одобрення – це не лише дати кусочок смаколика, але і не сказати, що то погано. Якщо це не заборонено, тоді це дозволено. Тому людина сама виховує присутність агресії чи її відсутність у своєму собаці.

– Можеш більше розповісти про мрію, яка пов’язана з реабілітаційним центром?

– Це моя мрія, заради якої пішла в УКУ, щоб навчитися, як відкрити свою справу, зрозуміти, як це працює. Сподіваюся, що у найближчі 5 років вдасться створити великий центр з навчанням собак, з повною реабілітацією після травм будь-якої важкості. Тому зараз шукаю спеціалістів. Коли чесно, відповідного спеціаліста лікаря-реабілітолога в Україні просто немає. Найближчі такі у Варшаві або у Санкт-Петербурзі. Навчання ветеринарів – це друга болюча тема для мене. Ветеринарів навчають на коровах, свинях,  вівцях. Мене цікавлять собаки. Що толку, якщо ми на магістратурі далі обговорюємо коней та корів? Коли питаю про собак, то дуже мало отримую інформації. Існує велика проблема зі спеціалістами. Випускаєтесь кожного року досить багато студентів, роботи мало, а спеціалістів все одно немає.

– Підсумовуючи, чи правильно я розумію, що кожну собаку можна перевиховати?

– Звісно! Зі всіма собаками можна дати раду, які б у вас не були проблеми. Я впевнена, що їх можна вирішити! Якщо не прибрати повністю, то принаймні зробити терпимими як для вас, так і для вашої собаки.

Юра Мартинович,

ІП «Діло»

Читайте також: Тренажери ніжних почуттів – про домашніх улюбленців та їх айболитів

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі