Пристрій для незрячих, який підкорює світ: 17-річний львів’янин про свій винахід HelpyEyes

29 серпня 2019 Життя
Share Button
Фото: Dmytro Lopushanskyy
У свої 17 років студент «Комп’ютерних наук» Українського Католицького Університету, веброзробник та стартапер Дмитро Лопушанський встиг створити не один проект та отримати за них безліч нагород у світі. Зараз юнак закінчує роботу над пристроєм HelpyEyes, який допомагатиме незрячим людям, а головне буде доступнішим та функціональнішим, аніж іноземні аналоги.

Хотів створити корисний, а не комерційний проект

Фото: Dmytro Lopushanskyy

Все почалося рік тому, коли я роздумував над ідеєю нового проекту. До цього всі вони були більш комерційного напрямку, а я хотів створити щось, що було потрібне людям, могло вирішити їхні проблеми, допомогти.

Довго думав, що можна зробити, щоб воно було справді корисним. І тоді просто одного дня з’явилась ідея створити пристрій для незрячих. Можливо, це пов’язано з тим, що у мене самого поганий зір, тому задумався – як же ж це людям, які взагалі нічого не бачать.

Ті, для кого робиш – найкраще можуть порадити, що їм потрібно

Я зв’язався із керівницею Ресурсного Центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами пані Оксаною Потимко, щоб дізнатись більше про проблеми незрячих. Які у них є потреби, які я, як школяр, своїми скромними знання в електроніці та програмуванні зміг би вирішити.

Спочатку сам думав над тим, що для них зробити, але потім зрозумів, що ті, для кого робиш – найкраще можуть порадити, що їм потрібно. Тоді пані Оксана Потимко порадила створити визначник кольору, оскільки подібні аналоги – закордонні та дорогі. А згодом я вирішив додати туди ще декілька функцій.

Просто гуглив проблеми

Фото: Dmytro Lopushanskyy

Після всіх рекомендацій почалась моя робота над першим прототипом пристрою: замовив потрібні електронні деталі, програмував. Звичайно, було багато труднощів та невдач, часто переробляв, але це такі вже суто технічні моменти.

Я вже мав дворічний досвід роботи над різними проектами. Тобто, самостійно потроху вчився, замовляв різні деталі і створював маленькі проекти за різними статтями. І вже коли я займався пристроєм, то застосовував ці знання, якщо щось не виходило, сам шукав проблему і гуглив матеріали, як її вирішити.

Визнання на конкурсах

Фото: Dmytro Lopushanskyy

Вже десь через два місяці мені вдалось зробити перший прототип, з яким здобув згодом друге місце на конкурсі Intel Техно Україна. Там мені дали поради, як ще можна вдосконалити пристрій, бо тоді він був трохи «сирий».

Після цього створив другий прототип, третій і вже зараз закінчую роботу над четвертим. З одним з них в квітні побував на конференції в Малайзії, де здобув перше місце. Також їздив на конференцію в Туреччину, де теж здобув золото. І ось зараз з усіма порадами, які дали на конкурсах, продовжую займатися і вдосконалювати пристрій.

Люди з вадами зору обов’язково тестували кожен прототип

Фото: Dmytro Lopushanskyy

Звичайно, окремо такий проект розробити не вийшло б. Було декілька серій тестування – його проходив кожен прототип. Завжди організовували з Оксаною Потимко якісь зустрічі, де незрячі могли перевірити прилад. І вже, враховуючи всі відгуки, я створював наступну модель приладу.

Їхні відгуки покращувались. Спочатку вони було просто задоволені самою ідеєю. Перший прототип їм сподобався, але були деякі недоліки з тим, що функції трішки не так працювали, інколи давали похибку, також пристрій був дещо завеликий – його не можна помістити в кишеню чи сумочку. І зараз четвертий прототип, який я закінчую, вдалось зменшити на 72% стосовно попередньої моделі. Тобто мені вдалось зберегти всі ті самі функції, але в значно меншому корпусі.

Отож, як працює пристрій

Фото: Dmytro Lopushanskyy

Пристрій називається HelpyEyes – це мультифункціональний пристрій для незрячих, який визначає колір, вимірює рівень освітленості та попереджає про перешкоди поблизу. Пристрій розміщений в досить маленькому корпусі у формі паралелепіпеда. На ньому розташовані дві кнопки – ввімкнення та вимкнення. Через них і відбувається все керування, тобто спочатку кнопка вмикає пристрій, а далі керування відбувається через іншу основну кнопку.

Спочатку йде режим визначення кольору – на одній стороні пристрою знаходиться датчик, який потрібно навести на певну поверхню, яка цікавить людину, тоді натискається кнопка і пристрій озвучує колір поверхні.

Щоб перейти в другу функцію – визначення рівня освітленості, потрібно потримати основну кнопку три секунди, після чого пристрій перемикається і озвучує цей режим. Тут також натискаєш кнопку, і пристрій визначає – чи світло, чи темно, чи дуже світло.

І третя функція, це знову ж таки потримати три секунди основну кнопку і пристрій переходить у режим визначення перешкод поблизу. Тоді в протилежному боці від датчика кольору є датчик перешкод, про які попереджається сигналом. Взагалі ця функція передбачена для переміщення в приміщенні, оскільки зона дії датчика до метра.

В пріорітеті було зробити пристрій якомога дешевшим

Фото: Dmytro Lopushanskyy

У пріоритеті було зробити пристрій якомога дешевшим, щоб більше людей могли його собі дозволити. Від початку цей проект був запланований як соціальний, і зараз його ціна коливається від 1000 до 1500 гривень (собівартість). Все залежить від підібраних деталей. Наприклад, коли я закупляв деталі, я не завжди обирав найдешевшу ціну, плюс, якщо закупляти оптом – це також зменшить вартість товару.

Тут потрібно порівняти ціну пристрою з аналогами. Тобто якщо брати імпортні (бо в Україні такі не виготовляють), є винахід, який визначає тільки колір, а його ціна приблизно 2500 гривень. І це за одну функцію, я ж вмістив одразу три. Якщо брати інші пристрої, які визначають перешкоди, то їх ціна приблизно така сама. Відповідно, якщо додати вартість цих всіх пристроїв, то, по-перше, вони досить громіздкі, а, по-друге, значно дорожчі.

Отже, мій четвертий прототип з усіма функціями суттєво менший, ніж його аналоги з однією.

Йшов своїм шляхом, створював свої технології

Фото: Dmytro Lopushanskyy

Різниця в ціні саме тому, що закордонні проекти є комерційні і для них заробіток – це основне, тому вони роблять націнку на свої продукти. А в мене проект більш соціальний, тому говорю лише про собівартість пристрою. Я йшов своїм шляхом, створював свої технології, не позичав їх у компаній-аналогів.

Спочатку вирішити ряд питань, а вже потім – серійне виробництво

Поки в продажу HelpyEyes ще немає, але я працюю над цим. Останній прототип потрібно трохи вдосконалити. Тобто зараз є на меті, щоб незрячі люди могли слухати прилад також через навушник, а не тільки через динамік.

Я хотів би зібрати якусь мінімальну команду, яка допомогла б мені запустити пристрій у виробництво. Тобто все ж, спочатку потрібно вирішити ряд питань, а вже потім запускати пристрій у серійне виробництво. Зараз я не можу сказати, коли це точно буде, але я активно працюю над цим.

Перша ініціатива закупити пристрій

Фото: Dmytro Lopushanskyy

Вже була перша ініціатива придбати мій пристрій. Стрийська громада влітку запрошувала мене представити свій винахід. Я показував їм, як він працює. Вони тестували його і сказали, що намагатимуться зв’язатись з чи то депутатами, чи подати як соціальний проект, щоб придбати пристрої.

Але якихось спонсорських підтримок на виробництво немає. Поки я своїми силами працюю над ним.

Найближчі плани

Зараз планую вдосконалити четверту версію пристрою. Ще потрібно допрацювати маленькі нюанси, але загалом він вже практично готовий.

Якщо зацікавляться незрячі

Якщо незрячі люди зацікавляться, звичайно, вони можуть мені написати, наприклад в соцмережі. Мені це, звичайно, буде приємно.

Фото: Dmytro Lopushanskyy

Олена Водвуд,

для ІА «Діло»

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі