Антон Сененко

Антон Сененко

старший науковий співробітник Національної академії наук України

Скасування маленького наказу – великий крок для наукової та освітянської спільноти

Share Button
16 жовтня з різницею у 2 години з'явилося дві хороші новини зі сфери освіти і науки: остаточно скасовано ідіотський наказ часів Табачника про опублікування результатів дисертацій та вперше зібрався оновлений склад Атестаційної колегії МОН, що затверджує захищені дисертації, звання і т.п.

Тепер дуже коротко про суть перемог і чому вони важливі.

У 2012 році тодішнє Міністерство освіти і науки вирішило боротися із неякісними науковими дослідженнями… Ні, не збільшенням вимог до якості наукових статей, а збільшенням кількості статей, що вимагаються для захисту.

Тобто, до Наказу 1112, аби стати кандидатом наук, треба було опублікувати 3 статті. Після нього – вже 5. За той самий час – 3 роки аспірантури.

Звісно, ці вимоги аж ніяк не заважали імітаторам науки, адже там, де вони публікували свою маячню у 3 статтях в низькоякісних журналах, вони спокійно робили і 5, і 8, і 20.

Бо вигадати Лептонного бога, квантово-орбітальну культурологію чи космічну педагогіку – то треба мати лише трохи фантазії, навіть не підкріпленої довідкою від психіатра.

Справжнім же вченим, які мусили кілька місяців/років до появи перших результатів працювати на археологічних розкопках, в архівах, збирати дослідницькі установки та хімічити в лабораторії, ходити в експедиції, сушити метеликів і гербарії, рахувати на кластерах, копирсатися в сотнях статей з усього світу – було дуже важко за 3 роки (якщо не сказати – неможливо) видати 5 публікацій.

Читайте також: У МОН спростили вимоги до опублікування результатів дисертацій

Зрештою, в більшості випадків все звелося до того, що або захист затримувався на рік-два-три, аби просто виконати вимоги, або ж якісна стаття розбивалася на частини і подавалася в менш престижні журнали. Знову ж таки, аби виконати вимоги. Маразм? Так.

Вчора Науковий Комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій повідомив, що МОН видало новий Наказ 1220 (деталі – тут), в якому кількість необхідних для захисту статей залежить від якості.

Наприклад, кандидату потрібно 3 статті, але кожна стаття, що опублікована в журналах дуже високої якості (вони діляться за квартилями) – рахується за дві.

Однозначно промені щастя в карму, бо це круто.

Але ця новина була б неповною без її другої частини, що, якраз, стосується боротьби із імітацією науки.

Вчора зібрався новий склад Атестаційної колегії МОН.

Світлана Вовк прекрасно розписала все, що там відбувалося.

Ви можете переконатися, що окрім катеринкириленок і тесль в українській науці повно пройдисвітів, які прагнуть отримати визнання своїх «наукових» здобутків від держави.

Від кількості прізвищ, які навела пані Світлана в пості – просто мерехтить в очах.

Головне на мою думку таке – Атестаційна колегія має всі шанси стати дієвим бар’єром, аби припинити навалу неякісного наукового продукту.

Тобто, з одного боку маємо раціоналізацію вимог до якісної науки, а з іншого – посилення боротьби з неякісною.

Далі слід чекати на боротьбу із Спеціалізованими вченими радами, які допускають захисти неякісних робіт.

Що особливо тішить – керівництво МОН тягло виконує обіцянки, що були озвучені на зустрічі з науковцями.

Так, і оновлення складу Атестаційної колегії, і проблематика Наказу 1112 там озвучувалися.

Стежимо далі.

Анна Новосад, Єгор Стадний, Юрій Полюхович, дякую.

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі