Завжди колоситиметься пшениця, синітиме небо і гулятиме воля. Думка

Share Button
Фото: Альона Николаєвич, ЛОДА
Нас тридцять років тому били за нього. Гумовими кийками білого кольору, які тоді тільки з’явились. Тоді нас вели Драч, Чорновіл, Калинці і Гель.

Ми тоді й уявити не могли, що за наш національний державний прапор мусорська сволота буде зупиняти машини і бити людей у 2013 році, буде кидати прапор на землю і топтати його.

Але – як казав пан Чубинський – згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Вони завжди гинуть.

Це природний процес, як сонце висушує росу – так Україна завжди залишається стояти на рингу.

Скільки їх було – імперій, поневолювачів і бажаючих бути нам паном? І де вони зараз?

Найнадійніший спосіб завалити свою імперію – це зв’язатись з українцями і спробувати їх запхати в ту імперію.

Ми – єдине в світі уособлення анархізму у формі держави і броунівського руху у вигляді національної свідомості. Імплементація України у будь-яку кристалічну структуру – розносить цю структуру к бісовій матері.

І над руїнами завжди колоситиметься пшениця, синітиме небо і гулятиме воля.

… ну і ще огірочки:)

З ДНЕМ ПРАПОРА!

 

Щоб бути у курсі новин, підписуйтесь на сторінку «Діла» у Фейсбуці

Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук

Коментарі