У Бориславі вирішили повторно перейменувати декомунізовані вулиці, попри закон про деколонізацію.
Як зазначає перший заступник голови облдержадміністрації, Андрій Годик, «той час, коли всі ми намагаємося максимально єднатися довкола України і нашого війська, Бориславська міська рада вирішила «відкатати» декомунізацію».
Відомо, що місцева комісія з питань перейменування вулиць 13 лютого 2025 року вирішила ще раз перейменувати вже перейменовані начальником ОВА Максимом Козицьким, відповідно до закону про деколонізацію, вулиці Петра Франка, Лева Ребета (в Бориславі) та Степана Ленкавського (у Ясениці-Сільній).
«Нові назви пропонують абсолютно нейтральні, в кращому стилі радянської влади: Бузкова, провулок Народний (бо ж то була вулиця Народної Гвардії, яку до липня міська рада вперто берегла), ну і Марії Кульчицької. Ця та інші «геніальні» пропозиції ще має затвердити виконавчий комітет міської ради. Але я особисто та вся наша робоча група з питань декомунізації при Львівській ОВА закликаємо цього не робити”, — каже заступник очільника ОВА.
Хто такі Петро Франко, Лев Ребет і Степан Ленкавський?
Петро Франко — син Івана Франка, полковник, військовий пілот УГА, науковець, співзасновник «Пласту».
Лев Ребет — один із крайових провідників ОУН, справді український політик, пластун, науковець, адвокат, член уряду Ярослава Стецька у Львові у 1941 році.
Степан Ленкавський — один із ідеологів ОУН і наступний після Степана Бандери очільник її революційного крила. Політик, публіцист, автор Декалогу Українського Націоналіста.
Тобто ці люди у надзвичайно складний час творили українські політичні і збройні сили, здобували нашу незалежність і стали прикладом для нинішніх українців. Але Борислав не хоче, щоб українці з дитинства знали ці імена, щоб патріоти, як Ребет і Ленкавський, ставали зразком для всіх майбутніх поколінь? Виходить, у місті досі є «ждуни» росії, ностальгуючі за срср, яким важливіші нейтральні назви, як то Бузкова, або таки натяки на ту ворожу «Народну гвардію».
Щодо Марії Кульчицької, матері Івана Франка, яка народилася у Ясениці-Сільній і померла, коли йому було 15 років. Якщо в селі так довго не було вулиці імені матері Франка, — це справді дивно. Проте, при всій повазі, перейменовувати через це вулицю імені такої знакової особистості в історії цілої України, як Степан Ленкавський, абсолютно неправильно. Тим більше, у цьому селі є вулиці з нейтральними назвами — Зарічна і Тиха, які цілком можна переназвати на честь матері Франка.
«Відкат декомунізації — це небезпечний прецедент для цілої України. Нині ми є прикладом для інших регіонів, де цей процес триває, де роботи щодо ліквідації ворожої пропаганди в топонімах ще дуже багато. Тож такі ініціативи, скеровані на заміну «бузками» імен великих українців, виглядають навіть не дивацтвом, а свідомим антидержавним кроком. Мені дуже прикро, що в ці історичні для держави дні хтось, замість єднатися довкола допомоги війську, пробує розхитувати ситуацію в громаді, боротися з іменами легендарних ОУНівців, які стали прикладами для нинішніх героїв. Вважаю, що про таких ініціаторів має знати громадськість», — наголошує Годик.
Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук
Коментарі