Все буде “окей”: львів’яни про епідемію

Share Button
Другий тиждень у Львові карантин через загрозу поширення коронавірусу. На вулицях помітно менше людей та транспорту. Працюють в основному продуктові магазини і ринки та аптеки. Що ж самі львів'яни думають про карантин та його наслідки.

Ми запитали кількох їхню думку стосовно ситуації, що склалася.

Обласний керманич Правого сектору Тарас Хаммер

Вразили крайнощі, до яких почали вдаватися співвітчизники. Теорії на кшталт “опромінення з космосу”, наводять на сміх. Діє стадний інстинкт. Запобіжні заходи носять у більшості випадків суто атрибутивний характер (багато хто вважає, що маска на обличчі – це єдина панацея від хвороби). Окремої уваги заслуговують намагання деяких людей пропіаритись на цій темі. Та найбільше бісить той факт, що більшість дуже швидко забула про те, що на Сході йде війна. До речі, було б непогано отих хлоп’ят, котрі перед початком війни повтікали за кордон, а тепер спецрейсами втекли додому, рятуючись від пандемії, після періоду ізоляції відправити на фронт.

Керівниця юридичного управління апарату Львівської облдержадміністрації Оксана Куманська-Нор

Скажу відверто, що перші дні карантину – це певне розуміння, що можна на законних підставах дещо зупинити свій ритм, зайнятись домашніми справами і трошки дати собі відпочинок. Але це у буквальному значенні емоції перших двох-трьох днів.

Наступні дні це розуміння, що це не відпочинок, це виклик. Виклик на самоорганізованість, самодисципліну, стресостійкість і, попри це, єдність, спільність, взаємодопомогу і взаємопідтримку.

На заміну легкості і думки про відпочинок прийшла філософія. Зловила себе на думці, що ритм життя, який був на усій планеті, відношення людей один до одного, втрата цінностей і постійне бажання війн чи то людей між собою, чи у глобальних масштабах так продовжуватись довго не могли. А перед якимось коронавірусом зупинилась уся планета. Тому прекрасно розумію, що це період, коли світ мусить змінити ідеологію і повернути значення людським цінностям. Маємо задуматись і усі вийти здоровішими і іншими, мудрішими, згуртованішими і сильнішими. Живемо у час, який увійде в історію.

Звичайно я хвилююсь. Знаю рівень медицини у нашій державі і дай Бог, щоб пройшовши цей період відношення до розвитку і вкладів у медичну галузь змінився повністю. Це має стати найбільш інвестуюча галузь держави нарешті. У нас чудесні професійні лікарі, які мріють про належні європейські умови роботи. Вразила їхня згуртованість і робота у непростих умовах, але ніколи у них не сумнівалась. Згуртованість бізнесу і їх миттєва допомога усіма можливими засобами – це також показник, і мені гордо за наш бізнес. Це також для нас розуміння, що цю гілку опори держава має підтримувати і сприяти її міцності. Єдність церкви і держави – це так приємно, насправді. Одностайність у рекомендаціях і настановам людям – тільки б дотримуватись їх.

А от халатне відношення багатьох людей до цих рекомендацій і настанов, значення карантину, відсутність розуміння того, що сьогодні ще здоров’я усієї нашої нації поки в руках кожного з нас, злить. Присутнє геройство, впевненість, що а мене омине, а що мені дасть ця маска чи рукавиці, нехтування дистанціями при спілкуванні і перебуванні у маркетах. Багато людей далі живуть за своїми правилами, своїми законами і своїми баченнями. Це прикро, і дає розуміння, що так як ми не любимо дотримуватись законів щодня, так і сьогодні для нас далі попри уже надзвичайну ситуацію основний закон –це те, що хочу я”.

Ми боїмось надзвичайного стану, але я не виключаю, що він буде, якщо і далі буде така байдужість і нехтування усіма правилами життя в умовах карантину і надзвичайної ситуації. Або ми зараз перебудовуємось і розуміємо, що ми живемо у державі, де є закони яких потрібно дотримуватись і здоровя нації не в руках влади, на яку ми завжди звикли нарікати, а тільки у наших з Вами руках або ми матимемо невідворотні наслідки. Не час зараз критикувати і нарікати. Виживемо, залишимось здоровими, от тоді буде усе.

Я знаю, що немає нічого простішого, ніж дотримуватись закону, нічого простішого, ніж чути рекомендації і їх виконувати. Потрібно цього тільки захотіти. Це неймовірний час на перевірку єдності усієї нації, на її позитивні зміни.

Давайте бути вдома, а якщо виходити на вулицю, то тільки з маскою і у рукавицях, як це нам рекомендують. Якщо ми можемо бути вдома – це ж так чудово використати час для наших сімей, дітей, чоловіків, дружин, для саморозвитку, для приготування чогось смачного і весняного та врешті певного відпочинку від ритму, який у нас був. Ви не уявляєте, яку лепту допомоги медикам, владі, самим собі і нашій нації ми разом зробимо, залишаючись вдома і дотримуючись правил!

Львовознавець та фотограф Роман Метельський

Сайт , Львівський Фотомузей, оцифровка негативів та фотографій, підготовка лекцій та виставок, зустрічі та знайомства з цікавими людьми, відвідини мистецьких подій і ще багато-багато інших справ раптом ніби хтось поставив на паузу. Тебе, наче муху, хтось накрив скляним ковпаком і ти б’єшся об його стінки в надії вибратися. Приблизно так можу охарактеризувати свої перші дні карантину.

Але вже за день-два розумієш, що можна знайти інші способи реалізації своїх проєктів і спробувати щось нове. Треба тільки вміти побачити нові можливості і бути відкритим до всього нового. Впевнений, що світ і ми вийдемо з цього випробування іншими. Якими? Ще не знаю – час покаже.

Стосовно самої епідемії. Паніки немає. Зовсім. Немає жодного відчуття страху. Так, маску носити досить не зручно, але звикаєш. Руки мити і слідкувати за гігієною – це завжди було нормою. А громадський транспорт завжди викликав бажання одягнути рукавички і, навіть цілий костюм хімзахисту. Особливо в понеділок зранку.

Головне завжди залишатися людьми, бо карантин закінчиться, а світ існуватиме далі.

Фермерка Ірина Демидюк

Вчора чоловікові треба було терміново купити якусь запчастину до машини. Під’їхав, магазин закритий. Покрутився дві секунди. Збоку прогулюється дядько, нібито майстер у рукавичках. І питається: “Прошу пана, ви щось хотіли?” Чоловік сказав, яку запчастину йому треба. На що “майстер”: “ходіть, я вам дам”. Відкрив магазин і пішов.

Тобто вони бідні на вулиці, тихенько типу гуляють, а насправді продають свій товар.

Українці виживуть у будь-яких умовах. Кайфують наші від проблем. Італійці тому і померли у такій кількості, бо вони не звикли до такого. А наші? Я горджуся нашими. Все окей буде у нас.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі