Актуальні теми:

РетроДіло

Що чувати у Львові? Про що писало «Діло» 23 лютого 1900 р.
23 лютого 2021
Про будні міста після краху Галицької ощадної каси – балі, вибори, капітальне будівництво, а також … про що ж іще?! … сміття! Площа Стрілецька, де тоді будували гаражі для сміттєвозів, – сучасна площа Данила Галицького. З цього тексту дізнаємося, що українська громадськість міста планувала збудувати тут український театр або гімназію. Але магістрат не дозволив, надавши перевагу вирішенню проблеми сміття.
Баришівництво виборче. Про що писало «Діло» 17 лютого 1900 року
17 лютого 2021
Відомо, що під виборчих кампаній в Австро-Угорщині крутилися якісь гроші. Оскільки голосування не було безпосереднім, в Галичині посвідчення виборця скуповували по 10 корон (= 5 золотим ринським), як правило (купленою посвідкою потім голосували підставні особи). І були спеціальні агенти, які жили з такого сумнівного промислу; політтехнологи – якщо вживати сучасний термін. 14 лютого 1900 р. у Відні відбувся кумедний процес з цього приводу. Додам, що Г. Купчанко (1849 – 1902) – москвофіл з Буковини, журналіст, етнограф, який мешкав у Відні і заробляв собі на хліб з маслом в тч. як «барышник» - себто перекупник.
Галицька каса щаднича. Про що писало «Діло»10 лютого 1899 року
10 лютого 2021
Сьогодні поговоримо про найрезонансніше банкрутство в історії Галичини. На початку 1899 р. «Діло» з номера в номер обговорює крах Галицької ощадної каси – одного з основних банків нашого краю. Нічого дивного: тисячі галичан облягали імпозантний будинок нинішнього Музею етнографії та народних промислів на проспекті Свободи з наміром повернути свої збереження.
Карнавалові міркування: про що писало “Діло” 5 лютого 1937 року
05 лютого 2021
Після завершення Різдвяних свят у Львові розпочинався сезон балів. Звичай міських балів і карнавалів проник до Львова в останні десятиліття першої Речі Посполитої, поступово набув популярності та сягнув апогею в міжвоєнній Польщі.
Оскандаленє «Jedynego sejmu polskiego». Про що писало «Діло» 28 січня 1910 р.
28 січня 2021
Одного погожого зимового дня 1910 р. депутат Тимотей Старух прийшов на роботу – на сесію Сойму. Раптом до нього підскочив якийсь матолко і заїхав у вухо. Оскільк Тимотей – екс-жандарм, за мить матолко уже валявся у калюжах власної крові, і чи б лишився живий – хто зна; тим більше, що на допомогу Тимотеєві прибув його брат Антін, теж депутат! І якби колеги-поляки не відтягнули зденерованих лемків геть та не викликали поліцію – хто зна, чим би то скінчилося. «Діло» – про безпрецедентну подію за всю історію Галицького сейму – напад журналіста на депутата. Такого в Галицькому сеймі не було ні до, ані після того!
Радіостанція у Львові. Про що писало «Діло» 25 січня 1930 року
25 січня 2021
15 січня 1930 р. у Львові запрацювало власне радіо. З цієї оказії відбулася пресконференція пана Хамця, директора «Польського радіо», на яку запросили також кореспондента «Діла».
Фальшивомонетники у Брюховичах: вони підробляли американські долари, польські злоті та австрійські корони
Богдан Скаврон | 17 січня 2021
На початку ХХ століття, після того, як через Брюховичі зі Львова було прокладено залізничну колію і це приміське село стало перетворюватися на курорт, суспільне життя тут значно пожвавилося, особливо в літню пору, коли на свої заміські вілли з’їжджалися на відпочинок заможні львів’яни. А тихими зимовими вечорами, коли хатинки “літників” уже стояли порожніми, а з останнім потягом від’їжджали поодинокі ще тоді лижники, тут часом вершилися темні, як навколишній ліс, справи.
“Діло” і “Нове слово”. Спільний щоденник: грудень-лютий 1914 року
14 січня 2021
Останні роки перед війною – зоряний час львівської преси: в зв’язку з поширенням освіти і добробуту газет було чимало, газета в той час –прибутковий бізнес. Про безпрецедентний випадок в історії львівської преси – загальний страйк львівських друкарів у грудні 1913 – лютому 1914 рр. Друкарі або зецери, як їх називали до І світової війни, – «білі комірці» львівського пролетаріату, мали свою профспілку від 1817 р. Узгодивши свої дії, зецери дружно відмовлялися працювати, поки власники газет не пішли їм на поступки. Як під час страйку виходили з ситуації редакції львівських газет – у спогаді Івана Німчука, редактора «Діла» в 1935 – 1939 рр.
Короткий начерк історії «Діла». Про що писало «Діло» 3 січня 1905 р.
03 січня 2021
У той день вийшов перший ювілейний випуск «Діла» – до його 25-ліття. Про склад редакції, формат, бюджет, зарплати, борги, права власності і взагалі, про все-все-все, що стосувалося видавництва газети у перші чверть віку її існування, – у хронологічно першому нарисі історії «Діла».
“Народний з’їзд”. Про що писало «Діло» 27 грудня 1899 року
28 грудня 2020
Ось таким скромним текстом «Діло» повідомило про установчий з’їзд Національно-демократичного сторонництва – основної галицько-української партії аж до 1939 р. Стимулом до переформатування руху народовців була радикальна «бомба», а саме глибока криза в Русько-Українській радикальній партії.
Боротьба з неписьменністю. Про що писало «Діло» 18 грудня 1938 р.
18 грудня 2020
Як стверджує сучасний українсько-швейцарський історик Святослав Пахолків у монографії «Українська інтелігенція у Габсбурзькій Галичині: освічена верства й емансипація нації» (2014), 1910 р. не вміло читати й писати 79% галицьких українців і 52% поляків. З того часу ситуація значно покращилося, а все ж напередодні ІІ світової війни все ще було неписьменними 34,5% українського населення трьох галицьких і більше50% українського населення Волинського та Поліського воєводств.
День в історії: рівно 120 років як у Станіславові проваджали Андрея Шептицького, номінованого Митрополитом Галицьким
Іван Матковський | 13 грудня 2020
Нині минає рівно 120 років як у Станіславові проваджали дотихчасового там єпископа Андрея, номінованого Митрополитом Галицьким. Як то було: газета "Діло" від 12 грудня 1935 р. частина І.
Три жінки в житті Ататюрка. Про що писало «Діло» 10 грудня 1938 р.
10 грудня 2020
Знаменитий реформатор помер 10 листопада 1938 р. і на його смерть «Діло» відгукнулося таким-от, все ще незвичним для української преси, текстом.
Як у Брюховичах до війни фальсифікували гроші. Ретро
Юлія Лацик | 06 грудня 2020
Справу про шахраїв, які виготовляли і поширювали фальшиві монети номіналом 10 злотих, слідчий відділ Львова розслідував досить довго.
Хто і як поставив «Діло» на ноги? (1922 – 1925)
04 грудня 2020
Публікуємо уривок зі спогадів Івана Кедрина-Рудницького, редактора «Діла» в 1935 – 1939рр., про організацію видавництва газети в період її відродження в першій половині 1920х.
Як закривали “Діло” 1918 року?
27 листопада 2020
Продовжуємо викладати спогад Федя Федорціва, головного редактора «Діла» в 1922 – 1927 рр., про переломні моменти в історії газети.
Воєнні будні Львова. Про що писало «Діло» 19 листопада 1918 року
19 листопада 2020
Вуличні бої у Львові – у розпалі. Особливо тривожили українських вояків підступні постріли з вікон приватних помешкань «партизанів» поза лінією фронту.
Українці та польські великі землевласники в одному фронті проти колонізації. Ретро
14 листопада 2020
Про що писало «Діло» 15 листопада 1936 р.
Заворушення у Львові 1-3 листопада 1928 року
07 листопада 2020
1 – 3 листопада 1928 р. у Львові відбулися погроми українських установ. Все почалося з розгону кінною поліцією кількатисячної української демонстрації до 10 річниці ЗУНР після того як з натовпу демонстрантів пролунали револьверні постріли.
Як поштар-аферист викрав дружину курортника у Брюховичах
06 листопада 2020
Перетворення села Брюховичі біля Львова у рекреаційну зону відпочинку для заможних львів’ян, яке наприкінці ХІХ століття було зумовлене будівництвом залізничної станції, спорудженням десятків віл і закладенням парку для розваг, супроводжувалося розбудовою необхідної для курорту інфраструктури. Зокрема, поблизу приміщення вокзалу “Спілка власників нерухомості у Брюховичах” домоглася утворення відділення поштового і телеграфного зв’язку, а також телефонного переговорного пункту.