Бачити під ЛСД: астрали світла і кольори звуків. Історія «проблемного дитя» Гофманна

08 квітня 2020 Життя
Share Button
Зображення у стилі "ЛСД"
Надворі був 1943 рік. У світі точилася найкривавіша із воєн – Друга світова. На Східному фронті Гітлера переслідувала низка військових невдач, почалося антинацистське повстання у Варшаві, сталася висадка союзників в Сицилії та відбувся вихід з війни Італії, США тиснули своїм флотом на Японію, а у самому центрі Європи, Швейцарія продовжувала свою політику нейтралітету... У ці квітневі дні у Базелі 37-річний доктор наук, хімік Альберт Гофманн займався тим, що випробовував на собі диетиламід лізергінової кислоти, або всім нам відомий ЛСД.

Історія злету і падіння ЛСД

Картина Сальвадора Далі “Постійність пам’яті”

Альберт Гофманн синтезував ЛСД ще у 1938 році, але відкрив його психоделічний ефект лише через п’ять років, 16 квітня, коли препарат випадково проник через кінчики пальців дослідника. А вже 19 квітня Гофманн свідомо прийняв 250 мікрограмів речовини і випробував на собі інтенсивний ефект. Ця подія стала відомою як День велосипеда, бо після прийому ЛСД, десь за годину, відчувши різкі зміни у собі, Альберт Гофманн подумав, що захворів і попросив асистента супроводити його на велосипеді з лабораторії додому. Ця подорож увійшла в історію і змінила життя багатьох людей.

«Все в моєму полі зору тремтіло і викривлялося, наче, в кривому дзеркалі. У мене також було відчуття, що ми не можемо зрушити з місця. Однак мій асистент сказав мені пізніше, що ми їхали дуже швидко», – писав у спогадах про ту подію Гофманн.

Приїхавши додому, Гофманн не зміг стояти і ліг на ліжко. Він попросив молока. Коли сусідка принесла молока, то йому ввижалося, що ця жінка – зла відьма, а навколишні предмети покрилися кольоровими плямами. Більше того, звуки для нього також візуалізувалися! Ефект тривав декілька годин. Як з’ясувалося пізніше, Гофманн у десять разів перевищив порогову дозу препарату… Однак це ніяким чином не вплинуло на його здоров’я, лише змінило бачення світу. Після того він почав детально вивчати дію ЛСД і написав цілу книжку про свій досвід і відкриття, яка називається «ЛСД — моє проблемне дитя». У ній Гофманн називав цей препарат «ліками для душі».

Справді, ЛСД не одразу були визнаними забороненими. Бо спершу у 50-60-х роках ХХ століття цей препарат з практичних міркувань використовували психіатри як на собі, так і на своїх пацієнтах. Люди науки прагнули за допомогою ЛСД ліків краще збагнути такі стани психіки, як шизофренія і чи можна за допомогою цієї кислоти допомогти хворим на різні розлади психіки? Також протягом холодної війни спецслужби різних держав намагалися використати ЛСД для допитів та контролю над свідомістю, однак нічого не вийшло. Британська таємна служба розвідки МI16 дійшла до висновку, що ЛСД не є практичним препаратом для контролю свідомості, а всім, на кому тестували цю психотропну річ, згодом було виплачені кругленькі компенсації за «стіни, які розтікаються, тріщини з’являються на людських обличчях… очі стікають по щоках… обличчя у стилі Сальвадора Далі… квітка перетворюється на слимака», – так описував свій досвід один з піддослідних.

Наркотики і наркоторговці

Поліцейська замальовує наркографіті

Чи є шкідливим цей засіб, а, якщо ні, то чому його не можна купити в аптеках?

Найперше, треба розуміти, що на сьогоднішній день ЛСД – це нелегальний наркотик, заборонена речовина, яку продають наркоторговці. А все тому, що ще наприкінці 60-х років ХХ ст. влада США віднесла ЛСД до небезпечних психотропних засобів, тобто заборонила. З того часу почалася систематична боротьба з ними. Одна з причин, чому так сталося – це політика, бо у ті роки ЛСД широко поширився серед молоді, зокрема серед популярних тоді «хіпі». Таким чином влада намагалася більше впливати на надто волелюбну молодь. Але також є медичні причини і дослідження про шкоду ЛСД для організму. Та варто розуміти, що за 77 років існування, офіційно від ЛСД ніхто ще не помер, хіба у випадках змішування ЛСД з іншими препаратами. Тому можна також знайти дослідження, які спростовують те, що ЛСД є шкідливими для організму. У будь-якому разі всі погоджуються, що диетиламід лізергінової кислоти впливає на психіку і у великих кількостях робить певні ментальні зміни. Батько ЛСД Альберт Гофманн також визнавав, що «у поганих руках – ЛСД може бути шкідливим». Що він мав на увазі під цим?

Мова йде про наркоторговців, яких цікавлять лише прибутки, а не фізичне чи тим паче душевне здоров’я своїх споживачів. Наркоторговці можуть часто продавати не якісне ЛСД. Наркотики – це глобальний і добре організований бізнес. Його вироби розробляються, продукуються, перевозяться, потрапляють на ринок і продаються чверті мільярда споживачів у всьому світі! Важко знайти дані, які б говорили, скільки заробляють у світі саме на ЛСД, але, як пише журналіст і дослідник цієї теми Том Вейнрайнт у своїй книжці «Наркономіка. Як працює екомінока картелів», річний дохід всього наркобізнесу становить близько 300 млрд доларів (і це дані, яким вже десять років!). А як протидія, то у всьому світі платники податків витрачають понад 100 млрд доларів щороку на боротьбу у з нелегальною наркоторгівлею.  Також треба розуміти, що у світі чи не щотижня створюються якісь нові синтетичні (штучні) наркотики у лабораторіях, тому їх число постійно зростає і зараз це сотні (коли не тисячі) назв, сотні (тисячі) різних препаратів, які заполонили світ. У країнах, де наркотики у тій чи іншій мірі легалізовані, вони вийшли на промисловий рівень (для прикладу, Нова Зеландія, де люблять наркотики більше, ніж у Голландії). Нові «легальні наркотики» забирають місце старих, класичних (і ЛСД теж). Однак, кількість жертв цих «легальних наркотиків» невпинно зростає. Адже часто їх перевіряють вже на практиці і забороняють постфактум. Ці синтетичні наркотики, по суті, є аналогами вже існуючих, але мають дещо змінену хімічну формулу, тому й становлять небезпеку і тому їх складно відслідкувати. Саме їх найчастіше пропонують сайти чи телеграм канали, чиї назви пишуть на стінах будинків (наркографіті).

До речі, інтернет змінив багато чого і наркобізнес у тому числі. Якщо, умовно, ще вчора, щоб купити той же канабіс, потрібно було знати, в кого це зробити, знайти таємного дилера, то зараз інтернет зробив ринок збуту необмеженим і легкодоступним практично всім. Цікавий факт, що першу офіційну покупку онлайн було зроблено у 1994 році (купили чи то альбом Стінга чи то піцу). Але ще у 1971 році – студенти Лабораторії штучного інтелекту Стенфордського університету використали Арпанет (попередник Інтернету), щоб укласти угоду зі студентами Массачусетського технологічного інституту на іншому кінці країни. І що вони купили? Пакет марихуани! Тому, кажуть, що перший онлайн продаж був саме наркотою…

То що з ЛСД? Чи популярний він? Виявляється, що ні. Найбільш популярним наркотиком молоді зараз є амфетамін (який добряче нищить кальцій і кістки людини), а також ці синтетичні наркотики: як солі, мікси, гриби, спайси, різні кислоти, які є похідними від існуючих класичних наркотиків. Також набирає обертів так званий мікродозинг, коли вживають маленькі дози якогось наркотику. Зазвичай це марихуана, але також бувають гриби чи той же ЛСД. Ефект мікродозингу є у рази слабшим, тому його використовують, щоб дуже легко стимулювати креативну діяльність мозку, мати більше сили і натхнення. Але мікродозинг – це для людей з грошима, бо необхідно мати постійні і надійні поставки саме якісного продукту, на якому люди можуть сидіти роками.

Бачити астрали і бути частиною культури

Астрали світла

Постає питання, чому ЛСД не втрачає своєї аудиторії? Адже стільки нових продуктів на цьому ринку з’являється? Як кажуть знавці, все тому, що він став частиною культури, адже він унікальний наркотик.

Львів’янин Петро (ім’я змінено з етичних міркувань) декілька разів вживав ЛСД і розповів журналісту ІП «Діло» про свій досвід та знання у цій сфері. На його думку, ЛСД став частиною світової культури, яка об’єднує людей, що хочуть пізнати щось абсолютно нове, розширити горизонти свого бачення і долучитися до «спільноти»:

  • ЛСД – це величезна радість, це приємно, це насичені кольори, це глибока емпатія, пережиття якогось глибинного релігійного чи інтелектуального досвіду. Дуже м’яко кажучи, ЛСД сильно загострює відчуття, але мова навіть не про відчуття! Ти можеш реально попасти в астрали! Так, це звучить дивно, але про це всі говорять. Люди під ЛСД дійсно бачать астрали. Особливо, коли дивляться на небо, або на зірки. Якщо у горах дивишся догори, то враження, наче переживаєш світову епопею! На рівні відчуття, інтелектуального сприйняття, наче, все стає цілісним. Твоє візуальне бачення, твої емоції, твій інтелект, все воно стає єдине, ти стаєш настільки цілісним, що переживаєш сильний зв’язок єдності з самим собою, бачиш твоє візуалізоване світосприйняття перед очима.
  • Астрали – це візуальні глюки. Це лише здається, що ввижається. Кути світла інші, або сонце починає само у себе закочуватися. Ці візуальні зміни складно описати. Це не жорсткі галюцинації, це твоя свідомість і психіка отримує можливість побачити ті предмети і ті явища у такій позаінтелектувальній сфері. Ми знаємо, що сонце є таким, що воно кругле. З дитинства знаємо і його колір. Але під ЛСД сонце не кругле і не жовте, і по-іншому котиться небом. У більшості картина пливе… У житті люди все схоплюють словами, а під ЛСД все по-справжньому бачимо очима. Це не є галюцинації, тобі не ввижається монстр, тобі не ввижаєтеся щось. Це картини Сальвадорка Далі, такі, що розтікаються. Це максимум ЛСД. Більше не досягнути, хіба треба їсти якісь дуже поплавлені і страшні наркотики, щоб ввижалися демони чи ангели.
  • Від ЛСД може бути «bad trip» (поганий досвід). Власне, «День велосипеда» – це приклад першого «bad trip». Тому що Гофманну його сусідка ввижалася, як якась стара відьма. Від ЛСД може бути така річ, але це дуже рідко, винятки. Ніхто не застрахований від «bad trip». Але це не від ЛСД стається. Якщо у тебе дуже поганий настрій, скажемо, тебе пограбували, дівчина кинула, щось погане сталося, тоді кайф обламається. Все, що є у твоїй психіці, воно вилізе на верх і ти це побачиш.
  • Найгірша проблема з ЛСД – це якість ЛСД. Бо часто можна купити замість справжнього ЛСД якусь іншу кислотну, яка може дійсно розплавити розум і психіку. Ми живемо в Україні, тут складно знайти багато справжнього ЛСД. На пошуки перевіреного товару треба витрати багато часу – від тижнів до місяця. У Європі з тим простіше.
  • Треба розуміти, що від ЛСД взагалі немає залежності. Навіть, якщо з’їсти його багато разів, то просто згодом стане не цікаво, бо психіка адаптується до цього стану, це стане нормою, і те глибоке пережиття – зникає. Також навіть, якщо з’їсти його кілограм, то нічого з твоїм здоров’я не станеться, просто відключишся. Бо ЛСД унікальний – не надто сильний, не надто слабкий, не надто складний, бо не дає побічних ефектів. Чи впливає на психіку? Не впливає він ніяк на психіку. Звичайно, якщо психічні хвороби якісь є, то ЛСД може їх підсилити і значно увиразнити, але то все дуже індивідуально. Також немає переходу з ЛСД на героїн чи щось таке. На героїн сяде людина, яка сиділа у тюрмі, а не на ЛСД. Немає пов’язаності. Є зв’язок між коноплею і ЛСД. Люди, які курять травку, можуть перейти на ЛСД, але й це сумнівно.
  • Час дії ЛСД залежить від дози і від місця, де ти вживаєш. Мені здається, якщо у місті вживаєш, то гребе менше. На природі, то гори, море, зірки, нема людей, тоді відчуття довше. Бо у місті ЛСД то таке, а у горах – це бомба! Ти хочеш ці дерева обіймати, дивитися на небо, на зірки. До речі, під ЛСД відчуття часу взагалі зникає. Ти усвідомлюєш тоді на скільки то сконструйована річ. Все довга мить. Десь три-чотири години насичено тримає, а ще є година-дві входу у стан і година-дві виходу. Тебе розкладає, а потім збирає до купи… Так воно діє.
  • ЛСД для всіх може бути – це позавікова штука. ЛСД – це також культура, новий досвід. Його часто вживають саме ті, хто не п’є і не курить, просто пробують ЛСД , бо це… частина більшої культури, новий досвід. Досвід ЛСД – це щось таке, що ти будеш згадувати все життя. Незабутні враження, яскравий спогад. Як спогади з дитинства. Але варто сказати, що в Україні немає розвиненої культури споживання ЛСД, коли, для прикладу, їдеш у гори. У нас часто люди нажираються якоюсь поганою кислотою, ходять і втикають. Не вміють того правильно і роблять, як варвари. Це нагадує, як деякі не п’ють, а бухають будь-яку горілку, але є ж люди, які її культурно і смачно вип’ють трішки чогось хорошого, закусять і відчувають себе прекрасно. Так само з ЛСД, який є чимось культурним, а не варварським.

Говорячи про культуру ЛСД, варто відзначити, що багато митців сучасності використовують ці «бачення» під ЛСД у своїх роботах, наповнюючи свої фільми, картини, музику чи слова багатьма яскравими кольорами, створюючи відчуття казковості та легкості.

(P.S. Автор статті ніяким чином не заохочує вживати ЛСД, а лише намагається показати, чому ЛСД є популярним і що його робить особливим)

Юра Мартинович,

ІП «Діло»

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі